Вишивкою Наталія Товт захопилися у віці 19 років. Якось мама її куми приїхала в Петропавлівщину погостювати у рідної доньки. Жінка була родом із західної України – Івано-Франківщини, і привезла у подарунок вишиті серветки та рушники. Наталії так сподобалися побачені кольорові візерунки хрестиком, що вона твердо сказала собі: «Неодмінно навчуся так само гарно вишивати». І взяла у нової знайомої перший урок із суто українського мистецтва – вишивки хрестиком.
Наталії вдалося поспілкуватися з майстринею всього пару днів, але й цього виявилося достатньо, аби вона розпочала створювати дивовижні малюнки на подушках, рушниках та полотняних картинах. Тепер у Наталії Товт ціла колекція власноруч оздоблених речей, а односельці часто звертаються до неї, аби вишити рушник своїм дітям на випускний чи весілля. Та найбільш відповідально – вишивати Великодні рушники, вважає наша героїня.
Якось Наталію Товт запросила в гості її кума, щоб познайомити зі своєю мамою, яка приїхала до неї із західної України. Гостя разом з гостинцями привезли й деякі речі, вишиті хрестиком. Це так захопило молоду дівчину, що вона попросили матусю куми обов’язково її навчити такому ремеслу. Жінка з радістю відгукнулася і показала техніку вишивки. Крім того, вона розповіла, що вдома у них – на Івано-Франківщині – здавна заведено оздоблювати будинок всередині вишитими подушками, покривалами, скатертинами та рушниками. А ще, обов’язково, на великі свята та визначні події одягати вишиванки.
Виявилося, що мама знайомої, яку звали пані Марія, вже збиралася від’їжджати додому. Тож урок з вишивки Наталія отримала лише один. Та й цього вистачило, щоб захопитися унікальним видом мистецтва на все життя.
- Після першої зустрічі з мамою моєї куми я відразу пішла до магазину і придбала кольорові нитки, тканину і почала вишивати, – розповідає майстриня Наталія Товт. – У ті часи не було такого розмаїття необхідного матеріалу, як зараз, але я все одно серйозно зайнялася вишивкою. І саме технікою хрестиком. Хоча знаю різні види. Але вишивка хрестиком – найулюбленіша.
Визнає Наталія Віталіївна, що спочатку вона припускалася багатьох помилок, та заняття не полишала. Наполегливо, хрестик за хрестиком вчилася створювати орнаменти і вдосконалювала свою майстерність. За першою ж роботою дівчина зрозуміла: вишивка – нелегка справа. Треба було правильно розташувати малюнок, підібрати нитки за кольором і його відтінком, порахувати необхідну кількість хрестиків та вишитих рядків.
- Вишивка – це ще й своєрідна математика, – посміхається Наталія Віталіївна. – Під час вишивання треба до точності все вирахувати, аби річ мала естетично завершений вигляд. Але я так хотіла навчитися вишивати, що годинами сиділа і практикувалася. До того ж, всі роботи я роблю повністю сама – від підготовки полотна до оздоблення бахрамою чи китицями.
Перша робота, яку пані Наталія створила будучи дев’ятирічною дівчиною, – це серветка. Її вона зберігає й до нині і називає улюбленою річчю. Аякже, це ж перше, що вона вишила власноруч! Та маленька серветка стала початком великого захоплення на все життя. І сьогодні Наталія не може точно сказати, скільки вишитих доробок їй вдалося зробити.
- Мені подобається сам процес вишивання, – розповідає далі Наталія Віталіївна. – Це, в першу чергу, заспокоює і налаштовує на добрі роздуми. І хоча такий вид мистецтва не з легких, я після кожного заняття відчуваю прилив сил, немов відпочивала, а не працювала.
Маючи вже певний досвід професіонала, пані Наталія тепер може визначити, чи є у вишивці якісь помилки. Помічає їх відразу. І коли й сама припускається помилок, то не кидає роботу на півдорозі, а спокійно витягує нитки і розпочинає візерунок заново. Не любить розкидатися матеріалами. Вона впевнена, що виправити можна будь-що. На кожну роботу у неї йде близько тижня. Буває і довше, а буває й менше. Дивлячись яка річ і який орнамент планує нанести.
- Часто за улюбленим заняттям можу просидіти і до першої, і до другої години ночі – часу не помічаю, – говорить Наталія Товт. – У нас у сім’ї вишивати гладдю вміла моя мама, а хрестиком – мамина сестра. І мені до душі припало саме хрестиком. Та, напевно, тяжіння до цієї техніки довгий час «дрімало». Аж поки я не зрозуміла, що це дійсно моє.
Наступною знаковою зустріччю став другий приїзд пані Марії, матусі куми. Вже того разу вона із собою привезла велику кількість вишитих узорів на рушниках, подушечках та скатертинах. Наталія вже чекала з нетерпінням жінку навіть більше, ніж рідна донька. Немов одним ковтком, Наталія увібрала в себе нові уроки від гості. І вже не уявляла собі іншого рукоділля, крім вишивки.
- Того періоду я, мабуть, вишила понад сорок подушечок і щедро роздарювала їх своїм рідним і друзям, – згадує майстриня. – Намагалася, аби малюнок на подушечках не повторювався. Щоб кожен мав мою неповторну роботу. А ще мені хотілося навчитися техніці вишивки килимів, яку мені теж показала пані Марія з Івано-Франківщини. Та цього ще добре не вмію. Лише збираюся вдосконалити цей вид мистецтва.
Пощастило Наталії Віталіївні побувати в гостях у батьків своєї куми на західній Україні. Ті поїздки залишили у неї найкращі емоції та спогади на довгі роки. Перше, на що звернула тоді молода дівчина, – це неймовірна чистота вулиць та подвір’їв населених пунктів. А ще Наталію вразили інтер’єр та оздоблення кімнат їхніх будинків, де всюди були вишиті рушники, штори, скатертини та подушки.
- Під час тих відвідин я не розуміла, чи можна взагалі вишити таку кількість красивих речей?! – говорить Наталія Товт. – Яка це краса – заходити до хати, а кімната – суцільний кольоровий візерунок з вишитих квітів, птахів та фігур. Причому на західній Україні, там, де я була, таке оздоблення майже в кожному будинку.
Ще Наталії сподобалося, як проводять жителі західних областей великі релігійні свята. Вона стверджує, що з нашими традиціями їх не порівняти. Довелося дівчині побувати на Івано-Франківщині під час святкування Великодня. Ті яскраві враження вона згадує до сих пір. Особливо закарбувалося в пам’яті те, що на службу до церкви йдуть всією родиною, одягнені у найкращі вишиванки. Кошики накриті тільки вишитими рушниками. І всі до одного цілу ніч до ранку чекають освячення святкових страв. Ніхто не спить і не розходиться по домівках.
- Напевне, з тих поїздок я привезла не тільки нові знання з вишивки, а й любов до всього українського, народного, – зізнається Наталія Товт. – Давно помітила, коли одягаєш вишиту сорочку, або береш до рук вишитий рушник, або кладеш під голову подушку з кольоровим орнаментом, почуваєшся завжди добре. Тебе ніби огортає якась невидима сила спокою, святковості та умиротворення. Недаремно ж українська вишивка – це оберіг для нашого народу, талісман і духовний захист.
Останнім часом подобається Наталії виконувати замовлення на вишиті рушники. Часто її прохають створити рушник на випускний вечір або весілля. Вона впевнена, що саме її роботи оберігатимуть долі молодих дівчат та хлопців. Та найбільш відповідально, стверджує майстриня, це вишивати Великодні рушники. Тому у колекції має їх всього кілька. Але серцю вони найдорожчі.
- Великодні рушники – це особливий вид творчої роботи, – ділиться секретами Наталія Товт. – Тут вже і самій треба налаштуватися на добрий, спокійний настрій. І обов’язково перед створенням Пасхального орнаменту молитися і думати тільки про хороше, інакше нічого не вийде. Зі свого досвіду знаю, що це дуже делікатна справа.
У своїй творчій скарбниці пані Наталія має також і власноруч вишиті ікони. Хоче й надалі створювати святі образі на полотні. Оздоблювала вона й сорочки, але не так багато, як рушників та подушечок. Останніх Наталія Віталіївна вишила найбільше, навіть не в силі підрахувати. Дуже їй подобається, коли речі, вишиті нею, прикрашають кімнати знайомих.
- Всі знання з вишивки я передала і своїм донькам, – говорить Наталія. – Вони теж вміють добре вишивати. Але такої кількості виробів вони ще не мають. У них все попереду. Раніше, у часи моє шкільної юності, було навіть соромно, якщо дівчина не вміла шити, в'язати або вишивати. У сучасних же дітей, за моїми спостереженнями, зовсім інші уподобанням. А так хочеться, аби наші народні ремесла передавалися з покоління в покоління, і не втрачали своєї актуальності.
Ідеї для вишивки Наталія Товт черпає з життя, старається придумати щось своє, індивідуальне. Навіть, коли візерунок їй сподобався в інтернеті, вона обов’язково зробить його по-своєму, внесе власні творчі корективи.
Тепер на всі свята, особливо на Різдво та Великдень, Наталія прикрашає свою домівку власними вишивками. Це створює неймовірний і неповторний стан оновлення та відродження. А деяким односельцям пощастить на Пасхальне освячення принести кошик, накритий Великоднім рушником від майстрині Наталії Товт.
