У редакції тижневика "Степова зоря" та Петропавлівка.City гості: цьогорічні номінанти на "Людину року Петропавлівщини": захисник України Едуард Кожокар та мама-волонтерка Ірина Кожокар. Вручаємо дипломи, вітаємо і спілкуємося.
Едуард – один із захисників, яких цього річ люди номінували на конкурс «Людину року Петропавлівщини 2025». Представник наших найкращих захисників у світі.
Рідне селище Едуарда — Залізничне. У лютому 2021 року, Едуард підписав контракт на службу в ЗСУ. На той час Едуарду було лише 20 років. Він потрапив у військову частину А4536 міста Краматорськ. Зараз він старший сержант та командир відділення засобів зв’язку та телемеханіки вузла зв’язку та радіотехнічного забезпечення. Він герой для жителів селища Залізничне та Петропавлівки, яких у травні 2022 року врятував від ворожих ракет.
Під час церемонії нагородження Едуард ніс службу, тож коли випала нагода навідатися додому, наш герой завітав до редакції. Вручаємо йому диплом та наші фірмові шкарпетки з написом Петропавлівка.City (нехай гріють ніжки нашому захисникові).
- Дякую за відзнаку. Це дуже приємно. Ми продовжуємо нести службу, були тривожні сигнали на Різдво, летять шахіди, і не лише. Тому слідкуємо за небом, за нашим селищем та бережемо наш рідний край, - говорить Едуард.
У редакції також мама захисника і номінантка конкурсу «Людина року Петропавлівщини 2024» Ірина Кожокар. Мама – волонтерка, допомагає нашим захисникам і прихистком, і харчами, і збирає донати на потреби наших воїнів. «Залізні волонтери» так називають пані Ірину та її команду із селища Залізничне. Вони з початку повномасштабного вторгнення збираються в себе на роботі на базі приватного підприємства та готують для захисників вареники, салати, пиріжки, м’ясні страви. Спектр волонтерської діяльності тільки розширюється: тепер допомагають з пошуком житла та зборами на важливі речі. Пані Ірині також вручаємо заслужену винагороду від нашої редакції.
- Натхнення надає мені в першу чергу мій син Едуард – це моя гордість, я пишаюся своїм сином. Я знаю, як нашим хлопчикам не просто боронити країну, дивлюся на них і хочеться зробити для них усе можливе і навіть неможливе. Дякую за увагу до мого сина, за підтримку. І дякую за цей конкурс і відзнаки, вони для нас цінні. Це вже друга винагорода в нашій волонтерській скарбничці, - говорить Ірина Кожокар.
Сподіваємося, що вже наступного року дипломи ми вручатимемо нашим номінантам – захисникам та волонтерам і у мирній вільній нашій Україні і разом святкувати Перемогу!.
- Дякуємо редакції за вашу працю. Читаємо газету, слідкуємо за новинами і дякуємо, що даруєте людям такі приємні можливості відволіктися від війни та надихаєте не здаватися. Це зараз дуже важливо, - говорять наші гості.
