Закарпаття вабить своїми численними церквами, капличками, які будували пращури на віки. Якщо на Львівщині переважають Бойківські церкви, то Франківщина – це Гуцульські церкви, у Румунуї – Готичні церкви. Цікаво, що на Закарпатті є церкви усіх стилів.
Один з унікальних видів церков, яких більше ніде не знайти, в народі їх називають Церкви Верхівки Латориці. Одна з найдавніших церков Бароккової групи Воловеччини – Церква Святого Духа в селі Гукливе збудована ХVІІІ століття з ялиці на фундаменті з річкового каміння. Це воістину шедевр архітектури.
Унікальний іконостас
Пов’язане будівництво церкви із подіями ХVІІІ століття. Великі зміни у Верховині відбувалися при видатному просвітителю Закарпаття Єпископу Андрію Бачинському. Дякуючи йому на території Мукачівської Єпархії відкрилося 300 шкіл у найглухіших селах. Це зараз вищі чини закривають школи, мотивуючи це нераціональними тратами. А Єпископ вже тоді розумів: якщо хочемо, щоб жили села, щоб розвивалися люди, село мусить мати школу, а діти мають бути грамотними. Саме з тим періодом пов’язане виникнення типових церков, які почали будуватися на території сучасного Закарпаття.
Ікони мають унікальне різьблення
На Верховині першою такою церквою є Церква Святого Духа. Чим же вона унікальна? Церква зберігає традиції народного будівництва: тридільна споруда, в якій один елемент органічно переходить в інший, чіткий зруб вівтарної частини, струнка восьмиметрова дзвіниця. Це зразок першої інтерпретації мурованих церков. У записах «Гуклинського літопису» 1784 року зазначено, що іконостас у цій церкві писав німець Пеер Франц, він відтворив іконографію класичну для східної традиції. А ще це єдиний іконостас в Україні в якому є зображення Хрещення Володимиром Русі. Особливо унікальнішим є різьблення іконостасу: делікатне та вишукане – це інтерпретація Барокко у народному мистецтві. Церква є одним із шедеврів, бо вона зберегла як інтер’єр, так і екстер’єр ХVІІІ століття.
Церква поребує реконструкції
Церква Святого Духа внесена до реєстру державний пам’яток. ЇЇ почали реставрувати, проте роботи призупинилися і, направду, дуже шкода бачити як дощова вода падає на безцінний іконостас. Ми всі любимо говорити, що маємо шикарні храми, цікаві пам’ятки, але коли справа доходить до того, щоб зберегти реліквію, чомусь виникають складнощі. Це найбільша прикрість.
