Діана Дмитрюк - випускниця Петропавлівського ліцею №1, здобула золоту медаль та отримала відзнаки за успіхи у фізиці та астрономії. Наразі вона студентка першого курсу Національного університету «Києво-Могилянська академія», де продовжує свій шлях у світі фізики та астрономії.
Навчатися в Могилянці, це бути більше ніж студентом. Університет славиться свідомою студентською позицією, тому тут багато організацій заснованих студентами. Особисто я членкиня волонтерського осередку при Могилянці «Взаємодопомога», цей осередок був створений студентами під час Революції Гідності й продовжує свою діяльність зараз, ми допомагаємо бригадам, де зараз є наші випускники/студенти, які зараз нас захищають на фронті, ми закриваємо їх потреби, також працюємо зі студентами та проводимо заняття з тактичної медицини. Також я беру активну участь у науковій студентській організації, де ми розвиваємо природничі та математичні науки, пишемо статті та проводимо тематичні події. У нас дуже багато активностей і поза університетом, і майже на всіх заходах можна зустріти студентів Могилянки. Цікавий факт: у нас понад 40 студентських організацій, які активно конкурують за увагу.
Є також Культурно-Мистецький центр, де студенти проводять час і долучаються до різних творчих ініціатив. Нещодавно мистецьке об’єднання “Театральна платформа Ї” презентувало свою нову виставу і з перших показівдопомогли закрити збір.
Навчання в умовах війни відбувається у двох форматах. Могилянка — це камерний університет, де навчається до 5 тисяч студентів, тому ми маємо можливість проводити заняття офлайн.
Перший, другий та третій курси навчаються очно, а студенти старших курсів можуть обирати між дистанційним та очним форматом.
На території університету є дві чудові бібліотеки: бібліотека Антоновичів та Американська бібліотека. Вони розділені на зони: червона (абсолютна тиша), жовта (для навчання) та зелена (для групових проєктів, де можна вільно спілкуватися). Бібліотеки завжди заповнені — навіть вночі там багато студентів, адже приміщення теплі й забезпечені інтернетом.
Під час обстрілів або тривог, коли заняття не відбуваються, діє система відпрацювань. Викладачі з розумінням ставляться до ситуації і роблять усе можливе, щоб студенти отримали необхідні знання, незважаючи на складнощі.
Найбільший виклик, з яким стикаються першокурсники, — це шкільна підготовка. Особисто я маю багато прогалин у фізиці, оскільки шкільна програма не дає необхідної бази для університету. Часто ми вчимо матеріал дуже поверхово або неправильно засвоюємо основні закони. Мій найбільший виклик — навчитися мислити та розуміти суть, а не просто заучувати формули.
Ще один виклик — це зміщення триместрів. На жаль, через невизначену ситуацію взимку наш університет був змушений скоротити триместр, що вплинуло на навчальний процес.
Я свідомо обирала Могилянку, як університет в якому я хочу навчатися. Тому тут може вразити це:
- Тут ненавидять усе російське. У Могилянці на офіційному рівні заборонена російська мова в межах університету. Жоден з моїх викладачів не дозволяє собі говорити російською чи згадувати щось, що пов’язане з ворогом. Усі навчальні матеріали доступні лише українською та англійською. Офіційно затверджено дві мови — українську та англійську, тому, вступаючи до університету, варто бути готовим працювати з англомовними ресурсами. У нас багато жартів англійською, і обидві мови є рівноцінними у навчальному процесі. Якщо не хочеш, щоб тебе сприймали як ворога, — говори з нами однією мовою.
- Могилянка була під репресіями в часи совєтського союзу та відновила свою діяльність вже в незалежній україні, тому нас оминули жахливі радянські установки та тут немає символіки чи викладачів з пережитком радянщини.
- Заснуванню академії сприяла жінка, і це, мабуть, перший заклад вищої освіти, де студенти мають повну свободу бути собою — розвивати свою особистість або залишатися в тіні. У Могилянці велика ЛГБТК+ спільнота, викладачі не засуджують, а навпаки підтримують студентів у їх виборі. Завжди говорять на рівних і використовують фемінітиви. Це найвищий показник довіри між студентами та викладачами.
- У мене неймовірні викладачі практики, жоден з моїх викладачів не працює суто викладачем, всі розвиваються та допомагають нам, надають можливості та готові проводити додаткові години в стінах університету, коли студенти мають запит. Приклад: моя викладачка з механіки — цей предмет для мене є найскладнішим. Коли я прошу про додаткову пару, ця неймовірна пані приїздить у п’ятницю о 8 годині ранку до університету, щоб допомогти мені розібратися в матеріалі. Я дуже ціную таке ставлення і приємно вражена її відданістю студентам.
- Запитала у знайомого, що саме вразило, його відповідь: «Коли раніше я відчував себе буквально одним у своїй школі, тим хто прагне щось робити і хоче отримати знання, а не атестат, то це було сумно та якось дуже самотньо. Зараз я шокований, наскільки студентське життя яскраве та динамічне. У Могилянці більшість людей не прийшли за гарненьким дипломом, а за справжніми знаннями, щоб потім розвивати цю країну. Це відчуття спільноти та усвідомлення того, що ти більше не один — безцінне. Я не очікував цього, і це справді мене шокувало».
Мені дуже подобається і стало відкриттям голос студентів. Тут всі взаємовимогливі, нам з перших тижнів викладачі говорять про вимогливість, адже вони вимогливі до нас, а ми маємо бути вимогливими до них. Нам нормально говорити про те, що нас не влаштовує, ми ходимо на акції, започатковуємо традиції, так нас чують та підтримують. Адміністрація проводить кожен триместр опитування та змінює формати, в деканаті працюють студенти старших курсів. У нас не припустима корупція, якщо така є — з академії йде як студент, так і викладач, це факт і всі про це знають. І найголовніше, тут більшість приходить навчатися, лише для того аби отримати знання, диплом це річ, яка просто гарно знадобиться в майбутньому, але завдяки оцій вимогливості ми маємо якісні знання. Адже студенти вимагають від викладачів інформацію, а викладачі вимагають знання.
Також у нас дуже багато традицій, особливо Могилянських.
Перш за все, щодня о 9:00 тут хвилина мовчання. У Могилянці дуже багато студентів, які пішли в лави ЗСУ, кожному є кого згадати, тому в могилянців є звичка, мовчати та згадувати. Кожну неділю студенти ходять на мирні акції FREE AZOV, це наша маленька традиція бути голосом військовополонених.
У нас святкують день академії, це маленькі свята які проводяться на плацу.
Є ще багато маленьких традицій, наприклад, “Митий Сковорода”. Григорій Сковорода був вихованцем нашої академії, тому навпроти циркульного корпусу стоїть його пам’ятник. Щоб скласти сесію на відмінно і все було добре, студенти щороку миють цей пам’ятник. Це символ того, що сесія буде успішною.
Можу ще окремо дописати за гуртожитки, бо це невід’ємна частина студентського життя, а в опитуванні цього немає.
Я живу в найбільшому гуртожитку Могилянки — Троя, який знаходиться на Троєщині. Так, можливо, це досить далеко від університету, але це точно того варте. Студенти тут — це величезна родина. Усі завжди вчаться, тому на 7 поверсі у нас є коворкінг — велика кімната, де студенти займаються. Тут можна познайомитись з неймовірними могилянцями. Зазвичай ми працюємо, а на перервах обговорюємо різні новини. Остання новина, яку всі обговорювали, — це вибори в США. Ми навіть влаштовували перегляд результатів голосування в нашому кінотеатрі.
Тут кожен висловлює свою точку зору, і не важливо, чи ти фізик, еколог чи політолог — усі обізнані з геополітичною ситуацією. Тому ми постійно перебуваємо в бульбашці, де вся молодь свідома.
У нас у гуртожитку дуже круті умови. У моїй кімнаті — три людини (ми з моїми найкращими подружками), і у нас блокова система, тому розповіді батьків про те, що «у тебе вкрадуть сковорідку з їжею», не справдились. Що стосується традицій, то в гуртожитку є своя атмосфера.
Наприклад, під час вимкнень світла ми співаємо повстанські пісні. На деяких поверхах стоїть фортепіано, а багато хто має свої інструменти, тож часто хтось грає на фортепіано, хтось на гітарі, хтось на відрах — і вся компанія співає.
Мені абсолютно подобається мої навчання в університеті, я прям відчуваю що це моє місце та мої люди, де мені комфортно спати на перерві на парті, адже темп навчання шалений, а навчання цікаве та орієнтоване на міжнародні стандарти.
Діана ДМИТРЮК
