У вересні цього року Президент України підписав Указ про встановлення нового професійного свята – Дня виноградаря і винороба, який буде відзначатися щорічно у другу неділю листопада. Солодкими, соковитими та поживними ягодами винограду полюбляє смакувати майже кожна людина. А чи важко вирощувати цю сонячну культуру, ми запитали у молодого виноградаря Євгена Вишні.
У селі Самарському родину юнака знають як працьовитих, умілих господарників. Більше десяти років тому Євген разом зі своїм батьком посадили виноградник на власному городі і тепер радо діляться з односельцями секретами догляду за виноградом.
Займатися виноградарством удома запропонував батько Євгена, Олександр Анатолійович. Перші саджанці вони посадили у 2009 році. Спочатку висадили близько 30 кущиків. Наступного року їх вже було удвічі більше. У перші ж роки насмілилися на 60 сортів винограду. Місце для винограднику обрали на своєму власному городі. Ряди насаджень, на одному з яких вміщається до 14 кущів винограду, розбили до 40 метрів.
- Коли планували виноградник, мені було 10 років, – розпочинає розповідати Євген. – Але вже у цьому віці я на повну силу допомагав батькові садити виноградник – викопував ямки для саджанців. Для нашої місцевості це було щось нове, захоплююче. На всіх городах наших сусідів росли звичайні овочі, а у нас в планах був власний виноградник! Мені подобалося поратися біля виноградної лози.
Виноград "Бажена"
Перший врожай винограду приємно здивував не тільки Євгена та його батька, а й сусідів. «Такого винограду ми не бачили ні в кого!», – із захопленням говорили знайомі односельці. Та й продавці із покупцями на місцевому ринку теж щиро висловлювали здивування: а чи можна виплекати на городі такі масивні, налиті нектаром грона? Виноград і дійсно виявився на диво солодким та соковитим. Деякі грона важили до 2,5 кг.
- Батько вирішив облаштувати власний виноградник, у першу чергу через те, що й сам дуже любить смакувати виноградом, – говорить Євген. – А коли побачили, що результат нашої праці може ще й приносити додатковий прибуток – вирішили розширювати площу насаджень. Хоча ми не ставили перед собою ціль, аби на виноградарстві заробляти. Це захоплення – більше для душі. Ну, і звісно, для нашої родини. Бо виноград у нас полюбляють і мама, і менші брат із сестрою.
Про свого батька Євген говорить, що він дуже завзятий, лежати на дивані без діла не любить. Увесь час Олександр Анатолійович зайнятий роботою по господарству. Працелюбність передалася і Євгену. Старший син постійно поруч із татом: допомагає на винограднику, на подвір’ї та на пасіці. Тож і не дивно, що виноградна лоза віддячила великими гронами Анатолію та Євгену вже на другий рік після посадки саджанців.
- До отримання першого врожаю передувала важка і трудоємна підготовка, – згадує Євген Вишня. – Під кожен кущик необхідно було викопати ямку розміром 70 на 70 сантиметрів і такої ж глибини. Тоді ця ямка було мені по пояс. Потім ми привозили мотоблоком перегній. Розкидали його у ямки. Зверху насипали шар деревної золи. А вже зверху вкладали викопаний чорнозем. Один тільки саджанець вимагав від нас багато часу і сил. Попри все, отриманий врожай наступного року нас потішив. Ми з батьком переконалися, що трудилися недаремно.
Виноград "Талісман Кеша"
Просто висадити саджанці – було недостатньо. Необхідно виноград постійно підживлювати та поливати. Тим більше, останніми роками у нашій місцевості існує нестача опадів. Не давали виноградарям відпочити і комахи-шкідники. Тож як не хотілося малому Євгену довше погуляти на вулиці із друзями, але щовечора він з батьком обробляв виноградні насадження. Євген упевнений, що за всіма культурами, які вирощує господар вдома, необхідні постійні турбота і догляд.
- Перший виноград, який ми посадили, був сортовим – Талісман Кеша, – згадує Євген. – Він дозріває в кінці серпня або на початку вересня. Грона помірної щільності, середньою масою близько 700 грамів, на великих формуваннях легко досягають півтора кілограма. Ягоди овальні, білі. М'якоть м'ясисто-соковита, приємного смаку. Має мускатний аромат. А ще ми розпочинали з таких сортів, як Бажена, Преображення та інші.
Зі свого досвіду виноградаря Євген точно знає, що саджанцям, щойно посадженим, треба постійний полив. Бо між корінцями кущика і землею утворюється повітряна подушка. Тож поки коріння не зміцніє і не дістанеться ґрунтових вод, треба забезпечити його поливом. Це не в залежності від сорту, увесь виноград потребує вологи. Тим більше під час суцільної посухи. І якщо догляд був правильним, то й першими ягодами можна смакувати вже через рік.
- В цьому році у нас 30 сортів винограду, а раніше було не менше 60, – розповідає далі Євген. – Останнім часом ми трохи зменшили площу виноградника. Велику кількість сортів розводили в основному через цікавість. Хотілося на власному досвіді побачити всі якості різного винограду. Згодом ми зрозуміли, що будемо вирощувати сорти, уже перевірені нами, і той, що сподобався за смаком.
Брат Сергій із гроном у 2,5 кг
Коли Євген та Олександр Анатолійович розібралися у тонкощах виноградарства, дізналися специфіку кожного сорту – почали вирощувати найбільш придатний виноград. У різного сорту – своя стійкість до захворювань, свої вегетаційні особливості і, навіть, своя потреба до поливу. Є виноград, який при дозріванні вже не треба поливати. Бо через надлишок вологи ягоди можуть полопатися. А якщо, навпаки, не вистачатиме – грона довго дозріватимуть. Цей професійний досвід прийшов поступово, упродовж догляду за виноградником.
- Буває і так, що виноград дозріває і набуває свого забарвлення, – ділиться досвідом Євген. – Тоді ми зменшуємо об’єм поливу. Достатньо буде невеликого дощу, який потрапить на листя виноградної лози, щоб грона отримали воду. Саме через листя, крім коріння, виноград себе забезпечує усім необхідним. Є досить примхливі сорти, за ними треба особливий догляд.
Впливає на колір і смак будь-якого сорту винограду і кількість сонячного тепла та світла. Євген помітив, що навіть одне гроно може мати нерівномірне забарвлення. Де на ягоди попадало більше сонця – гроно має яскравий колір, де менше – ледь помітне.
Вирощували Євген із татом і безнасінні сорти винограду – кишмиш. Це група сортів винограду, що має особливу генетичну особливість – відсутність насіння. Ягоди такого винограду використовуються для сушки (виготовлення родзинок), а також вживають у свіжому вигляді. Але останнім часом відмовилися від цього сорту.
- Після того, як ми збираємо увесь врожай винограду, ми готуємо кущі до зимівлі, – говорить Євген Вишня. – Спочатку чекаємо поки повністю дозріє лоза, скине листя. Потім приступаємо до обрізки, формуємо кущ. Копаємо траншеї під кожен кущик і вкриваємо його до наступного сезону. Але і взимку догляд за виноградником не припиняємо. В накритих кущиках можуть завестися польові миші, які перегризають лозу, немов сірник. Тож доводиться боротися і з цими шкідниками.
Стверджує Євген, що в нашій місцевості останніми роками побільшало жителів, які стали займатися виноградарством. Це радує молодого господаря, бо є тепер з ким обмінюватися досвідом та саджанцями. Приємно відзначити, що ці господарі є людьми молодого віку. Тож наша молодь вміє знайти собі справу до душі. Та й сам Євген упевнений, хто має бажання – безперечно отримає омріяний результат. І не обов’язково бути професіоналом на початку роботи. Досвід і майстерність прийде з часом. А солодкими, ароматними ягодами винограду буде смакувати вся родина, друзі та знайомі.
