Розповісти цю історію жителям Петропавлівщини нас попросила Діана Дмитрюк, яка нині навчається в 11-му класі Петропавлівського ліцею №2 та її мама Анна. Діана потрапила до лікарні з нервовим зривом, відвезли дівчину каретою швидкої допомоги, а за свій візит до лікарні дівчина «подякувала» керівництву ліцею №2. Важко навіть уявити, що в сучасному світі, а особливо зараз, коли в Україні війна, могло статися щось подібне, але це сталося. Розповідають свою історію Діана Дмитрюк та її мама Анна.
Анна Дмитрюк:
Усе почалося ще з пряників…
Діана, очолюючи Центр Дитячих ініціатив при ліцеї, згуртувала команду та запропонувала всім охочим спробувати себе в ролі волонтера. Разом з однолітками вони влаштували молодіжну акцію «Волонтерська кондитерська» - пряники для військових на грантові кошти ЮНІСЕФ та Української Волонтерської Служби. Діти у свій вільний час виготовляли імбирні пряники, розмальовували їх і передавали на фронт нашим захисникам.
Дивовижна вийшла акція, у якій взяли участь і школярі, і діти дошкільного віку. Головне, що всі брали участь за власним бажанням, реєструючись на захід. Але ця ініціатива не отримала схвалення в директорки Петропавлівського ліцею №2 Ольги Цимбал. Бо одразу після її проведення та висвітлення директорка почала дорікати Діані за те, що акція пройшла не під егідою навчального закладу. Та ще й її, директорку, не запросили взяти участь. І взагалі, краще б вони Олів’є «кришили», аніж пекли пряники.
Діана близько до серця сприйняла такі несправедливі зауваження директорки, адже ліцей до цього заходу не мав узагалі ніякого відношення. Усе проводилося за ініціативи підлітків та під егідою міжнародних організацій UNICEF Ukraine, UPSHIFT Ukraine, Української Волонтерської Служби та громадської організації «Мolowave» зі Льова, учасницею якої є Діана. І методи «старої» школи зганяти дітей для участі в заходах молоді вже нецікаві. Тож Діана відповіла директорці, що нікого не запрошувала особисто, усі бажаючі приходили на оголошення.
На цьому, здавалося б, інцидент було вичерпано…
Діана - активна дівчина й продовжувала займатися тим, що їй подобається. А саме згуртовувати друзів для проведення вільного часу з користю та разом змінюватись на краще. До того ж її активно підтримують Міжнародні організації. Тож незабаром з’явилася нова ідея.
Діана з командою «Мolowave» отримали черговий грант від Міжнародних партнерів на проведення молодіжних заходів. Перша подія, яка мала відбутись у п’ятницю, що минула, це захід «Молодь має право». Необхідно було організувати зустріч молоді з представниками бізнесу та місцевого самоврядування у своїй громаді. Цього разу вирішено було запросити особисто директорку ліцею Ольгу Іванівну, аби вона знову не дорікала, що через неї «переступили». Заодно спитати в неї, кого б вона порадила запросити з депутатів та бізнесу.
Після понад півгодинної розмови з Діаною директорка погодилася взяти участь у заході, тобто, бути спікером та навіть надала список із 20 людей, яких би вона рекомендувала запросити.
Після цього Діана відвідала захід у Києві, організований Міжнародними парнерами. Там вона познайомилася із заступником Міністра молоді та спорту України Владиславом Яцуком та запросила його на свій захід. Повернувшись із Києва, Діана радісно повідомила директорці ліцею, що на події буде Владислав Яцук. Він погодився приєднатися до дискусії онлайн, підтримати молодь Петропавлівки. Але невідомо чому, директорці це не сподобалося. І з того моменту почалося…
Спочатку Ольга Іванівна заборонила старостам класів поширювати у шкільних групах оголошення-запрошення на участь у дискусії . Вона написала петицію, у якій ішлося: «Ви зі мною меморандум не підписували, не надали документів, які підтверджують правомірність проведення заходу. Ігнорування мене як керівника закладу. Не маю підстав для розповсюдження неперевіреної інформації». І це вона пише після того, як погодилася стати спікером, дала список людей, втрутилася в усі процеси проведення заходу. А тепер практично забороняє проведення цього заходу, ініційованого молоддю та підтриманого заступником міністра України.
А останньою краплею стали просто «розбірки», які вчинила директорка Петропавлівського ліцею №2 Ольга Цимбал, і саме в день народження Діани.
Після першого уроку, без попередження, директорка збирає всіх класних старост ліцею. Діана про збори не знала та почула розмову із запису, який потім прислали їй старости.
Я почула вдома якийсь крик, зайшла до Діани в кімнату: донька сиділа на дивані та плакала. У цей час із диктофонного запису лунав голос директорки ліцею Ольги Цимбал, яка на старостаті при всіх розбирає: «Хто така Діана? Що це таке? Ви до мене не приходили. Мені не давали інформації. Що це за організація? Ви розумієте, що вас затягують у політичні ігри. Вами маніпулюють. У селищі небезпечно, з гранатами ходять військові. Хто буде відповідати за цей захід? Ти? Чи ти?»… Ось у такому тоні була розмова.
Найбільше Діану вразило, що директорка ліцею відверто брехала старостам, що до неї не зверталися та не повідомляли про захід, що вона нічого не знає. Хоча при цьому погодилася бути спікеркою та писала списки тих, кого можна запросити. І тут же вона починає розказувати, що її обійшли та до неї не прийшли…
А далі Діані повідомили, що терміново будуть перевибори старости, зокрема Діани. Це тоді, коли лишилося до кінця навчання три місяці, і Діана буде вже випускатися зі школи. На питання «Навіщо Діану звільняти з посади?», мені відповідь була: «Ваша донька дуже зайнята. Кругом їздить, нам нічого не звітує». Я шокована, адже Діана їздить не від ліцею, а від молодіжних організацій у свій вільний час. Київ, Одеса, Харків, Львів, нещодавно вона відвідувала молодіжний захід у Дубаях як учасниця Молодіжної ради ЮНІСЕФ та частина української делегації. Це її вільний час, донька цікавиться світом, міжнародними програмами. І ось такий супротив у рідному ліцеї. Керівництво навчального закладу наполягало, щоб Діана їм звітувалася. Аби заходи проводила лише з їхнього схвалення та лише для учнів ліцею №2. Так поступово капали на дитину. Я увесь час заспокоювала та говорила не сперечатися, лишилося трішки довчитися. А з іншого боку я розумію доньку. За що такий супротив та наклеп? Чому така реакція на ініціативу молоді?
Друзі надіслали доньці запис розмови з директоркою ліцею на старостаті. Діана прослухала, і в неї піднявся тиск, її переколотило, розболілася голова. Ми викликали карету швидкої допомоги, яка й забрала доньку до лікарні. Поки їхала карета швидкої, я зателефонувала директорці Ользі Іванівні й запитала: «А що це у вас за ігри такі з дітьми? Ви знаєте, це ви їх затягуєте у свої політичні ігри. Так не робиться». Директорка ліцею мені почала «лити водичку», як вона завжди робить у розмовах, переливаючи з пустого в порожнє і наголошуючи, що її обійшли, що дитина поставила себе вище неї й таке подібне. На що я їй відповіла: «Я з вами працюю не один рік, і мене навчило, і дитину я свою привчила, що з вами розмови треба всі записувати. Тому в мене є всі записи розмови зі старостату, де ви кричали «Хто така Діана?» і прирівняли її ледь не до терористичного угрупування. Що діти не мають права ніде ходити, нічого проводити. Чи це педагогічний метод спілкування з дітьми? ПО-ПЕРШЕ, ОБГОВОРЮВАЛИ ДИТИНУ БЕЗ ЇЇ ПРИСУТНОСТІ. Яке ви мали право принижувати дитину при всіх. Ви могли викликати батьків до школи, якщо вважаєте, що поведінка дитини неприйнятна. Але ви вирішили принизити її так, і все через те, що ви їй самі наобіцяли участь і підтримку, а врешті обдурили дитину і оббрехали перед учнями. Довели дитину до нервового зриву. Ми їдемо до лікарні». Директорка знову «лила водичку». Просила прийти із записами, щоб ми разом їх переслухали. Здоров’я дитини її не цікавило.
Так моя донька опинилася в лікарні. Доньку оглядав Андрій Володимирович Ященко. Діагностував неврологічне захворювання. Збивав тиск у лікарні та надав направлення на консультацію дитячого невролога у Дніпрі, який також підтвердив діагноз.
За увесь цей час здоров’ям дитини не поцікавився ніхто з ліцею. Але до лікарні навідувалися, аби дізнатися, чи дійсно дитину забрала карета швидкої.
Я сходила до навчального закладу та забрала документи меншої доньки, аби перевести її до іншого ліцею. І на запитання: «Навіщо я забираю меншу доньку» відповіла: «Аби вона лишилася жива й здорова». Діану теж перевели до Петропавлівського ліцею №1.
Виходить, що в Петропавлівському ліцеї №2 не потрібні ні ініціативні люди, ні активні. Треба такі, щоб сиділи й мовчали. Брехня від директорки ліцею вражає. Навіщо ви затягуєте дітей у свої брехні? До речі, зауважу, що в цьому знущанні над дитиною брали участь і представники Петропавлівської селищної ради. Наприклад, пані Поляновська, яка завідує сектором культури, сказала дитині: «Діана, думай, кого ти запрошуєш і що говориш!». А коли обговорювали захід, який так і не стався, то ця ж пані активно вмовляла Діану запросити за захід пана Леонова, заступника голови громади, який нині задіяний у скандальних подіях у Петропавлівській громаді. То в мене знову питання: хто тут грає в політику? Навіщо ви тиснете на дитину та її світлі ідеї, а бажання перетворюєте на піар для горе-керівників громади? Ви просто захотіли Діану прибрати красиво? Раз дитина вам не підпорядковується, то її треба поставити на місце?
Я мовчати не хочу. Записи робили діти, бо вони вже знають, що з директоркою ліцею №2 Ольгою Цимбал треба тільки так. Вона забуває, що, кому та як говорить і розводить подібний бруд.
Також запевняю, якщо щось серйозне зі здоров’ям дитини на ґрунті цієї події станеться, я подам до суду. Директорці я сказала, що мовчала довго, але досить. Хочу, аби всі люди знали, що відбувається в закладі освіти Петропавлівський ліцей №2 і хто його очолює. Її всі знають, але бояться та мовчать. Бояться розповісти, як у підвалі, з якого зробили укриття, немає опалення, що там сиро та страшенна задуха. Як ми сидимо під час тривоги в підвалі, який затопило, і технічні працівниці воду вичерпують відрами. І всі терплять цю диктатуру. А в політичних іграх Ольги Цимбал під роздачу попала дитина.
Діана Дмитрюк:
Це великий урок для мене. Уся моя діяльність дійсно не до вподоби керівництву нашого ліцею. Акцію з пряниками нам не дозволили проводити в ліцеї. А коли ми її провели за межами закладу, висказалися, що я поставила себе вище керівництва. Наступна подія, яку ми планували провести з депутатами і в тому числі з директоркою ліцею Ольгою Іванівною, не відбулася, і на мене знову звели наклеп. Коли я планувала цей проєкт «Молодь у громаді», Міжнародні партнери запитували мене: «Як ваші депутати ставляться до активності в громаді? Чому в громаді немає молодіжної ради?». І ми вирішили зробити подію, поговорити про молодь і державу. Урешті директорка ліцею нам рекомендувала себе та своїх друзів. Але всі вони виявилися зайняті або просто нас ігнорували. А коли я зустріла Владислава Яцука, заступника міністра молоді та спорту України, і він погодився взяти участь у заході з нашими депутатами, то це не сподобалося нікому в громаді. Ось така в нас вийшла взаємодія з місцевим самоврядуванням. Тобто, заступник міністра нас підтримав, а керівництво ліцею та наше місцеве самоврядування – ні!
Я й досі не розумію, чому зі мною так повелися. У директорки ліцею була вся інформація про захід. Ми комунікували з нею, розповідали що це за проєкт, з чого він складається і що партнером є Міжнародна організація «ЮНІСЕФ», яку неможливо не знати, адже сама громада отримує гуманітарну допомогу від компанії. Але як виявилося зі слів Ольги Іванівни, то у нас сумнівна організація та партнери, а візит заступника міністра, чомусь, усіх так налякав, що правдами й неправдами зробили все, аби наш проєкт не відбувся. При цьому звинуватили мене в тому, що я «ставлю себе на дві голови вище від директорки».
З партнерами «ЮНІСЕФ» ми обговорили цю ситуацію, вони також обурені поведінкою директорки Петропавлівського ліцею №2. Наразі готують лист на Міністерство освіти стосовно керівниці закладу.
Я хочу, аби люди нашої громади почитали цю історію та сподіваюся, що після її висвітлення аудиторія розумітиме, що ми не якісь там терористи з гранатами, ми - діти, які хочуть змін і підтримки.
Від редакції: Батьки Діани Дмитрюк написали два звернення до Міністерства освіти та науки України та Омбудсмена Освіти України (листи зареєстровані). Представники компанії «ЮНІСЕФ» подали лист на директорку до Міністерства освіти. У свою чергу ми написали листа до народних депутатів України та чекаємо на їхню відповідь. Бо все це схоже на Булінг від директорки закладу стосовно дітей. Зауважимо, що записи редакції також були надані, і ми їх уважно переслухали. Тож цікаво, що з цього приводу думає Міністерство, а також народні депутати.
Коментар щодо ситуації від UPSHIFT Ukraine (Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)
Щодо ситуації в Петропавлівському ліцеї №2 відомо і представникам UPSHIFT Ukraine (це глобальна інноваційна програма Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) з якою співпрацювала Діана Дмитрюк. ЮНІСЕФ Україна – спеціалізована структура ООН є світовим лідером, який просуває та захищає права дітей у 190 країнах, зокрема в Україні. Коментар стосовно ситуації висловила менеджерка програми UPSHIFT Ukraine, заступниця голови Правління обласної молодіжної організації «Дуїт» Тетяна Дерябкіна.
UPSHIFT Ukraine, яка надає молоді й підліткам навички 21 століття та ресурси, аби молодь у своїх громадах впроваджувала інноваційні рішення проблем та розвитку.
«Окрім посади в UPSHIFT Ukraine, я є громадською активісткою, тому для мене тема молоді і їхнього розвитку дуже важливі. Я в захваті, коли молоді люди, такі як Діана, беруть активну участь у міжнародних програмах, пишуть проєкти, виграють гранти, ініціюють соціальні акції, аби зробити в громаді рух для молоді, згуртовують молоде покоління. Що я бачу в ситуації в Петропавлівці? На жаль такі ситуації не поодинокі. У цьому випадку я бачу пасивний булінг, який застосовується до дітей, вчителів та батьків.
Так не має бути, старші люди зрозуміють свою ієрархію і використовують її проти молодших за себе. Як на мене, то старші люди подавлюють дитячі ініціативи через власний страх, бо вони не сприймають нічого нового й на їхню думку не зрозумілого. І це вкрай жахливо. Бо ось з таких випадків починається те, що сьогодні відбувається в нашій країні.
Почути молодій дівчині на такому рівні те, що вона ніхто. Зіштовхнутися дівчині з брехнею від людини, яка є педагогом, а педагоги грають велику роль у вихованні нашої молоді, нашого майбутнього. Це може легко обламати крила молодій дівчині, яка не один день ці крила розкривала.
Діані зараз дуже важко, бо мовчання в громаді через оцю ієрархію, це по суті підтримка того, хто вище дитини. Дитину наразі зламали. Знаючи активність Діани, як вона виконувала усі наші проєкти, веде активну позашкільну діяльність на всеукраїнському та міжнародному рівні, уявлю як їй і її родині важко.
Тому ми занепокоєні ситуацією. Ознайомлені із записами розмов з директоркою закладу та іншими особами. Готуємо лист разом з батьками до Дніпропетровської ОВА. Перш за все для того, аби довести іншим людям та педагогам і очільникам навчальних закладів, що такого не повинно бути взагалі у закладах освіти. Ми хочемо аби органи вертикальної влади звернули увагу на своїх підлеглих. Те, що сталося - це не нормально. А якщо виявиться, що це не поодинока ситуація тоді буде підніматися питання щодо кваліфікації цих людей узагалі.
Діану ми підтримуємо. Ми комунікуємо з дівчинкою. Звісно в неї ще все попереду. Кожна ситуація дається нам, аби зрозуміли, навчилися як в майбутньому з такими ситуаціями впоратися. Бо такі ситуації, не повсюди, але трапляються. Я сподіваюся, що з нашою підтримкою батьки, колеги, молодь підтримають Діану.
Проєкти, які так і не втілилися в Петропавлівській громаді через цей конфлікт, ми вирішили трохи відкласти. Поки Діана одужає і ми вирішимо питання з ситуацією, що трапилася. Не факт, що ті особи, які брали участь у цькуванні дівчинки, зрозуміють свою провину, наша мета захистити дитину. Ми закладемо таким чином «насіння», яке проросте, і таких випадків, маємо надію, вже не буде.
