Родом я із Одеської області. Після закінчення Ізмаїлівського педагогічного університету за направленням приїхала у Троїцьку школу. Коли їхала, дуже боялася – як я буду у чужому краї? Але виявилося, що люди тут привітні, щирі. Підтримують в усьому. Тож влаштуватися вийшло легко. Відпрацювала потрібних три роки, поїхала додому, та майже відразу повернулася сюди. І ось уже 43-й рік вчителюю у цьому навчальному закладі. Спочатку викладала французьку мову, пізніше стала англійську. Можу сказати, що я «прикипіла» до школи, не уявляю себе без неї, та й живу якраз навпроти нашої школи. Пам’ятаю, коли зайшла вперше до закладу, тут було дуже багато учнів, великий вчительський колектив. Ми, молоді спеціалісти, часто зверталися за допомогою до наставників. А старші педагоги завжди йшли нам на зустріч – ділилися своїм досвідом.
