Відверте звернення жительки Першотравенська
Не можу мовчати! Хочеться кричати на весь світ, аби застерегти від біди – стрімкого розповсюдження коронавірусної інфекції! Люди! Зупиніться, отямтеся, прошу вас! Все занадто серйозно! Не думайте, що це десь далеко, що нас омине! Повірте мені, я це знаю, бо ця біда прийшла у нашу родину.
Я донька тієї жінки із Першотравенська, у якої діагностували наявність коронавірусу і за життя якої борються медики обласної лікарні ім. Мечникова.
1 квітня мама прихворіла: були ознаки простудного захворювання. Але стан погіршувався, і ми звернулися до Першотравенської лікарні. Мама сама попрохала зробити знімок, і підозри підтвердилася: пневмонія. Маму госпіталізують в терапевтичне відділення. Дивуюсь, адже вже всі знали про вірусну пневмонію, про небезпеку зараження коронавірусом, а маму із такими симптомами помістили в звичайну лікарняну палату разом з іншими пацієнтами терапевтичного відділення!
А далі, немов по інструкції: стан мами різко погіршився, з’явився сухий кашель, задишка, відчувалася нестача повітря…
Офіційно повідомили про підозру інфікованої дівчини в Першотравенську. Телеканали демонстрували відео про інфікування учасників біблійної школи. Містом вже ходили чутки, що контактних осіб багато.
Про те, що робиться у нас в Першотравенську, ми дізнавалися із центральних телеканалів. Достовірної інформації від нашої місцевої влади не мали. Ми прохали, щоб у мами взяли аналізи для визначення хвороби, стан її різко погіршувався, а на неї просто не звертали уваги.
По всіх засобах інформації попереджали про перші ознаки хвороби, ми, рідні, підозрювали найгірше. А добитися того, щоб мама здала аналізи на тести, ми не могли. З такими ж симптомами поряд з мамою знаходилися й інші пацієнти.
Не можу зрозуміти, чому замовчували цю інформацію? Заради чого приховували наявну загрозу?
Я особисто телефонувала усім, кого могла згадати: представникам влади, обласному депутату, головному лікарю в Дніпро, губернатору. Все марно. Мамі ставало ще гірше, а її навіть не перевели в реанімацію Лише, коли вже до нас у Першотравенськ приїхала обласна комісія, у мами взяли матеріал на тести. До вечора мамі стало зовсім погано і її відправили в Дніпро. Вона задихалася. Рівень кисню в організмі упав.
Як не дивно, 21-ша лікарня, про яку повідомляли як базову, де лікуватимуть коронавірусну хворобу, приймати маму відмовилась. Спасибі лікарям обласної лікарні імені Мечникова, що її відразу помістили в реанімацію і підключили до апарату штучної вентиляції легень. Стан мами на той час був критичним.
Мама доставлена з Першотравенська в обласну лікарню ввечері, на дев'ятий день хвороби з тяжкою дихальною недостатністю. Лікарі визначили, що насичення крові киснем на той час було всього 69% – це загрозливий стан. Діагноз коронавірусної інфекції підтверджено методом ПЛР в той же день. Всю ніч в реанімації рятували життя. Про це сказав головний лікар Дніпропетровської ОКЛ ім. Мечнікова Сергій Риженко. Про це говорили на всіх каналах.
А першотравенці продовжували прогулюватися вулицями, збиратися, відпочивати на природі. Хочеться кричати кожному, хто ще не зрозумів, що це страшно!
Мама до цього часу знаходиться в реанімації. Стан її покращився, але все ще строго контролюється лікарями.
У всіх членів нашої родини взяті тести. Але невідомо із якої причини, результатів ми чекали дуже довго. Моя сім’я та сім’я моєї сестри знаходяться на самоізоляції. У стані очікування знаходимося із 7 квітня. Повірте, це страшно: чекати й лякатися найгіршого.
До того ж мій тато – онкохворий, нещодавно пройшов курс хіміотерапії, настав час наступної хімії. Я зателефонувала в лікарню в Дніпро, а мені відповіли, що мають негласний наказ: із Першотравенська пацієнтів не приймати!
Люди! Що ж це робиться?! Це верх цинізму! Не дай Бог нікому цього навіть уявити! Мама в лікарні в тяжкому стані, а ми не маємо змоги навіть бути з нею поряд! Тато – онкохворий після операції. А ми, доньки, не можемо допомогти йому продовжити лікування. У нас в сім’ях ростуть діти: переживаємо за них!
І ось знову лиха звістка в нашу родину: коронавірусну інфекцію підтвердили і в тата. Тато проживає окремо, хворий, а ми не можемо йому допомогти! Навіть їжу передаємо, обмеживши контактування.
Повірте: це може трапитися з кожним! Запитують: як моя мама могла інфікуватися? Відповідаю: моя мама не відвідувала біблійну школу, із прихожанами церкви також не мала контактів. Та й взагалі майже не виходила із квартири, бо доглядала за онкохворим батьком. Як відбулося інфікування – не знаємо.
Та і взагалі багато запитань: нам повідомляють про мільярди витрачених коштів на боротьбу з коронавірусом, а насправді, коли приходить біда – не можна добитися елементарного – тестів. Чому так довго ці тести досліджуються? Чому не маємо достовірної інформації?
Я не боюся оприлюднювати свою сумну історію, не боюся називати своє ім’я. Пишу в соцмережах і звертаюся до жителів свого міста і до сусідів із Петропавлівського району, хочу донести до кожного: «Будьте обережні! Бережіть себе і своїх рідних! Дотримуйтесь умов карантину! Обмежте контакти! Не виходьте з дому без нагальної потреби! Ситуація дуже серйозна!»
У разі виникнення такого випадку, як у нас – бийте тривогу, стукайте у всі двері! Дзвоніть у всі інстанції. Якщо я зможу – допоможу: маю декілька сотень контактних телефонів, куди мені довелося звертатися, щоб врятувати маму.
Повірте мені, бо я маю цей гіркий досвід! Обоє моїх батьків інфіковані коронавірусом.
Дякую усім, хто нам допомагає, співчуває і підтримує, хвилюється за нашу сім’ю!
Сьогодні 20 квітня. Результатів тестів нашої сім’ї так і немає…
Віра Роєнко, м. Першотравенськ
