Вікторія Леонідівна Мелешко, директорка Богданівської бібліотеки. Її головне дітище — бібліотека, це просто скарбниця народних традицій, дивовижних витворів мистецтва, неймовірної кількості книжок та багатьох інших цікавинок, які точно не залишать без уваги вибагливого відвідувача. За свій багаторічний досвід роботи, а у пані Вікторії це майже 35 років, вона точно знає, чим задовольнити потреби читачів абсолютно різних вікових категорій, як то кажуть, від старого до малого.
Робота в такому закладі, як бібліотека, вимагає від працівника впевненості, терпіння, розуміння своєї справи та неабиякого хисту, адже достукатися до серця людини — то велика праця! Але мало хто знає, що невтомна бібліотекарка вдома — звичайна жінка з домашніми клопотами. Адже Вікторія Леонідівна, на сам перед, дружина, мама, бабуся.
Народилася героїня нашої розповіді на Донеччині. Там навчалася в школі. Батьки тяжко працювали, щоб дівчинка ні в чому не мала потреби. За спогадами пані Вікторії, в дитинстві вона полюбляла ласувати тортиками, тістечками, а ще свіжими огірками, які зимою в ті часи були в страшенному дефіциті. Також вона дуже полюбляла читати книги і їх кількість у неї просто зашкалювала. Гори книжок, а особливо казок читала маленька Віталіна (так лагідно її називали рідні) і мріяла про щасливе майбутнє, майже таке як у казці.
Так як мама Вікторії родом з Тарасівки, батьками було прийнято рішення переїхати з Донеччини на маленьку Батьківщину. Уже десятий клас вона закінчила в Богданівській середній школі. Тут життя подарувало Вікторії і зустріч з її супутником на все життя — Павлом. Побралися і згодом у пари народився син Олександр.
Вікторія тим часом навчалася у Дніпропетровському училищі культури за фахом «бібліотекар». Але доля підготувала для нашої героїні жорстоке випробування: один за одним відійшли у вічність її тато і мама... Біль і розпач... Проте стійкість характеру та непохитність, а ще відповідальність дали поштовх жити далі.
Робота в Тарасівському будинку культури стала стартом для подальшого росту. Потім робота в шкільній бібліотеці в Богданівці і вже потім — Богданівська сільська бібліотека.
А як же сім’я, спитаєте ви? Запевняю, у цієї проворної господині все до ладу! Сім’я ніколи не залишалася поза увагою! Смачні, духмяні пиріжечки, борщ з галушкою, пироги та тістечка, а ще — з сином уроки вчити! А господарство, в якому було не по одній корівці, а також бичечки, кізоньки та поросятка!
До речі, хист до кулінарії від Вікторії Леонідівни передався сину Олександру. Він і професію відповідну опанував, і зараз — шеф кухар у провідному Дніпровському ресторані.
Де ж сили на все беруться у цієї жінки, в чому секрет?
А секрет, скажу я вам, у самій Вікторії Леонідівні, в її невтомності, відповідальності, вимогливості до себе та неймовірній любові до її величності книги.
А ще хочеться додати, що відстань між Тарасівкою, де проживає Вікторія, і її робочим місцем у Богданівці — шість з гаком кілометрів, які вона вправно долає на маленькому велосипеді, щоб подарувати людям посмішку, радість та спокій душі.
Війна внесла корективи в життя та роботу кожної людини нашої країни. Але це не стало для бібліотекаря приводом відмовитися від надання кваліфікованих послуг для відвідувачів. У читальній залі бібліотеки завжди є чому повчитися і на що подивитися. А ще пані Вікторія стала своєрідним психологом для своїх відвідувачів — як то кажуть: «і поспілкуватися, і порадитися, і розповісти про наболіле».
30 вересня — Всеукраїнський день бібліотек. З цієї нагоди хочеться привітати Мелешко Вікторію Леонідівну з професійним святом і побажати міцного здоров’я, мирного неба та простого жіночого щастя! Нехай якнайдовше крутяться невтомні колеса маленького велосипеда, який везе людям щастя!
Ольга ГОЛЯНИЧ
