17 листопада 2019 року подружжя Федчун Миколи Павловича і Ніни Миколаївни з села Богинівки святкують 62 річницю спільного життя.
В одному із номерів «Степової зорі» 2012 року описане їхнє смарагдове весілля. Але з того часу минуло сім років і знову в родині свято.
Шановна пані Ірино! Микола Павлович і Ніна Миколаївна прожили в парі щасливі роки. Вони кохали один одного, ставилися з повагою один до одного, дякували долю і Бога за щасливо прожиті роки. Микола Павлович своїй коханій дружині присвятив багато поетичних рядків, адже вона була йому вірним другом. Ось один із його віршів:
Пахне медом в полі гречка,
Десь далеко лине спів.
У радгоспі недалечко
Ніну я зустрів.
Погляд ніжний і привітний,
Струни серця заворушив…
Цвіт калиновий, хмелевий цвіт –
Нам серця з’єднав для щасливих літ.
Микола Павлович і Ніна Миколаївна дуже закохані у життя. Микола Павлович про себе писав:
А роки ідуть, а роки ідуть…
Ще не всі я обійшов дороги,
Хоч у знемозі трималися ноги,
Ще не наслухався співу тополі,
Ще не упився я водою з криниці
Не напився ще сяйва зірниці…
Микола Павлович вважає, що кожна людина повинна прожити свій шлях і на долю нарікати гріх. Він прожив свої щасливі дні і нечутно до нього підкралася старість. Став сивий, аж білий, як лебідь. І лишилося у нього, як у Вахтанга, – мої роки, моє багатство. Микола Павлович не забуває, що життя – це радість для людини, тож у відчай не впадає.
Щедро засіяне зерно любові і добра проросло глибокою вдячністю і пошаною від дітей та онуків. Через 62 роки знову слід кричати Миколі та Ніні: «Гірко!»
У парі вони відсвяткували золоте, смарагдове, діамантове весілля і зараз будемо чекати 65 річницю їхнього спільного життя – залізне весілля. Воно вже не за горами!
Я дуже довго думав, які підібрати слова для вітання Миколи Павловича і Ніни Миколаївни. Прийшов до висновку, що краще самого Миколи Павловича ніхто не зможе описати прожиті ними роки. Тому вирішив зробити підбірку його творів. У своїй творчості Микола Павлович оспівував кохання:
Зробив підсумок своєї творчості.
Лежать блокноти, списані сторінки…
Стільки зроблено роботи…
Дорогі перлинки!
Микола Павлович може бути спокійним, ми з бабусею зібрали ті листочки і оформили збірку «Літературні стежинки життя Федчун Миколи Павловича».
Про щасливе подружжя Миколи і Ніни багато було написано на сторінках газети «Степова зоря». Його творчість відома шанувальникам Петропавлівки.
Адже районний тижневик на своїх шпальтах друкував його вірші, байки. Його публікації були в рубриці «Про людей хороших…» Можливо, його поціновувачі згадають публікацію про нього «З поміткою AVSLADER». А найпопулярнішими були статті в газеті «Степова зоря» до річниць рідного села Брагинівки, а також вірші про рідне село:
Брагинівка, як мати єдина,
Коли надію в дорогу даєш.
Наша рідна свята Батьківщина,
Ти завжди в моїм серці живеш…
Я пишаюся тим, що Микола Павлович і Ніна Миколаївна є частиною мого великого роду. А зараз залишається побажати їм: Многая літа!
Чекайте від мене ще листа, продовження буде.
Микита Сидоров
