25 травня у межах масштабного обміну «1000 на 1000» з російського полону повернувся Віталій Яворський з Петропавлівки. Про роки очікування, надії, першу розмову та емоції розповідає дружина Ірина.
Віталій народився у 1981 році в селі Терло, Львівська область. Із дружиною Іриною познайомився в Дніпрі. 13 років тому подружжя переїхало до Петропавлівки, де оселилося й створило родину. Мають двох синів — 13-річного Євгена та 4-річного Захара. До війни Віталій працював зварювальником на шахті «Ювілейна».
З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій вступив до територіальної оборони. Через три місяці його мобілізували. У складі 93-ої бригади був солдатом, гранатометником. Брав участь у боях під Бахмутом, Соледаром, в Ізюмі, воював у гарячих точках Донеччини та Харківщини.
У лютому 2023 року Віталій Яворський потрапив у полон у населеному пункті Опитне, що в Бахмутському районі. Разом із трьома побратимами він виконував бойове завдання, коли група потрапила під щільний обстріл. Одного з бійців було поранено — його вдалося евакуювати. Але коли хлопці поверталися до виконання завдання, їх захопили у полон. Пораненого побратима врятували, а Віталій опинився у руках ворога.
Вже через два дні після цих подій рідним принесли повідомлення з військкомату — офіційно підтвердили, що Віталій перебуває у полоні. Були свідки, кадри з дрона, які не залишали сумнівів у тому, що він живий.
- Ми знали, що він в полоні, що живий. Дізнавалися звісточки від хлопців, які поверталися. Знали, що тримається, зі здоров’ям було все нормально, — згадує дружина Ірина.
За словами Ірини, зв’язку з чоловіком не було понад два роки. Лише іноді на пропагандистських відео з’являлися фрагменти, де можна було помітити Віталія. Але без змоги поспілкуватися, без листів, дзвінків — тільки віра і постійний пошук будь-якої інформації. За пів року після полону Червоний Хрест офіційно підтвердив: Віталій утримується в Суходільській виправній колонії №36, що на тимчасово окупованій Луганщині.
- Ми збирали інформацію звідусіль, слідкували за кожним обміном. Серце зупинялося, коли з’являлися списки — а його не було. Але ми не здавались. Емоційно було дуже важко, але коли у тебе двоє дітей — немає права розкисати. Тільки триматись, сподіватись, молитися і чекати, — каже Ірина.
За понад два роки багато чого змінилось. У родині відбувалися події, які хотілося проживати разом. Але діти стали тим стрижнем, який не дозволяв зламатися.
- Держава нас не залишила. Ми знали, що працюють, що борються за кожного. І ось цей день настав. Він вдома, - говорить дружина.
25 травня для родини Яворських став днем, який запам’ятається назавжди. Саме того дня Ірині зателефонували з Координаційного штабу і повідомили — Віталія обміняли. А вже за кілька хвилин пролунав ще один дзвінок — сам Віталій.
- Йому дали зателефонувати, і він подзвонив лише на хвилинку — сказати, що він на рідній землі і з ним все добре. Спочатку ступор, а потім — така радість, така хвиля щастя. Через пару годин зателефонував ще раз, і тоді вже ми могли більше поговорити, — розповідає Ірина.
Перші слова, які пролунали у слухавці, були несподіваними: «Ірина Вікторівна?» — і вона на мить не впізнала голос. Але наступної миті — емоції накрили з головою. Сльози, радість, полегшення — усе змішалося.
Новина миттєво розлетілася — Ірина одразу почала телефонувати рідним, а ті — їй. Усі, хто підтримував родину ці роки, дізналися: Віталій живий, повернувся, з ним усе гаразд.
Сини — 13-річний Євген та 4-річний Захар — були вражені та щасливі.
- Спілкувалися про все: про здоров’я, про рідних, як справи вдома. Він більше запитував про нас. Про себе майже нічого не розповідав. Побачився з нами по відеозв’язку — стримував сльози, коли побачив дітей. Вони так виросли. А він… він не змінився. Такий самий — веселий, впевнений. Так, схуд, змарнів, постарів, але всередині залишився тим самим Віталіком, — ділиться Ірина.
Зараз Віталій перебуває на реабілітації. Попереду — перша зустріч після довгих місяців очікування.
- Ще нічого не просив і майже не розповідав про полон. Чекаємо зустрічі. Він багато пропустив, але ми все надолужимо, — говорить дружина.
