Краса природи має власну вищу цінність; вона повинна бути збережена незалежно від вузькопрактичних завдань; красивий ландшафт, мальовнича дорога, багатий спогадами обрив є таким же національним багатством в області духовної культури, як мінеральні ресурси – в області матеріальної культури.
В.І. Талієв
Закон на сторожі природи
Юлія Ларченко
Перші паростки заповідної справи в Україні припадають на кінець ХІХ століття. В межах сучасної Української держави першим заповідним об’єктом необхідно вважати заказник, який був організований на західноукраїнських землях меценатом науки, орнітологом, знатоком природи графом В. Дзедушицьким в 1886 році.
Буковий ліс на площі 20 га біля с. Пеняки Бродівського повіту Тернопільського воєводства названий автором як «Пам’ятка Пеняцька». Знаменитий заповідник «Асканія-Нова» став охоронятися з 1889 року, а в 1887 році там були створені зоологічний і ботанічний парки, в 1898 році відкритий природничий музей.
В Україні прийнято важливі законодавчі ати з охорони навколишнього природного середовища. Його охорона, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини є невід’ємною умовою сталого економічного і соціального розвитку України як незалежної держави.
На сьогодні флора України нараховує 25 тис. видів рослин; фауна – 45 тис. видів тварин. Негативні антропогенні чинники призвели до зникнення та до загрози існуванню багатьох біологічних видів. Станом на квітень 2019 року до Червоної книги України занесені 1369 видів (543 тварин і 826 рослинного світу). До Зеленої книги України занесені 127 рідкісних і зникаючих рослинних угруповань. На межі виснаження перебувають понад 20% популяцій дикорослих лікарських, технічних видів рослин.
В умовах незалежної України розвитком мережі природно-заповідних територій ознаменований період 90-х років ХХ століття. В 1992 році затверджена нова категорія природно-заповідних об'єктів – регіональний ландшафтний парк. Створені заповідники: Єланецький степ (1996), Горгани (1996), Казантипський (1998), Опукський (1998), засновані п'ять природних національних парків, серед яких: Азово-Сиваський (1993), Вижницький (1995), Подільські Товтри (1996), Святі Гори (1997) і Яворівський (1998).
Юлія Ларченко
Частка території природно-заповідного фонду в Україні динамічно зростає. Національна екологічна мережа включає частину земель, на яких збереглися незмінені або частково змінені природні ландшафти.
Крім того, до складу екологічної мережі входять прибережні ділянки та акваторії Азовського та Чорного морів. Природні ландшафти спостерігаються майже на 40% території України. Найменш змінені природні ландшафти займають 19,7% території країни. Це лісові, чагарникові, болотні угруповання. Найбільш захищеними є природні комплекси в межах територій природно-заповідного фонду.
Нині планується створення заповідних територій та об¢єктів на площі 6275 тис. га, що складатиме 10,3% території України. Указом Президента України від 12 вересня 2005 року оголошено заказником загальнодержавного значення ландшафтний заказник «Петропавлівські лимани», що розташований на території Петропавлівського району Дніпропетровської області .
Мальовничий край басейну річки Самари
Юлія Ларченко
Петропавлівщина – красивий, неповторний, Богом дарований людству регіон, якому випала нелегка і в той же час воістину щаслива доля стати одним із визначальних форпостів національного поступу українського відродження, зайняти винятково важливе місце в житті нашої країни. Петропавлівщина – край чудових історичних традицій і здобутків, козацької слави, край талановитих, добрих і працьовитих людей, яскравих особистостей, мальовничої природи, щедрої землі та її багатих надр.
Юлія Ларченко
Долина річки Самари у географічному відношенні знаходиться в Центральній степовій частині України. Долина трапецієвидна, асиметрична, на окремих ділянках неясно виражена, її ширина зростає до 12 км. Поверхня району досліджень – низова плоска рівнина, розчленована балками та долинами основних приток: Опалиха, Тернівка, Мала Тернівка, В’язівок, Бобровка, Вільнянка, Кільчень (праві); Водяна, Гнилуша, Лозова, Чаплинка, Суха Чаплинка, Вовча, Підпільна, Татарка, Бик (ліві). Найбільший вплив на формування річкового стоку річки Самари має річка Бик.
Річка Самара Юлія Ларченко
На території Петропавлівського району протікають дві річки – Самара й Бик. Річка Самара бере початок на західних схилах Донецької височини у Добропільському районі Донецької області, тече по територіях Донецької, Харківської, Дніпропетровської областей і являє собою ліву притоку Дніпра (впадає у Дніпровське водосховище). Довжина річки Самари 311 км, площа басейну 22.6 тис. км2. Ширина річища у деяких місцях до 300 м. Заплава двостороння, переважна її ширина 3-4 км (максимальна – 6 км), є стариці. Річище звивисте, на окремих ділянках розгалужене. У верхній течії річка Самара влітку пересихає, утворюючи окремі плеса. Льодовий режим нестійкий, замерзає на початку грудня, скресає – у березні; іноді промерзає повністю. Річка Бик є основною притокою Самари і теж бере початок у Добропільському районі Донецької області. Впадає у річку Самару на території Петропавлівського району.
Довжина річки Бик 108 км, площа басейну – 1430 км2. Правий берег крутий, високий (до 60 м), розчленований ярами, лівий – пологий, низький (висота 10-20 м). Основні притоки – Гришина (ліва) та Бичок (права). Живлення річки Самари та її притоків мішане, з переважанням снігового. Стік зарегульований численними ставками і водосховищами для потреб зрошування, водопостачання і рибоводства; споруджено дамби. У долині річок Самара і Бик поступово складалися сприятливі умови для розвитку унікальної флори і фауни. Тому, саме на цій території виникла необхідність зберегти зникаючі види рослинного й тваринного світу шляхом створення заповідних зон.
Петропавлівські лимани – перлина Петропавлівщини
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Петропавлівські лимани» розташований в межах Петропавлівського району, у басейні верхньої течії річки Самари і являє собою широку заплаву з розкиданими по ній невеликими озерами, з типовою луговою і солончаковою рослинністю та вузько долинними заплавними та природними і штучними лісами. Структура заплавного ландшафту характеризується як аграрна, з лісистістю до 10%. Є місцем концентрації водно-болотних птахів.
Починається заказник від ставка, розташованого між селами Хороше і Коханівка, і тягнеться смугою в південно-західному напрямку майже на 18 км, сягаючи східної околиці с. Петрівка. Найменша ширина смуги в районі села Маломиколаївка – 1 км, а між селом Зелений Гай і селищем Петропавлівка вона досягає 3 км. Територія заказника – це суцільний масив, по периметру якого розміщаються населені пункти: с. Коханівка, с. Самарське, смт Петропавлівка, с. Миколаївка, с. Петрівка, с. Новопричепілівка, с. Маломиколаївка, с. Зелений Гай.
Юлія Ларченко
Під час розробки проекту землевласниками та землекористувачами, виконавчими органами місцевого самоврядування, з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, погоджено створення заказника «Петропавлівські лимани» на площі 4193 га, в тому числі на території сільських рад: Петропавлівської селищної – 902,6 га, Хорошівської сільської – 335,3 га, Самарської сільської – 716,4 га, Брагинівської сільської – 869,4 га, Петрівської сільської – 511,0 га, Миколаївської сільської – 701,4 га, Петропавлівське лісництво Павлоградського держлісгоспу – 156,9 га.
Із загальної площі заказника (4193 га) біля 43% займають водно-болотні екосистеми – озера лиманного типу, руслові системи малих річок, річки Самари та болота. При весняних повенях долина майже вся заливається водою. До 50% території займають різні луки.
Багатство заказника – унікальні види рослин та тварин
Крім того, тут знайшли сприятливі умови такі рідкісні види: гадюка степова східна, гоголь, журавель сірий, деркач (загрозливе становище в Європі), зуйок морський, ходуличник, поручайник, тхір степовий, тушканчик великий. Із комах: морозець-імператор, махаон, сколія степова, мелітурга булавовуса. Види, що включені до національної Червоної книги: в’юн, голець, черепаха болотяна, норець чорношиїй, норець малий, чапля біла мала, гуска білобока, чирок-свистунок, зуйок малий, чорнозобик, крячок білощокий, синиця вусата, кобилочка звичайна і річкова, вівсянка очеретяна, білозубка білочеревна, хом’як звичайний, ховрах малий. Безхребетні: бабка перев’язана, стрілка-піромоза, паратетікс Боліваров, стрибун польовий, шовкопряд салатний, ведмедиця лучна, ведмедиця буро-жовта, чернівець фіолетовий, синявець. Усі вони потребують особливої охорони на території Придніпров'я. Тут зустрічаються види рідкісних рослин, у тому числі, які занесені до Червоної книги України: сальвінія плаваюча, зозулинець болотний, зозулинець салепів, сон чорніючий, косарики тонкі.
Юлія Ларченко
Водно-лучні екосистеми створюють сприятливі умови для життя значного ступеню різноманіття. Особливо значну роль ця територія відіграє для масового відтворення таких промислових видів птахів як сірі гуси, крижі, чирки та багатьох інших. Завдяки цим особливостям в Присамар’ї чисельність мисливсько-промислових птахів підтримується на високому рівні, не дивлячись на досить жорсткі умови, які зосталися під тиском техногенних факторів. Таким чином, наявність на даній території рідкісних і цінних тварин, рослин, необхідність їх збереження та відновлення, а також потреба в збереженні рідкісних ландшафтів, послужили одним із основних мотивів її заповідання та створення загальнодержавного ландшафтного заказника «Петропавлівські лимани», до складу якого включено і діючий орнітологічний заказник місцевого значення біля с. Зелений Гай площею 270 га.
Орнітологічний заказник місцевого значення «Заплава річки Самара» розташований поблизу с. Зелений Гай. Це саме на перехресті автодоріг з Петропавлівки на села Богинівка і Маломиколаївка. На північ та схід – заплавні ландшафти Самари, на захід – штучний ставок на місці старого русла річки. Заказник створений у 1990 році, у 2005 році його територія була поглинута ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Петропавлівські лимани». Проте заказник «Заплава річки Самара» не був знятий з обліку. Призначення заказника: збереження в природному стані цінного територіального Петропавлівсько-Самарського комплексу (ґрунтів, рослинності, тваринного світу, гідрологічного та гідрохімічного режиму водойм); збереження характерного даному ландшафту генетичного фонду тварин і рослин, особливо рідкісних або цінних; підтримка загального екологічного балансу в регіоні. Основні вимоги щодо режиму заказника: господарська діяльність суміжних виробничих формувань (сільськогосподарських підприємств різних типів та інших об'єктів, населення) на прилеглих територіях, а також в межах заказника, потребує встановлення необхідного режиму охорони.
На річці Самара Юлія Ларченко
Любов усю бери з собою!
Протягом вже не одного десятиріччя в суспільстві точаться розмови про те, що «ми знищуємо довкілля», що «природа під загрозою», що «так далі не можна» і що «треба негайно щось робити». Насправді не так вже й багато треба докласти зусиль: треба тільки змінити свій світогляд, зуміти побачити красу довкілля. Людина, яка не знає природи – ще не людина. Природа не має суперниць, а тому й не вимагає від нас сліпої любові. Людина, яка ставиться до природи зверхньо – уже не людина, бо такому природа своїх таємниць не довірить. Природа – наш друг! Нині це визнана істина, яку час від часу потрібно все ж таки собі нагадувати, бо природа, як і кожен друг, прагне нашої уваги, любові, турботи.
Ковила Юлія Ларченко
Незабутні враження лишаються в душі людини від спілкування з живою природою: чарівні острівки «Дикого поля» – луки, розцвічені діамантами квітів, сиві хвилі ковили. А ще краєвид з Герцівської гори (поблизу села Маломиколаївка), де норовливий Бик впадає у красуню Самару. Скрізь – у річці і в травах, на землі і в повітрі – бринить, дзвенить і вирує життя. Там очі відпочивають, а душа набирається наснаги! Милуєшся та захоплюєшся кожною квіткою, кожною пелюсткою. Рука не піднімається зірвати – але можна зібрати фотогербарій.
На основі зібраних матеріалів гуртківці гуртка «Юні краєзнавці» Петропавлівського Будинку творчості дітей та юнацтва розробили екскурсійний маршрут «Петропавлівщина заповідна», щоб товариші – і старші, і молодші – змогли побачити мальовничі куточки рідного краю і, разом з тим, навчилися берегти природу. Ходімо разом в царство природи! Оберігаймо те, що створила вона, і вносьмо її красу в кожне місто й село, у сільськогосподарські й індустріальні пейзажі, бо скрізь нам потрібна краса й свіжість навколишнього світу.
Річка Самара Юлія Ларченко
Любов СІНГУР,
за матеріалами дослідницьких робіт вихованців краєзнавчого гуртка Петропавлівського БТДЮ 2014-2017 рр.
