21 вересня у селищі Петриківка відбувся 12-й щорічний обласний етнографічно-фольклорний фестиваль «Петриківський дивоцвіт». Петриківський розпис визнано унікальним видом народної творчості.
Це підтвердила міжнародна організація ЮНЕСКО, яка внесла цей вид мистецтва до нематеріальної спадщини людства. Задля популяризації народної творчості проводиться фестиваль.
Що край – то звичай
Фестиваль «Петриківський дивоцвіт»
З усіх куточків Дніпропетровщини до Петриківки з’їжджаються майстри народної творчості, а творчі колективи привозять сюди часточку своєї автентичної культури. Недарма говорять у народі: що край – то свій звичай.
Центральні вулиці селища перетворилися у ярмаркове містечко, у кожному павільйоні якого презентували культурний, гастрономічний, інноваційний потенціал міста, району, громади. У гостинних садибах частували унікальними автентичними стравами.
Гостинна Петриківка
Показ колекцій українських дизайнерів
На головній сцені тривало нескінченне феєричне дійство Мистецької платформи «PetrykivkaBeautyFolk», яке складалося із двох частин: «Пісенний перформанс» та «Хореографічний марафон». Дитяча платформа вабила розвагами, конкурсами, інтерактивами, атракціонами. Обирали «Mini miss, mini mister Petrykyvsky dyvotsvit» на Модній платформі.
Тут же, на малій сцені відбувся показ колекцій українських дизайнерів, театрів мод, модельних агенцій.
Показові виступи та майстер-класи Дніпропетровської Федерації Айкікай Айкідо збирали своїх фанатів на спортивній платформі «Healthy time».
Вулиці Петриківки були переповнені гостями
На Козацькій платформі демонстрував давнє бойове мистецтво наших прапрадідів гурт «Люті козаки»: лучний тир, забивання цвяхів, розвага зі списами, бої на колоді, заплітання стрічок, шаблі.
Цікавим та захоплюючим був Майстер-street, де відбувався Ярмарок майстрів.
А вже ввечері на головній сцені порадував всіх виступ гурту «Каzка».
Вулиці Петриківки були переповнені гостями: приїжджали не лише з області, а й з сусідніх регіонів. Відчути дух ярмарку, красу українського народного мистецтва, поласувати домашніми стравами, придбати оберіг чи сувенір із петриківським розписом їдуть цього дня до Петриківки із усіх усюд.
Презентували Петропавлівський район
Петропавлівський район щороку на фестивалі
Петропавлівський район щороку на фестивалі «Петриківський дивоцвіт» представляє свою експозицію. Кращі колективи сільських Будинків культури, аматори сцени та народні умільці демонструють непідробні зразки народної творчості Петропавлівщини.
Цього року на фестивалі наш край на фестивалі «Петриківський дивоцвіт» представляли майстри Хорошівської сільської ради та представниці Дмитрівської сільської ради.
Картини художників Наталії Стряпкової та Євгенія Чубаса
Павільйон району прикрасили рушниками, вишитими килимами, витворами народного мистецтва. На виставці демонструвалися картини художників Наталії Стряпкової та Євгенія Чубаса, народна іграшка Ольги Лядської, плетені кружки дмитрівчанки Дар’ї Полової.
Не змовкали пісні вокального гурту «Хорошаночка» під керівництвом Ольги Стряпкової. Печене-варене по-хорошанському презентувала та продавала Тамара Писаренко.
Та все ж, певне, найголовніше у ярмарку – це піднесена атмосфера свята, щирість, відвертість, невимушене спілкування, насолода від побаченого й почутого. Лишень із тих відвертостей, що було почуто біля павільйону можна історії писати.
Картини Євгенія та Наталії
Картини художників Наталії Стряпкової та Євгенія Чубаса
Художники, вони ж вчителі Хорошівської школи, Євгеній Чубас та Наталія Стряпкова, із задоволенням відвідують виставки, презентуючи свої витвори. Пейзажі, натюрморти, портрети – художники працюють у різних жанрах. Багато картин вже прикрашають оселі далеко за межами нашого району.
Милуючись полотнами наших художників, до картин підходили шанувальники, юні митці та досвідчені майстри. Ділилися своїми планами та секретами творчості. А Євгеній та Наталія свої секрети передають своїм учням, які займаються у шкільній студії «Зебра».
Ляльки Ольги Лядської
Ляльки Ольги Лядської
Ляльки-обереги Ольги Лядської змушували зупинитися не одного відвідувача. Із захопленням розглядали, розпитували, фотографувалися. І дивувалися історії створення оберегів. Вражала й довершена робота – акуратне шитво, оздоблення, поєднання кольорів і матеріалів.
Кожна лялька має свою легенду, своє продовження й життя. Народну ляльку вже придбали для подарунку на весілля молодим. Майстриня впевнена, що такий оберіг стане охоронцем сімейного життя.
Баба Даша із кружками
Дар’я Полова
Народній майстрині із Дмитрівки, уже знаменитій своїми плетеними кружками, Дар’ї Половій, а в районі відомій як баба Даша, вже не раз доводилося бувати на різних виставках та фестивалях. Але найулюбленішою для неї є Петриківка. Всю зиму працювала баба Даша, щоб нав’язати побільше барвистих яскравих кружків. В’язані гачком килимки – мистецтво давнє та знане у нашому краї.
Як і всі народні ремесла , в’язання, або , як говорять частіше, - плетіння, мистецтво просте та невибагливе та має глибокий філософський зміст. Жоден клаптик у господинь дарма не викидали – кожен мав своє друге життя. Одяг, який став непотрібним, різали на смужечки, зшивали, а потім в’язали.
Дар’я Полова
Вдало підібрані кольори робили килимки-кружечки привабливими та веселими. Такі кружечки клали на стільці, на дивани, на підлогу. Яскраві кружечки прикрашали оселю.
Є свої секрети у майстринь, як зробити так, щоб кружки були однорідно вив’язані та мали правильну форму. Зараз цьому вчать книги та відеоролики. А у баби Даші в’яжеться ніби само собою – все вірно, просто й природно. Говорить, що проблем із матеріалом для кружків у неї немає. Доньки справно постачають – складають непотрібні речі у мішок і везуть до мами. А мама знає, що з ним робити.
Дар’я Полова
Дар’ї – 83 роки, на життя скаржитися не звикла. Із валізами із крамом удосвіта вже була готова їхати на ярмарок. Літня жінка із мудрими очима приваблювала перехожих не лише своїми виробами, а й глибоким душевним теплом. Хто по ній згадав свою бабусю, хто маму. Багато перехожих просто зупинялися поговорити, а потім не могли відійти, щоб не придбати кружечків.
Уже коли збирали крам та готувалися до від’їзду, підійшла молода жінка і почала розповідати, як вона хотіла у своєї мами навчитися в’язати такі кружечки, та, на жаль, її мами вже немає, а вона так і не навчилася. Тому такі кружечки їй особливо дорогі. Вона вибрала собі декілька кружків і сфотографувалася на згадку з бабусею Дашею.
Невтомна баяністка Ольга Стряпкова
Баяністка Ольга Стряпкова
Із кожного павільйона було чути музику, пісні. Звучали українські народні пісні у запису. Та ніщо не може замінити живого звучання музичного інструменту та голосів.
Вокальний колектив «Хорошаночка» Хорошівського БК відомий на районній сцені, на обласних фестивалях, побував і в Києві на ВДНГ. Та де б не довелося співати учасникам колективу, пісні виконують із глибокою любов’ю. У репертуарі колективу – народні й сучасні пісні, веселі, душевні й зворушливі.
Баяністка Ольга Стряпкова
Тому було що співати та чим до свого намету-виставки закликати. Ольга Дейнека, Тетяна Борисенко, Світлана Черненко та Ольга Стряпкова переспівали майже всі пісні. Приємно було, коли перехожі ставали поряд та продовжували співати далі разом.
Музикант Ольга Стряпкова ні на мить не лишала музичного інструменту. Деякі прохали зіграти улюблену мелодію. А танцювальні мелодії змушували всіх танцювати й козачок, і вальс, і циганочку.
Учасниці колективу з Криничок взяли слова пісні, яка сподобалася, й попрохали розучити з ними мелодію. 80-річна Ніна Семенівна з Новомосковського району забажала заспівати улюблену пісню молодості «Поедем, красотка, кататься». Та так заспівала, що до неї долучилися ще любителі пісні, а перехожі, що стали глядачами, вітали виконання оплесками.
Баяністка Ольга Стряпкова
Керівник колективу з Синельниківського району Сергій після виступу на сцені проходив мимо, й зупинився, почувши виконання Ольги Стряпкової. Одна хвилина – й зазвучав імпровізований дует баяністів, та так зазвучав, що й на сцену відразу можна виходити! Знайома всім «Лаванда» заграла новими музичними барвами й переливами.
Ярмарок дарує зустрічі, натхнення, радість, насолоду.
Тож поярмаркували наші земляки на славу – людей побачили й себе показали!
