На подвір’ї ТОВ "Еліта" після посівної, мов на параді, вишикувалася майже вся техніка. У полі лишилися лише трактори, що сіють соняшник, та оприскувачі.
Механік господарства Микола Легкошкур, а серед своїх просто Петрович, з гордістю розповідає про сучасні потужні машини, підводить до новенького ГАЗ-бензовоза: це останній із придбаних товариством автомобілів. Такий же є ГАЗ-вантажівка. Сьогоднішня техніка ні в які порівняння не йде з тією, яка була на початку створення товариства "Еліта".
Механіком в господарстві Микола Петрович працює більше десяти років. У непростий час становлення товариства він взяв на себе відповідальність виконувати цю роботу, вчився, освоював непросту науку управління людьми.
Головний агроном Олександр Пойдун говорить:
- Вакантне місце механіка пропонували багатьом. Кожен вагався, сумнівався. А Микола Петрович погодився, хоча добре уявляв, скільки обов’язків він бере на свої плечі.
Механік на подвір'ї технопарку
Складність посади у тому, що робота механіка – це і техніка, і люди. Справність техніки залежить від людей. А спілкуватися з людьми іноді важче, ніж налаштувати найскладнішу техніку. Миколі Петровичу це вдається. Так вважає і директор ТОВ "Еліта" Ігор Михайлович Білий:
- Петрович – людина серйозна, порядна, чесна і відповідальна, з високою виконавською дисципліною. Йому можна довірити найсерйознішу справу – не підведе.
26 травня Микола Петрович Легкошкур святкує 60-літній ювілей. І це ще одна нагода сказати добре слово про людину.
Своєю малою батьківщиною вважає село Старий Колодязь. Тут у родині Петра Лук’яновича та Євдокії Дмитрівни восьмою дитиною у сім’ї народився син Микола.
Батько – фронтовик, пройшов всю війну від перших днів, брав участь у боях за Сталінград. Після війни очолив тракторну бригаду. Певне, від батька у Миколи Петровича організаторські здібності та любов до техніки. Мама працювала у колгоспі.
У Старому Колодязі сім’я жила недовго. Зараз згадується дитсадок, з якого хлопчаком тікав через паркан.
- Дитячі спогади про село розмиті. А ось як через паркан перелазив та майкою за штахетку зачепився – пам’ятаю добре. А ще виховательку, яка з паркану мене знімала, – сміється своїм спогадам Микола Петрович.
Поселилася сім’я у селі Хороше. Після восьмирічки Микола поїхав до старшого брата Анатолія в Білорусь. Там, в Брестській області, закінчив училище і отримав посвідчення тракториста, а пізніше й шофера.
Механік Микола Легкошкур контролює роботу моториста Івана Костевича
Повернувся додому в 1977-му році й відразу пішов на роботу в колгосп Ватутіна. Радів, що в 18-річчя отримав хоч старенький, але все ж на ходу, автомобіль ГАЗ-51. Чотири місяці пропрацював водієм до призова в армію. Хотів потрапити служити, як старший брат, в Білорусь, а доля закинула в казахські степи поблизу міста Актюбінськ. Служив там також водієм.
Повернувся в рідне село в 1980-му. Одружився з Тамарою, купили будинок, хотіли самостійно господарювати. Одна за одною народилися доньки Оксана та Галина, а згодом і син Микола. Сьогодні Микола Петрович багатий дідусь: має п’ятеро онуків. Старший, Ростислав, випускник Хорошівської ЗОШ, а наймолодший, Назар, – першокласник.
Із задоволенням розповідає про онуків Микола Петрович, про їх інтереси та уподобання. Ось лишень жалкує, що мало часу може виділити для них.
Микола Легкошку
- Що поробиш – робота, – зітхає Микола Петрович. – Тож більше онуками займається бабуся. Влітку, коли збираються всі у нас, іноді по декілька днів не бачимося: лягають спати – я ще на роботі; прокидаються – і вже на роботі.
Зона відповідальності механіка у товаристві, дійсно, велика. Техніка на 60-70% нова й сучасна, потребує нових знань й відповідного технічного догляду. Такої техніки не було у ті часи, коли працював у колгоспі імені Ватутіна.
Микола Петрович був серед тих працівників, які залишали останніми колгосп так би мовити, пішов з колгоспу, коли каменя на камені не лишилося. Останні роки взагалі страшно згадати: працювали, що називається, за трудодні. Під зарплату брали то сливки, то крупи. Щоб вижити, вдома тримали велике господарство – корову, бичків, свиней. Все-таки трійко дітей.
Григорій Мамренко та Микола Легкошкур діагностують справність двигуна
Чули колгоспники, начебто в "Еліті" платили заробітну плату. Зараз це звучить дивно, але у той час це було досягнення. Коли ж остаточно ліквідовано було й реформоване господарство "Біосфера", колишні колгоспники прийшли в "Еліту".
- Прийшов і я, – згадує Микола Петрович. – Не відмовили й не погодилися. Сказали, як треба буде, – покличемо. А через деякий час я вже працював на бульдозері Т-75.
Розпочинав з тракториста, відремонтував, у прямому сенсі поставив на колеса далеко не новий ПМЗ-6. Боронував посіви, прикатував, разом з Дейнеком Миколою Олексійовичем працював на комбайні. Механік – спеціальність універсальна, він повинен вміти справитися з будь-якими завданнями на будь-якій ділянці. Сьогодні він на посівній, завтра він займається гербіцидами, а потім – доставкою запчастин для тракторів.
Функції механіка директор товариства Ігор Михайлович описав декількома словами:
- Механік відповідає за те, щоб все крутилося.
Цієї думки дотримується й Микола Петрович: вся техніка повинна справно працювати. І над цим він працює не лише в сезон весняно-польових робіт та жнива, а цілий рік. Налаштування сівалок, культиваторів, плугів, двигунів – це все робота механіка. Головне, щоб техніка виїхала вчасно на поля, а про інше потурбуються інші фахівці.
Коли починав працювати, у технопарку були три вантажних автомобіля та три трактори "Білорусь", що відійшли від "Біосфери". Поступово оновлювався парк. З новою технікою легше працювати. Хоча й нова техніка може потребувати ремонту. За цим і слідкує механік.
Робочий день, як і у всіх працівників, розпочинається з оперативної наради. Розповідає Микола Петрович:
- Щоденне запитання директора: "Як техніка? На ходу? Чи є поломки? Як плануєте лагодити?" Відрапортую та йду працювати. У разі поломки трактористи телефонують, а я миттю везу потрібну запчастину. Зазвичай, у нас є запас запчастин. Якщо ж щось серйозне, замовляю запчастину відповідній фірмі, техніку ставимо в ремонтний цех. Трактористи самі ж і ремонтують техніку. Трудова дисципліна у нас на високому рівні. Всі виконують накази, стараються якомога швидше і якісніше зробити свою роботу.
Микола Петрович відзначає професіоналізм працівників товариства. Як приклад, представляє Івана Костевича, який вміє добре ремонтувати двигуни, і щойно завершив ремонт трактора Т-150 в майстерні. Схвально відгукується Микола Петрович і про водіїв авто, які теж самостійно вміють полагодити механізм.
Микола Легкошкур із родиною
Щоб запрацювало залізо і ожило, підкорилося волі трактористів, комбайнерів, водіїв, працює колектив господарства, а координує всю цю роботу механік Микола Петрович Легкошкур. Бо він знає, що від техніки залежить урожай.
У товаристві шанують Миколу Петровича за простоту в спілкуванні, уважність, доброзичливість. Весь колектив товариства "Еліта" щиро вітає Миколу Петровича із 60-річним ювілеєм та бажає довгих років у добрі, злагоді та любові.
