Музика — життя, музика — ліки, музика — шлях, музика — доля. Музика відкриває світ, музика дає сили. Розуміти музику — талант. Вчити музиці — дар Божий. Про талановиту дівчину Ангеліну та її вчителів читайте у нашому матеріалі.
З навчального кабінету линуть звуки фортепіано. Стихають. Спокійний голос вчителя пояснює учениці, і музика знову звучить, але вже впевнено, вірно. Після виконання музичного твору вчителька з ученицею жваво обговорюють етюд. І ніхто і не здогадався б, що дівчинка, яка майстерно виконала фортепіанну п’єсу, — незряча.
Ангеліна та її вчитель
"Зряче лише серце. Головного очима не побачиш". Ці слова з "Маленького принцу" Антуана Сент-Екзюпері згадуються, коли бачиш цю неймовірно талановиту дівчинку. Ангеліні Шеліповій 10 років, проживає вона в селі Богинівка, навчається в місті Дніпро в школі для дітей з вадами зору. І вже засвоїла три класи музичної школи по класу фортепіано в Петропавлівській дитячій музичній школі.
Болючі для мами спогади
Від народження лікарі боролися за життя крихітки, і не давали обнадійливих прогнозів. "Будьте готові до всього, — налаштовували батьків. — Ми не знаємо, яку саме шкоду принесе перебування дитини в кисневій камері". Тривожні дні очікування, і вічна тривога, коли дитина підростала. Сьогодні ж мама говорить:
— Я вдячна Богу, що він взяв лише зір. Наша донечка розумна дівчинка, вона ходить, сміється, спілкується. І в нагороду за наше терпіння Господь дав талант.
Ангелінці пощастило, що народилася вона у сім’ї, яка турбується про неї і робить все для її розвитку. Дівчинка навчається в Дніпрі в спеціалізованій школі. Мама говорить, що вчителі дуже гарно ставляться до дітей. Ангеліна навчається в 4 класі. У понеділок мама відвозить дитину в школу, а в п’ятницю забирає. Ангеліна добре навчається, гарно співає, і вже бере участь у конкурсах вокалістів. Навіть посіла ІІ місце в міському конкурсі.
Ангеліна та її вчитель
Весела, жвава, доброзичлива дівчинка, не по роках розвинена, вона охоче спілкується з усіма, хто її оточує. Має добру пам’ять, запам’ятовує людей по голосу, знає кожного по імені та по батькові викладачів музичної школи, хоча навчається лише у одного. Відкрито й довірливо простягає руки до людей.
Ангеліна розповідає:
— З нетерпінням весь тиждень чекаю суботи, щоб приїхати на заняття до музичної школи. Якби було можна, я б весь день була б тут, а не лише два уроки.
Коли мама вперше привела Ангеліну до музичної школи, вчителі були схвильовані. З однієї сторони вони побачили, що дитина дійсно талановита. А з іншої переживали: а чи зможуть навчити?
— Питання про те, чи брати дитину до школи не стояло, — говорить Ілона Валько, директор Петропавлівської дитячої музичної школи. — Однозначно: брати! І ми не помилилися: Бог дав унікальний дар дитині, а отже й дасть нашим викладачам талант навчити таку дитину.
Ілона Вікторівна призначила вчителем Ангеліни Ірину Іванівну Тимофієву. Мабуть, на підсвідомому рівні відчула, що між ученицею і вчителем встановиться духовний зв’язок.
Коли вони — учениця й вчителька — розмовляють, здається, що говорять добрі друзі, у яких одне спільне захоплення. Музика поєднала їх. Ірина Іванівна зізнається, що спочатку було непросто. Шукала в інтернеті, телефонувала колегам з інших міст, щоб знайти методику навчання з незрячою дитиною. Не вдалося знайти. Тож почала вчити так, як відчувала сама.
Не відразу вдалося зняти напруженість рук дитини. Дівчинка іноді навіть плакала, бо їй було важко це зробити. Але поступово, крок за кроком, коли почали з’являтися перші звуки мелодій, Ангеліна все більше захоплювалася, раділа першим успіхам і ще з більшим поривом віддавалась музиці. І ось зараз Ангеліна виконує серйозні музичні твори.
На жаль, Ангеліна не може засвоїти теоретичні основи музичного мистецтва, але практичні завдання виконує відмінно. За програмою немає відставань, три класи музичної школи учениця засвоїла вчасно. Хоча весь тиждень дитина навчається в Дніпрі і має змогу бувати в музичній школі лише в суботу.
Захопилася музикою завдяки Ангеліні й молодша сестричка Юліана, тож тепер дві донечки із родини відвідують музичну школу.
Ангеліна та її вчитель
Ангеліна — допитлива дівчинка, тонко відчуває музику. Якось почула звуки інших музичних інструментів, захотіла спробувати пограти на них. Ірина Іванівна повела її і надала цю можливість. Ангеліна спробувала пограти на акордеоні, на гітарі. Але все ж зробила висновки, що найкращий для неї інструмент фортепіано. Цього року після канікул вона запитала, чи можна їй займатися вокалом. І ось тепер вона вже розучує партію для співу в ансамблі.
Спілкується вчителька з дівчинкою так, як і з іншими учнями.
— Я не відчуваю різниці, — говорить Ірина Іванівна. — Ангеліна — талановита дитина з абсолютним музичним слухом. А ще дуже старанна й працелюбна. Коли щось не виходить з першого разу, вона не опускає руки, а продовжує знову й знову. Я ставлю в приклад іншим учням Ангеліну, адже буває часом дітям не вистачає наполегливості в освоєнні музики. Ангеліна щира в спілкуванні, емоційна, завжди радісна.
— Її ім’я правдиво характеризує її, — говорить Ілона Вікторівна. — Це ангел зі щирою душею, із світлими помислами. Нам, дорослим, є чому повчитися у неї. У час якихось негараздів згадую її посмішку і ловлю себе на думці: гріх скаржитися на життя. Ангелінка — мужня дівчинка з чистою душею. Ми раді, що саме у нашій школі навчається така дитина. Наша школа — це острів, де дитина відчуває себе такою ж як і всі.
Переймаються педагоги музичної школи подальшою долею дівчинки. Цього року вона закінчує школу у Дніпрі. Мама турбується, щоб далі дитина продовжила навчання в Харкові, де поруч із загальноосвітньою програмою є можливість навчатися у музичній школі для дітей з вадами. Ірина Іванівна познайомилась з викладачем музики, незрячою жінкою, яка вчить дітей нотній грамоті за допомогою шрифту Брайля. Викладачі хочуть, щоб талановита дівчинка змогла удосконалювати свою майстерність далі.
Музика — це життєве море для Ангеліни, у якому вона відчуває себе впевнено. Музика — це високе небо, де їй легко дихається. Музика — це безцінний дар, яким вона щедро ділиться з навколишнім світом.
