Не думала, що плакатиму на випускному, а коли почала говорити слова до тата, пробились сльози. Я дуже люблю своїх батьків і бачу в них своїх наставників, особливо в татові.
Зі школи найбільше запам’яталися моменти спілкування та відпочинку з однокласниками, як ми жартували, як збиралися після школи та виготовляли на захід маски і затримувалися до пізнього вечора. Дуже ціную друзів і сподіваюся, що навіть зараз, коли ми роз’їдемося, будемо й далі спілкуватися і зустрічатися.
Майбутню професію для себе обрала: хочу йти татовою стежкою і стати архітектором. Тато обіцяв, що буде мені допомагати. Планую вступати у Львівський виш, але розглядаю варіант навчання у Харкові – цікаве студентське місто.
Бажаю однокласникам знайти себе у житті. Щоб після того, як ми поїдемо вчитися, ми не забували один одного і зустрічалися такими ж дружніми веселими компаніями.
