- Що ви відчуваєте, коли сідаєте на коня та мчите степовими просторами?
- Зараз ви сядете верхи й дізнаєтеся!
Так розпочалася наша розмова з Олександром Ляхом, конярем із Миколаївки у стайні «Три Алюри». Сюди ми завітали, аби познайомитися з людьми, які не тямлять свого життя без коней, без шаленого кінного галопу чи тендітної рисі. У Миколаївці таких закоханих у цих величних тварин людей троє: Олександр Лях, Вадим Берло та Станіслав Циганков, для яких дитяче захоплення стало частиною життя. Навчаються верхової їзди дівчата Софія Скрипка та Аня Волошина, які й дали назву стайні.
Як усіх цих людей поєднало хобі та що це за стайня така «Три Алюри», бачила на власні очі.
Прєлєсть, Віра та Султан
У стайні «Три Алюри» - троє коней: дві кобилки – Прєлєсть та Верф (або Віра, як її ласкаво називають), доповнює трійку мерен Султан.
Султан – перший кінь, який з’явився в господарстві. Коня світло-сірої масті придбали в трирічному віці. Зараз йому 10. Він не має породистих батьків, але саме Султан став улюбленцем усіх, хто відвідує стайню. За шматочок яблука чи морквинки Султан віддячить поклоном. Спокійний, але трішки бешкетує: одразу після купання гарненько вивалявся в соломі.
Султан
Верф, вона ж Віра - орловська рисиста масті сіра в яблуко. Навіть сама масть додає їй величі й вишуканості. Віру придбали в Добропіллі в «Панській садибі» рік тому. Ця кобилка з характером: норовлива, любить швидкість і змагатися.
Верф (Віра)
Прєлєсть – доморощена руда красуня, від неї не можна очей відвернути, шкіра виблискує на сонці золотими переливами. Ця кобилка має гарний родовід, адже в її жилах тече кров української верхової та англійського чистокровного скакуна.
Прєлєсть
Олександр Лях
Олександр Лях – головний на цій стайні. Для тварин він і перукар, і майстер педикюру, і дієтолог, і тренер. Олександр з дитинства захопився кіньми.
- Ми жили в 60-70 роках, коли процвітали ферми, на кожній фермі були стайні. У нашому колгоспі було дуже багато коней. До них бігав щодня. А потім коні були в лавах армії. Я служив у Кавалерійському полку прикордонних військ середньої Азії: у Туркменістані, горах Копетдаг, це була кінна прикордонна застава. Уся моя служба була пов’язана з цими тваринами: я доглядав за ними, купав, їздив на них, - розповідає Олександр Лях.
Олександр Лях
Після служби в лавах армії життя йшло своєю чергою, а 2014 року хобі дитинства знову повернулося в життя Олександра.
- Коли залишив роботу, вирішив присвятити час своєму хобі. На території фермерського господарства Станіслава, який також полюбляє коней, гуртом зробили стайню: побудували зимову та літню частини. Тоді ж придбали першого коня Султана. Ми його взяли молодого, який не був заїжджений, тренували його під сідло. Тримаємо коней для себе, як хобі. Я протягом життя відчуваю цей потяг до коней, - розповідає Олександр Лях.
Поступово стайня поповнювалася кіньми: було семеро дорослих тварин, у яких з’явилося своє потомство, троє малят, серед яких і Прєлєсть.
Вадим Берло
Вадим Берло працює в компанії «Павлоградвугілля» заступником генерального директорка з охорони праці. Зізнається, що із сільським господарством не пов’язаний, але виріс у селі, тож і має хист до коней. Як і колеги, з дитинства захопився цими тваринами. Ходив до колгоспної стайні, тільки тоді не було можливості завести власного коня.
- У моєму дитинстві були колгоспі коні, ми на них каталися. А шість років тому з’явилася можливість здійснити мрію дитинства. Господар цього фермерського господарства Станіслав і Олександр Миколайович купили собі коней. Я теж увійшов у цю трійку. Купив першу кобилку – це була мама Прєлєсті, - говорить Вадим Берло.
Вадим Берло
Зізнається Вадим, що Прєлєсть із батьківським характером, а від мами взяла красу.
- Батько в Прєлєсті - Побєдітель (чистокровний англійський скаковий), а мати Єва - українська верхова, була статна й красива. І Прєлесть статтю в маму пішла, а характер у батька. Вона дуже розумна. Усі команди розуміє. Щодня після роботи приїжджаю до стайні, аби поспілкувався з кіньми. На вихідних із годину приділяю. Є в мене товариш-шахтар Максим Божанов, він допомагав мені її виховувати, - розповідає Вадим Берло.
За кіньми потрібен догляд
І все ж чоловіки говорять, що головний ініціатор та господар на стайні - це Олександр Лях. Він досвідчений кіннотник, не спортсмен, але з дитинства знається на конях, служив у Кавалерійському полку в прикордонній заставі. З дитинства Олександр - фанат коней. У стайні він і ветеринар (лікує коней), і дієтолог (раціон встановлює), і стриже, і педикюр робить, і дітей вчить верхової їзди.
Власне, я побачила увесь той клопіткий догляд за кіньми на власні очі: як купають їх із шампунем, аби шкіра сяяла й виблискувала грива, як розчісують на стрижуть коней, які інструменти потрібні, аби підрізати копита (той самий кінний педикюр). До слова, це забирає чимало часу та сили. Але ж який гарний результат. Кажуть чоловіки, що направду, якщо людина відчує зв’язок із конем, спробує галопом проїхатися на ньому й піймати вітер, то назавжди полюбить цих неймовірних створінь.
- Коні – це наше захоплення, від якого неможливо відмовитися. Ось до нас прийшли дівчата Соня й Аня, хотіли поглянути й лишилися, тепер також ходять доглядати за кіньми та займатися верховою їздою, - говорить Олександр Лях.
Дівчата Аня та Соня - школярки. Вони приїздять до стайні, аби попорати коней та вчаться верхової їзди.
- Дівчата допомагають нам доглядати за кіньми, а ми їх вчимо кататися верхи. Ми не відмовляємо дітям, у яких є любов до коней. Цікаво, що дівчата більше цікавляться цими тваринами, а хлопців жодного не зацікавило. Соня й Аня молодці, вони вже знайомі з кіньми, знають як їх купати, чистити копита й усе, що стосується кінних ванних процедур, - говорить Олександр Лях.
Анна й Софія доповнили компанію любителів коней та з часом запропонували назвати стайню «Три Алюри» на честь трьох коней, які нині є її гордістю. Окрім того, дівчата запропонували власникам коней влаштовувати катання верхи та робити фотосесії, що теж є неабияким релаксом.
Аня
Аня проживає в Першотравенську. Дівчина народилася в місті Єнакієве на Донеччині. Свою Батьківщину лишила 2014 року, коли місто потрапило в окупацію російських військ. А любов до коней їй прищепив рідний дідусь.
- З кіньми я маю спонтанний зв’язок. У мене дідусь захоплювався ними дуже сильно. Він мені про них багато розповідав, бо служив у кінному полку. Дідусь гарно їздив верхи. Через розповіді дідуся я полюбила коней. Якось випросила дідуся поїхати в «Панську садибу» села Зелене, це там, де купили Віру. Я двічі туди з’їздила, і мені дуже сподобалося. Пройшов час, і я побачила в Першотравенську, як Олександр Миколайович їде по місту на Султані. Запитала, чи можна до них приїхати покататися на конях. Коли приїхала в стайню, вперше мене посадили на Султана, ще неосідланого. Я сиділа верхи, а кінь крокував. Це були неймовірні відчуття, і після цього я почала займатися верховою їздою з Олександром Миколайовичем, - згадує Аня.
Аня Волошина
Дівчина зізнається, що спочатку все не дуже виходило, панікувала, хвилювалася, що не навчиться їздити, навіть падала з коня. Але то були марні побоювання, бо спостерігаючи, як Аня тримається верхи на Вірі, як беруть перешкоди, можна лише порадіти успіхам дівчини за рік.
У квітні цього року до стайні завітала Софія Скрипка, приїхала просто поглянути на коней, зробити кілька світлин, але тут знайшла свою однодумцю Аню, і вони затоваришували.
Софія
Софія вже знайома нашим читачам. Ми розповідали історію дівчинки, яку врятував від депресії кінь Малюк. Родина Скрипки з Краматорська переїхала до села Самарське. Пережили окупацію міста 2014-го року та залишили його 2022-го, коли почалася велика війна. Із депресії дівчинці допоміг вийти Григорій Степанович Холошин із села Українське. Чоловік - майстер із гирьового спорту та з верхової їзди. Він має власного чудового коня на прізвисько Малюка і став наставником та тренером з верхової їзди для Софії.
Софія Скрипка
Дівчина продовжує відвідувати тренування в Григорія Степановича та їздить до стайні «Три Алюри». Софія з Анею стали ініціаторками знайомства людей із кінною красою, спортом та отриманням від коней сили й енергії, які вони дають кожному, хто не побоїться сісти верхи. Також пропонують людям фотосесії з кіньми. Софія тут головна фотографиня.
Стайня «Три Алюри»
- Зараз війна в країні, і людям немає занять ніяких, а в нас тут є коні – це неймовірний релакс. Ми з Сонею придумали познайомити людей із кіньми. Спочатку вигадали назву «Три Алюри», так як у нас три коня, а алюри – це вид ходьби коней. А далі на вибір: відвідати стайню, покататися на конях, навчатися верхової їзди або влаштувати фотосесію з кіньми, - говорить Аня.
- Я фотографую та редагує світлини. Але відвідувачі можуть і на свої гаджети робити знімки, як забажають. Можуть замовити прокат коней – це верхи покататися на конях по манежу в супроводі тренера. А хто серйозно зацікавиться, то може вивчати верхову їзду, - додає Софія.
Поблизу господарчого стану є манер розміру з велике футбольне поле, двоє чудових тренерів та троє неймовірних коней. Для фотосесії є одяг у стилі Вестерн та сідла. Тож ви точно відчуєте себе ковбоєм. А можливо, ви хочете романтичну фотосесію, з кіньми все реально.
Стайня «Три Алюри» запрошує на фотосесію, на тренування та прокат коней. Прокатом займається Олександр Лях.
Телефон для замовлення:
0 (95) 418 45 88 - Олександр Миколайович Лях
Instagram стайні "Три Алюри"
