Завжди залюбки згадую дитинство, особливо зимові свята. Новий Рік, Святий вечір, Старий Новий Рік. Чудові були часи! Все було мов у казці! Новий Рік ми традиційно сім'єю святкували вдома, а Різдво – в селі у бабусі.
Розпочиналося все підготовкою до Нового Року. Ми з бабусею йшли в ліс і обирали найкращу ялинку до свята, потім разом з батьками та сестрою її прикрашали. З матусею ходили по магазинах та купували продукти для святого столу, а з сестрою вдома вирізали сніжинки та малювали листівки. Новорічний настрій навіювала підготовка вбрання для свята у дитячому садочку, де я була то сніжинкою, то лисичкою.
А погода за вікном! Це була справжня краса! Виднілися великі снігові замети і падав лапатий сніг. Я насправді вірила, що прийде Дід Мороз!
Ввечері 30 грудня мама розпочинала куховарити – пекла мій улюблений торт «Черепашка» та варила холодець. А от 31 грудня на кухні з самого ранку розпочиналась справжня метушня: приготування салату «Олів’є», тушкування м'яса, приготування картопляного пюре, бутербродів, нарізка копченої риби, ковбаси, сиру та смаження котлет. Я завжди допомагала матусі. Також цілий день йшла війна за телевізор. Я так любила сісти в крісло під ялинкою і подивитися фільм «Іронія долі», казку «Морозко» та телепередачу «Пісня Року», які, до речі, досі щороку дивлюсь. Потім, коли підготовка до свята закінчувалась, ми з старшою сестрою влаштовували концерт для батьків: співали пісень, розказували вірші, танцювали та грали в ігри.
Після бою курантів ми знаходили подарунки під ялинкою, солодощі, мандаринки і дуже їм раділи. Все було так казково!
Для мене це гарне свято завжди запам'ятається як чудове, тепле та сімейне, таке ж, як у дитинстві.
