Ми продовжуємо нашу серію матеріалів про людей різних професій. Цього разу ми проведемо день з соціальною робітницею Наталією Аркадіївною Колєснік. За майже двадцять років роботи вона допомогла багатьом людям літнього віку. Ми провели з нею день, аби краще зрозуміти її роботу та виклики, з якими вона стикається щодня.
З пані Наталією ми зустрічаємося о 8-й ранку в Центрі надання соціальної допомоги, саме о цій годині розпочинається її робочий день. Жінка одразу привертає увагу своєю привітною усмішкою. Привітались, познайомились та вирушаємо разом працювати. Її основний транспорт – велосипед. Аби відчути всю складність цієї роботи, теж беру велосипед і вирушаю разом з нею.
Наш перший пункт призначення – супермаркет. Наталія має список покупок від своїх підопічних. Вона купує все необхідне, від продуктів до медикаментів. У кожного, ким опікується, є свої потреби, тож пані Наталія уважно ставиться до кожної дрібниці. На сьогодні за списком в супермаркеті ми придбали кілька буханець хліба, солодощі та ковбаску. Але це далеко не все. Зібравши 2 повні сумки, ви вирушаємо за свіженькими овочами на базар. По дорозі до ринку ми придбали кавун для бабусі Ніни Михайлівни. Докупили помідори, капусту, сірники та різні дрібнички й непомітно велосипед пані Наталі став повністю обвішаний торбинками, наповненими продуктами.
Перша на нашому маршруті - оселя Надії Михайлівни. Їй 81 рік, живе одна, але ще має сили доглядати за своїм подвір’ям самотужки. Під’їжджаємо до її двору і бачимо, що літня жінка вже виглядає Наталю. Подвір'я жінки чисте й доглянуте, а господиня з усмішкою зустрічає та запрошує до будинку своїх гостей.
Пані Наталя передає продукти, одразу разом з бабусею рахує витрати і обговорює наступний список покупок. Не обходиться й без дружніх теплих розмов.
- Наталя - дуже хороша людина, ніколи не було образ на неї. Усе, що попрошу допомогти, завжди зробить. Чи то купити хліба з водичкою, чи на городі попоратись, - говорить Ніна Михайлівна.
- Ніна Михайлівна у нас як вино, з роками тільки краще. Взагалі вона мені нагадує мою бабусю, з першої зустрічі. Така ж добра та щира, - додає пані Наталя.
Зазвичай після цього Наталя виконує доручення підопічних: прибирання, допомога у саду чи городі, різні побутові справи. Але сьогодні вона ще має встигнути розвести гуманітарну допомогу, тому переносить домашні справи на наступний візит.
А ми прямуємо до наступного будинку. Наш маршрут прокладається з вулиці Козацька до вулиці Каштанова. Дорога тривала, тому їдемо та спілкуємося.
- Мій чоловік колись пропонував купити скутер, аби мені було простіше, але лікар сказав, що найкращі ліки для здоров’я це велосипед. На щастя, сьогодні мій чоловік та син допоможуть мені розвести гуманітарну допомогу, аби я встигла завітати до всіх своїх підопічних, - розповідає Наталя.
Я не могла не поцікавитись, як жінка працює, коли погода не дуже сприятлива — спека, снігопад, ожеледиця, дощ.
- Коли дуже спекотно, то починаю свій робочий день як можна раніше, аби поратися на городі чи в дворі підопічних у холодку. Взимку, коли сніг та ожеледиця, доводиться ходити пішки. Варіанту не піти просто немає, бо на нас дуже чекають, бо найчастіше, окрім соціальних робітників, у людей похилого віку нікого немає.
Пані Наталя любить свою роботу і її підопічні стали для неї дуже близькими. Це не проста робота, як фізично так і морально. Адже спілкування і підтримка також дуже потрібні самотнім людям.
Непомітно ми опинилися біля двору Олени Хомівни. Ми зустрічаємо її біля воріт затишного будинку. Жінці вже за 80, зустрічає нас виходячи з дерев’яною паличкою, яка служить опорою для неї. Ця жінка має трагічну долю. Вона поховала своїх доньку та сина, чоловіка, а згодом і онука, життя якого забрала війна. Соціальна робітниця Наталя регулярно відвідує та допомагає Олені Хомівні. Одразу помітно з якою довірою та теплом ставиться Олена Хомівна до Наталі. Між ними дуже довірливі стосунки.
- Я настільки радію, що маю таку людину як Наталя, що важко передати словами. Що я не попросю, вона все зробить, ніколи не відмовляє. Уже четвертий рік вона мене доглядає. Дякую державі, всім працівникам центру надання соціальної допомоги, бо не знаю, що б я без них робила, бо ноги вже не ходять, - ділиться наболілим Олена Хомівна.
Трохи дружніх бесід, спланували список покупок на наступний раз, пригостили мене пахучими грушами і рушаємо з Наталею далі.
Графік Наталії складається на рік уперед. Щодня вона відвідує чотири-п'ять підопічних, а загалом їх 10 і у всіх різні потреби. Це може бути не лише купівля продуктів, ліків, побутових засобів, а й оплата комунальних послуг, вирішення питань у різних організаціях. Час, витрачений на кожну підопічну чи підопічного, різниться в залежності від обсягу роботи.
- Як говорять наші підопічні, що ми їх додаткові руки та ноги! Це вміння не тільки скупитися, але й догодити людині. Ситуації різні, вимоги різні, - розповідає Наталя.
Під’їхавши до третього будинку, нас зустрічав песик. Пані Наталю він вже знає, а ось я для нього чужа, тому пес захищав гавкітом своє подвір’я та господиню.
Тут живе Любов Михайлівна, яка чекає нас в будинку на кухні. Жінка вже розпаковувала ящик з гуманітарною допомогою, яку вже привіз син Наталі. Наша героїня, як зазвичай, занесла торбинку з купленими продуктами на кухню, підрахували всі витрати. Але от лишенько: виявляється цього разу забули придбати газету “Степова Зоря”, яку замовляла бабуся. Обіцяє газету завезти.
- Це золото, а не людина. Що не скажу все зробить. Усе, що прошу купує, знаходить, буває зі свого дому приносить. Аби таких людей побільше було. Має свою сім’ю, не важливо, яка погода: спека, холод, сніг, дощ, а вона в будь-який момент прийде і допоможе. Буває, готує вдома млинці чи випічку, так привозить пригощає мене та таких як я. Золота людина! Дуже добре працює, - говорить Любов Михайлівна.
Пані Наталя дуже скромна, тож рум’яніла, реагуючи на такі теплі компліменти підопічних.
Після трьох відвідувань я повертаюся додому, а пані Наталя продовжує свою роботу. Сьогодні вона ще має забрати гуманітарну допомогу і розвести її своїм підопічним. Це нелегка праця, але Наталя виконує її з любов'ю і відданістю. Робочий день зазвичай закінчується до 17:00, але бувають різні випадки. Після закінчення роботи вона повернеться додому, де на неї чекають домашні справи. А далі – знову щира й самовіддана робота для тих, хто під опікою.
