Експертка: Анна Аршиннікова, засновниця ГО “Будь в курсі” і менеджерка проєкту «We-LEAD. Жіноче лідерство в гуманітарних кризах та реагуванні на них: громадянська освіта, розвиток механізмів впливу та адвокація змін»
Рік тому у Дніпропетровській області жінка на ім’я Олена (ім’я змінено) координувала збір допомоги для родин-переселенців. Вона знала, у яких під’їздах живуть літні люди, які родини евакуювала з-під обстрілів і де саме зараз не вистачає ліків. Але вона не долучалась до зустрічей з організаціями чи місцевою владою.
Таких жінок — більшість. Дослідження «Участь жінок у прийнятті рішень щодо гуманітарної допомоги та реагування на кризи», проведене в межах проєкту We-LEAD (ГО «Будь в курсі», за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН), показало: 60% жінок у містах Дніпропетровської області залучені до надання або отримання гуманітарної допомоги. І водночас лише 10% беруть участь в організаційно-координаційних процесах і впливають на рішення.
І це не питання мотивації, адже, за результатами дослідження, 27% жінок не знають, які ініціативи існують, 26% не мають вільного часу, 21% — не розуміють, з чого почати, і ще 21% — відчувають брак знань і навичок.
Гуманітарна допомога — не лише про речі та гроші, а й про пріоритети: кому допомогти першим, які райони у фокусі, які групи населення найбільш вразливі. Коли в цих рішеннях немає жінок, які щодня працюють «на землі», система втрачає в ефективності. Саме тому з’явився цей матеріал та інструкція. Щоб допомогти жінкам перетворити свій досвід гуманітарної роботи на професійні компетенції та посилити їхню роль у прийнятті рішень у громадах.
Крок 1. Визначте, де ви вже впливаєте
Перше запитання до себе: «Де я вже приймаю рішення?».
Це може бути:
- координація збору допомоги у вашому будинку чи кварталі;
- організація волонтерок у чаті;
- комунікація з благодійним фондом чи місцевою організацією;
- допомога конкретній родині, де ви допомагаєте визначити, що їй потрібно.
Крок 2. Знайдіть «точки входу» у вашій громаді
За даними дослідження, жінки найчастіше називають чотири основні механізми впливу: волонтерство (57%), жіночі спільноти (49%), державні та місцеві органи влади (41%) та робочі групи, наради, кризові штаби, координаційні формати (36%).
Практично це означає, що «точками входу» можуть бути:
- Волонтерські ініціативи та координаційні чати. Запропонуйте себе як контактну особу, модераторку, представницю вашого мікрорайону.
- Жіночі спільноти та ініціативні групи. Це можуть бути як неформальні групи підтримки, так і зареєстровані ГО. Для жінок із досвідом координації значення жіночих спільнот як механізму впливу ще вище — 67%.
- Органи місцевого самоврядування. 52% опитаних респонденток вважають, що саме місцева влада має допомогти жінкам посилити вплив. Тобто ОМС — це потенційний партнер, якщо ви знаєте, як із ним взаємодіяти.
- Робочі групи, наради, кризові штаби. Жінки з досвідом координації частіше згадують ці механізми. Саме сюди варто прагнути потрапити, коли ви вже маєте досвід і підтримку спільноти.
Крок 3. Підготуйте «пакет входу»: досвід, пропозиція, запит
Щоб вас сприймали як експертку, підготуйте три речі:
Короткий опис вашого досвіду (5-7 речень). Що ви вже робите, яку допомогу координуєте, скільки людей охоплюєте, з ким співпрацюєте. Наприклад:
- «Протягом 2024–2026 років координую збір та розподіл гуманітарної допомоги для 120 родин у певній громаді. Співпрацюю з трьома благодійними фондами та місцевою школою».
- Конкретну пропозицію. Не «я хочу допомагати», а «я бачу, що у громаді не вистачає». Наприклад:
- прозорої карти потреб по районах;
- регулярних зустрічей між волонтерками та представниками ОМС;
- групи підтримки для жінок, які координують допомогу.
-
Чіткий запит до інституції. Наприклад:
- «Прошу включити мене до робочої групи з гуманітарного реагування при ОМС»;
- «Пропоную провести спільну нараду волонтерок і представників ОМС для узгодження пріоритетів»;
- «Пропоную створити жіночу координаційну групу при ОМС».
Коли ви пишете лист або пропонуєте ініціативу на зустрічі, посилайтеся на конкретні цифри. Наведу приклад із нашого дослідження:
- «60% жінок у нашій області залучені до гуманітарної допомоги, але лише 10% — до координації».
- «27% жінок не знають про існуючі ініціативи, 26% не мають часу, 21% — не розуміють, з чого почати».
- «52% жінок очікують, що саме місцева влада допоможе їм посилити вплив на гуманітарні рішення».
Це перетворює вашу особисту ініціативу на частину системної картинки. Ви не просто «хочете щось робити», ви пропонуєте рішення, яке відповідає реальним потребам жінок у громаді.
Крок 4. Оберіть канал і зробіть перший крок
Залежно від того, куди ви хочете потрапити, канали будуть різними.
- До волонтерської координаційної групи: напишіть у чат або зверніться до організаторки з пропозицією взяти на себе конкретну ділянку (наприклад, координація по вашому району).
- До жіночої спільноти: знайдіть існуючу групу (у соцмережах, через знайомих, через ГО) і запропонуйте свою тему/напрямок. Якщо групи немає — створіть міні-спільноту з 3–5 жінок і проведіть першу зустріч (онлайн чи офлайн).
- До ОМС: напишіть офіційний лист або електронний лист на ім’я голови громади/заступника з гуманітарних питань. У темі листа вкажіть: «Пропозиція щодо участі у роботі з гуманітарного реагування». У листі — ваш досвід, пропозицію і запит.
Крок 5. Не бійтеся починати з малого
Дослідження показує: лише 7% жінок повідомляють про готовність брати участь у процесах ухвалення рішень уже зараз. Якщо ви читаєте цей матеріал, то це вже означає, що ви у тій спільноті, яка готова діяти.
Тому, коли ви щось робите, думайте не лише про конкретний проєкт (збір, допомога, подія), а й про те, як це може стати частиною сталої спільноти:
- хто ще може долучитися?
- як ми можемо регулярно зустрічатися і обмінюватися досвідом?
- як ми можемо разом виходити на ОМС і донорів?
Тож, давайте підсумуємо.
Жінки, які сьогодні допомагають сусідам, волонтерять, підтримують родини та знають реальні потреби людей, уже мають найважливіше – досвід і розуміння ситуації. Вони вже є частиною системи гуманітарного реагування, але не завжди є там, де ухвалюються рішення і координуються дії. І змінити це можна через конкретні кроки самих жінок: об’єднуватися, заявляти про свій досвід, пропонувати рішення і вимагати участі там, де визначаються пріоритети громади.
