«Завжди усміхнена, сонячна, схожа на весну!» – так говорять про Валентину Ткаченко з Петропавлівки всі, хто хоча б раз з нею спілкувався. І дійсно – своїм позитивом вона налаштовує на гарний настрій не тільки свою родину, а кожного, кого зустріне впродовж дня.
Валентина з самого дитинства ставила перед собою життєві цілі, до яких упевнено йшла. І завжди їх досягала. У шкільні роки, коли мріяла стати музикантом, змусила батьків записати її до музичної школи. Там із задоволенням опанувала гру на баяні. Після училища культури загадала собі працювати вчителем музики і придбати автівку. Це також впевнено втілила у життя. Разом з чоловіком Андрієм виховали двох синів. Старший син сьогодні має вищу медичну освіту, а молодший навчається у 6 класі, любить музику, грає на фортепіано.
Валентина переконана, що до всього треба ставитися з позитивним настроєм.
І тоді будь-які бажання обов’язково здійсняться.
Андрій, Данііл, Валентина Ткаченки
Увійшовши у період життя, коли люди говорять про кризу середнього віку, Валентина Ткаченко вирішила шукати та розвивати себе й далі. Читала багато літератури про формування якостей лідера, дивилася вебінари та відео-записи. Відвідувала тренінги і семінари. Тепер пані Валентина знає, що лідер – це той, хто бере на себе повну відповідальність за своє життя. Лідер, в першу чергу, ніколи не скаржиться на життя, любить, поважає себе і оточуючих.
Головна життєва позиція Валентини Ткаченко – треба жити на позитиві і бачити в усьому тільки хороше. Щоб не відбувалося у житті, ніколи не впадати у відчай. Валентина впевнена, що ніхто не знає достеменно, які плани у Всесвіту на вас особисто. Тому, коли людина піддається негативному впливу, це все може відобразитися на її житті. Наші думки і емоції матеріальні – і дуже швидко вони перетворюються в реальність. Тож пані Валентина навчилася не дозволяти собі думати про навколишній світ, людей, а особливо про себе, погано. Це, звісно, не просто. Позитивному мисленню треба вчитися – наполегливо і постійно.
Народилися Валентина у Петропавлівці. Навчалася у центральній школі. Про роки навчання у неї залишилися тільки хороші враження та спогади. По-особливому тепло вона говорить про спілкування з однокласниками та друзями. Зізнається Валентина, що дитинство і шкільна юність у неї були неймовірними.
- Це був період перших відкриттів та пошуків, – розпочинає розповідати Валентина Ткаченко. – Ми разом з друзями скільки нового для себе відкрили! Навколо такий дивовижний світ – природа, люди, спілкування! А скільки стежок і цікавих місць ми обстежили, подорожуючи щодня своїм селищем! Напевно, саме з того часу я й почала активно шукати себе.
Тоді ж Валентина зрозуміла, що вона обов’язково хоче навчитися грати на музичному інструменті. Валя сама привела батьків до музичної школи і, в прямому сенсі, змусила їх записати її на навчання. І хоча в музичній школі почалося вже друге півріччя занять, Валентина з легкістю освоїла річну програму.
- Більш того, на завершення першого навчального року я опанувала і другий клас гри на баяні, – говорить Валентина. – Якщо поставлю перед собою мету, я обов’язково до неї дійду, і мене ніхто не зупинить. Музика – це моє. Я з раннього дитинства обожнюю цей вид мистецтва. Тож і не дивно, що після школи вступила до обласного училища культури.
На вступних іспитах до училища Валентина отримала найвищий бал. Під час навчання в училищі Валя поставила перед собою наступну мету – працювати вчителем музики. А склалося так, що після отримання музичної освіти її призначили музкерівником у районний Будинок культури. Але Валентина від своєї мрії не відступила.
- Я прийшла до директора музичної школи і прямо заявила – хочу дітей навчати музики, – з посмішкою говорить Валентина. – Набрала дітей і стала викладачем гри на баяні. Так одне із моїх бажань і здійснилося.
Не приховує Валентина ще одну свою дитячу мрію – з 10 років вона дуже хотіла мати власний автомобіль та керувати ним. Під час роботи вчителем музики Валя втілила в життя і цей задум. Тепер свого життя вона не уявляє без водійського керма.
Пані Валентина
Про таких людей, як Валентина Ткаченко, говорять – вольова, цілеспрямована, упевнено йде до мети. Хоча Валентина себе характеризує коротко: «Просто я точно знаю, чого хочу».
- При цьому, я ніколи не засмучуюсь, коли щось не вдається, – продовжує Валентина. – Якщо не вийшло сьогодні – спробую зробити завтра. Не вдалося йти наміченою дорогою – піду іншим шляхом. Головне – в усьому шукати позитив. Добре ставлення до життя і до людей у мене формувалося з самого дитинства. Цьому навчали мене і мої батьки, за що я їм безмежно вдячна.
Дуже трепетно і ніжно говорить Валентина про свою маму Клавдію Костянтинівну. Вона стверджує, що останнім часом стала все частіше задумуватися про швидкоплинність років. Тому у кожну вільну хвилину спішить відвідати свою матусю. Насолодитися спілкуванням з мамою, надивитися на її обличчя, увібрати від неї все те хороше, що випромінює найрідніша людина у світі.
- Найближчою людиною для мене став і мій чоловік Андрій, – відверто говорить Валентина. – Він завжди мене в усьому підтримує. Я йому постійно говорю слова вдячності за те, що він невтомно працює і забезпечує нашу сім’ю. З ним мені нічого не страшно. Андрій майстер на всі руки – може полагодити будь-що, для нього немає неможливого. А ще він веселий і може своїми дотепними жартами підняти настрій. Мабуть за це, у нагороду, доля подарувала нам з ним двох чудових синів.
Старший син Роман закінчив медичну академію. Зараз він реалізовує себе як програміст – йому до снаги ІТ-технології. І так само, як і мамі, йому подобається спілкуватися з людьми і гуртувати навколо себе однодумців. Молодший Данііл навчається у 6 класі. Про нього рідні говорять – весь у маму – творчий, любить музику, опановує гру на фортепіано.
Валентина зі старшим сином Романом
- Мої сини – це мої найкращі друзі, – щиро говорить Валентина. – Ми з ними можемо розмовляти годинами на будь-які теми. І нам разом завжди цікаво. А ще всією сім’єю ми полюбляємо влаштовувати сімейні вечори. Граємо у настільні ігри, обговорюємо різні теми і, звісно, вчимо один одного позитивному ставленню до життя.
За підтримки свого чоловіка пані Валентина, навіть, спробувала себе і в ролі підприємця – відкривала своє власне кафе. Справа просувалася успішно. Валя була і адміністратором, і бухгалтером, і менеджером в одній особі. Але, доглядаючи за новонародженим синочком, довелося бізнес полишити. Та своїм новим досвідом вона задоволена.
- Все, чим би я не займалися, закарбовувалося в мені добрими спогадами, – зізнається Валентина Ткаченко. – Ці періоди життя я називаю часом пошуку себе. І після одного такого періоду я зрозуміла – зупинятися не можна. Адже будь-яка стабільність – це певний застій у розвитку особистості. Тому останні п’ять років я стала активно вивчати основи лідерства. Лідерства – як позиції позитивного ставлення до життя.
Почала з пошуку корисної інформації, читала книжки про розвиток позитивного ставлення. Пройшла Валентина за останні п’ять років і велику кількість тренінгів. Отримала сертифікат проходження курсів лідерства.
Виробила для себе особистий девіз: «Прокидаючись зранку, я нічого не знаю. І пізнаю світ заново, вчуся сприймати його з кращої сторони. Кожен новий день – це новий простір для позитивного пізнання». А ще Валентина знаходить час для співу в ансамблі народної пісні «Джерело» і залюбки відвідує заняття сучасного танцю.
- Нещодавно у мене з’явилася нова мрія – зібрати біля себе однодумців, які б теж активно формували особисті якості лідера, – ділиться планами Валентина, – Бо зараз такий час, що одному важко, і людині не можна залишатися наодинці. Тож хочу, щоб ми разом навчали інших позитивному ставленню до життя. Підтримували один одного в починаннях та робили більше доброго. Сьогодні ця справа у процесі організації. Все тільки починається – і це мене надихає.
Валентина з мамою
Валентина добре знає, що у сучасному світі блискавичних змін, треба і самому не відстати від часу, і не загубитися серед побутових і професійних проблем. Тож і сама навчається лідерським якостям, й інших мотивує. Радить вона починати ранок тільки з добрими думками. Балувати себе контрастним душем, після якого знайти час і для невеликої зарядки. Обов’язково придумати собі якесь хобі, що приноситиме задоволення, – танці, гра на музичних інструментах, їзда велосипедом чи прогулянки парком. Все, що формуватиме у вас позитивне ставлення до себе особисто і до життя в цілому.
І якщо працювати над собою наполегливо, вчитися позитивному мисленню та усвідомити, що тільки ми особисто відповідальні за своє життя, – тільки тоді наші мрії, навіть найзаповітніші, під силу здійснити.
Поради від Валентини Ткаченко для формування позитивного ставлення до життя
- Я підтримую і хвалю людей при кожній зручній нагоді. Схвалення діє як добриво для росту людини.
- Нікого ніколи не висміюю і не принижую.
- Про людину говорю тільки хороше. Якщо ви нічого не можете позитивного сказати про інших, краще промовчіть.
- Будьте уважними до справ людей, завжди знаходьте привід похвалити інших.
- Не критикую, звертаюся тільки до вчинків, а не до особистості людини.
- Підношу подарунки людям без будь-якого приводу, не чекаючи свят, просто щоб порадувати.
- Закінчую розмову так, щоб у людини залишався гарний настрій.
- Не просто навчилася прощати, а не ображаюся ніколи і ні на кого.
- Якщо у тебе є мрія, ти повинен її захищати.
- Якщо ти хочеш чогось – йди і візьми!
- Як же важливо вірити в себе!
- Припини думати про те, що у тебе нічого не вийде, що ти ніколи нічого не зможеш.
- Ніколи навіть не зарікайся, що у кого щось не вийшло, а у мене вже точно не вийде.
- Відкинь свої сумніви і страхи. Чим ти гірший за інших? Ти можеш краще! Не вийшло? Вставай і йди вперед!
- Доведи світу, доведи в першу чергу собі, що ти досягнеш своїх цілей.
- Перше важливе вміння – це вміння не здаватися
- Я колись собі твердо сказала: «Я буду в себе вірити, навіть коли не вірю!»
- Багато разів у житті я залежала від рішення інших людей, але я завжди знала, що важливі для мене цілі я реалізую.
- Коли я усвідомлюю свою помилку, визнаю її не для інших, а для себе.
- Для мене більше значимо те, як я ставлюся до себе, ніж те, як інші ставляться до мене.
- Живи з почуттям любові до себе, розуміючи, що ти не ідеал, як і всі з нас, що цей шлях в житті ти проходиш вперше, не осуджуй себе.
- Будьте чесними з собою, запитайте себе: «Що я можу зробити правильно, але правильно для себе, а не для когось».
- Весь світ – це твоє відображення.
- Читайте більше книг, особливо добрих, позитивних.
- Раджу прочитати такі книги: «Гроші – це любов, або Те, у що варто вірити»,
- «Магія ранку. Як перша година дня визначає ваш успіх», «Без жалю до себе»,
- «Думай, як мільйонер», «Чоловік з Марсу, Жінка з Венери»
- Будьте позитивними, і діліться гарним настроєм з іншими.
