Цього року тижневику Присамарського краю «Степова зоря» виповнюється 93 роки. Солідний вік для районної газети, великий шлях, пройдений до сьогодення. Подумати тільки, за майже століття газета пережила Другу світову війну, зараз знову висвітлює життя краю у воєнний час, розповідає про війну та фіксує всі історичні факти Петропавлівщини. У День народження газети хочу пригадати трішки історію нашого видання - усе, що знаю та пам’ятаю на своєму віці та зі спогадів своїх колег, історичних документів. Адже за всі ці роки газета пережила чимало подій у своєму житті. Так, житті. Бо вважаю нашу «Степовичку» живою, з душею газетою.
Від «Ударника» до «Степової зорі»
Газету "Степова зоря" започаткували в травні 1930 року. 93 роки тому в травневі дні вийшов перший випуск газети. Сьогодні «Степова зоря» - це сучасний тижневик, який має свою велику читацьку аудиторію, адже має також продовження в онлайн медіа сайті Petropavlivka.city. Сайту п’ять років, і він значно менший у віці, аніж «Степова зоря», але медіа має своїх прихильників, постійних читачів. Сайт - це доповнення мудрої газети "Степова зоря".
Як змінювалися назви тижневика "Степова зоря"
Трішки історичних документальних фактів про нашу газету.
У кінці 30-х років на Петропавлівщині з’явилося друковане видання – виробнича газета “Ударник” сільськогосподарського підприємства “Зернорадгосп” (пізніше “Дніпрорадгосп”) у с.Новоселівка. Виходила вона на одному листі на двох сторінках. Хресним батьком часопису став талановитий журналіст, її перший редактор Скрипник Олексій Ілліч.
Пізніше газета називалася “Зірка”, “За більшовицький колгосп”, “За більшовицькі колгоспи”.
Із 1939 року вона стала районною газетою та органом Петропавлівського РК КПУ та районної ради депутатів трудящих і вже звалася “Петропавлівська Зоря”. Під такою назвою “районка” виходила аж до кінця 60-х років.
Потім газета стала “Степовою зіркою”.
І вже з кінця 70-х до осель передплатників приходила добре знана й улюблена “Степова зоря”.
Із початку 90-х років минулого століття газета змінила статус, вона стала районною газетою Петропавлівської районної ради депутатів, трудящих та колективу редакції.
2012 року “Степова зоря” стає комунальною власністю Петропавлівської районної ради (колектив виходить із співзасновників видання).
У липні 2017 року громадсько-політична газета Петропавлівського району стала приватним підприємством – тижневиком Присамарського краю “Степова зоря”.
Видатні люди в різні часи
Із самого початку в газеті працювали Лаврієнко Петро, Щербатенко Іван Панасович, Біневська Марія. У сорокові роки в якості редактора вносили свою частку у спільну справу Сапак Борис Савелійович, Шишкевич М., Кравченко М. Своєму розвитку в 50-х роках газета завдячує Лисенку В., Усову В., Самохіну Євгенію Григоровичу. Редактор 60-х років Пироженко Григорій Олексійович прийшов у районну газету з обласної "Дніпровської правди". Потім газетою опікувалися Родякін Юхим Олексійович, Голубничий Ігор Пилипович, Волинкін Геннадій Васильович, Кавун Олексій Григорович, Аксьонова Світлана Павлівна.
З червня 2014 року керую колективом редакції я, Ситнік Ірина Сергіївна. На сьогодні маю чималий власний досвід: 22 років праці в редакції, з них уже 10-й рік очолюю її. У трудовій книзі лише одне незмінне місце роботи - редакція газети "Степова зоря".
"Степова зоря" – незалежне життя медіа"
2014 рік став переломним для нашої країни. Євромайдан, неоголошена війна на сході перевернули свідомість чи не кожного громадянина. Саме в цей період я очолюю газету, і мені доводиться вести наш тижневик далі в майбутнє. Це непрості часи, бо з 2014 року й до сьогодні газета стає справжнім рупором для людей. Не приховуватиму, що за всі ці роки нам довелося відстоювати свободу слова, ставати на захист людей і тим самим іти проти владних позицій. А між тим, ми удосконалювалися, згуртовували навколо себе людей, проводили соціальні акції, конкурси, так би мовити, жили й змушували всіх довкола жити разом з нами.
Кілька моментів, якими пишаюся, хочу згадати.
Боротьба за свободу слова
Думаю, наші читачі пам’ятають статтю "Куди йдемо: у європейське майбутнє чи повертаємося в бандитські 90-ті?", надруковану в нашому щотижневику "Степова зоря" 1 жовтня 2015 року.
Стосувалася стаття незаконних покосів сільськогосподарських полів на Петропавлівщині. Саме після цієї статті до Петропавлівського районного суду звернувся "скривджений" фігурант кримінальної справи пан Єрьомін, нашвидкуруч позивалися проти редакції та мене особисто – журналістки й головної редакторки видання Ірини Ситнік. Аби задовольнити свої амбіції, пан Єрьомін забажав публічних вибачень від журналістки та 10 000 гривень моральної шкоди. Три роки судових тяжб: районний суд, апеляційний, касаційний… Лише Верховний суд України всебічно розглянув справу, вказав апеляційній інстанції про всі порушення, допущені судами нижчих інстанцій, і зробив те, що від початку мав би зробити суддя Петропавлівського районного суду пан Бурда: повністю відмовити в задоволенні позову пану Єрьоміну.
Ми перемогли в цій судовій справі й довели всім, що свобода слова була, є та буде. Ми за неї боротимемося завжди.
Повна незалежність «Степової зорі»
2017 року тижневик «Степова зоря» - одна з перших редакцій в Україні крокує в нове майбутнє. Приймають закон «Про роздержавлення ЗМІ», і газета стає повністю незалежним виданням. Було нелегко пройти цей процес, очільники Петропавлівської районної ради неохоче сприйняли мою заяву про вихід із співзасновників редакції, але вдіяти нічого не могли. Можу сказати, що з моменту, коли я очолила редакцію, підтримки від влади не було, та ми на неї й не розраховували. Редакція стала повністю незалежною. А на шпальтах газети завжди була, є та буде конструктивна й навіть гостра критика влади. До слова, на шпальтах тижневика висвітлюється чимало гарних подій, які відбуваються в громадах краю. Гарні досягнення завжди були й будуть у центрі уваги журналістів.
У центрі уваги
Пишаюся тим, що редакція стала центром соціальної уваги жителів Петропавлівщини. З моменту, коли очолила підприємство, не полишала думка, що газета може згуртовувати людей у гарних справах. І почалися тренінги, задуми та їх реалізація.
Час для бігу
2016 року тижневик «Степова зоря» організовує першу соціальну акцію «Час для бігу». Спортивна акція викликала шалену увагу. 7 жовтня 2016 в Петропавлівці на центральній площі зібралися 300 учасників з різних населених пунктів Петропавлівського району, а ще марафонці з міст Дніпра, Кам’янське, Кривого Рогу, Першотравенська, Павлограду, смт Межова. Діти та дорослі від 7 до 78 років виявили бажання пробігти дистанцію разом із відомими марафонцями. Кожному учаснику в подарунок футболка з логотипами акції «Час для бігу» та газети «Степова зоря». Бажаючим - буклети-поради для тих, хто бажає почати бігати. Переможцям – нагороди. Головне, нам вдалося об’єднати цілий район у одній соціальній акції.
Школа журналістики
А потім ми знайомили дітей з професією журналістів. Започаткували й провели три «Школи журналістів». Про школу журналістики я мріяла давно. Упродовж своєї професійної діяльності накопичила стільки знань і вмінь, що настав час ділитися ними з іншими. Ми провели три школи, у яких узяли участь старшокласники з Миколаївки, Дмитрівки та Петропавлівки. І на цьому не зупинятимемося. Є діти, які відвідували Школу, і нині є студентами факультетів журналістики. Упевнена, що наша школа вплинула на їхній вибір. Це чудово.
Сайт Petropavlivka.City
2017 року ми створили сайт Petropavlivka.City.
Це найбільше досягнення нашої редакції, вважаю так, бо сайт став доповненням тижневика «Степова зоря», дав більше можливостей згуртовувати людей, проводити різні ініціативи, робити опитування, створювати відеосюжети, вести прямі трансляції, проводити конкурси. До мережі сайтів ми потрапили за волею долі: кілька редакцій відмовилися створювати сайти, і мені запропонували створити сайт для Петропавлівки. Ні хвилини не роздумувала, дала згоду. Навчання було швидке, поява сайту та його розвиток також. І сьогодні я пишаюся сайтом, який має понад півмільйонну аудиторію читачів на рік. Нас читає вся Україна і навіть Європа. А нові можливості дали початок новим ініціативам.
Людина року Петропавлівщини
Конкурс «Людина року Петропавлівщини», певно, найбільш популярний конкурс, який ми впровадили з мережею сайтів The.Сity. Але наш конкурс вийшов за рамки онлайн і отримав продовження у форматі офлайн. Це мегаконкурс, який став дійсно народним конкурсом.
Конкурс, який поламав усі стереотипи й шаблони. Ми запропонували людям самим обирати гідних на номінацію «Людина року». За п’ять років проведення конкурсу номінантами стали захисники, медики, учителі, волонтери, активні люди громади, навіть ціла команда рятувальників. А формат проведення церемонії нагородження вразив людей своєю креативністю. Навіть у воєнний час ми провели конкурс, на який номінували здебільшого волонтерів краю.
Новий етап
Лютий 2022 року поставив перед нами нові виклики. Для друкованих медіа взагалі стояло питання - бути чи ні. Чимало районних та обласних газет припинили виходити в друці. Чиїсь міста та громади зруйновані ворогом або окуповані, хтось не витримав фінансового навантаження на редакцію. Для редакції тижневика «Степова зоря» це був нелегкий період: брак коштів, спад передплати, збій із доставкою газети, брак кадрів. Але ми прагнули зберегти видання, і нам вдалося вистояти. Завдяки підтримці європейських партнерів та вам, шановні читачі, газета продовжує виходити в друці, працює сайт, телеграм-канал, ведуться сторінки у Фейсбуці.
Хто прагне, хто не спускає рукава, хто допомагає ближнім, тому допомагають, певно, і вищі сили. На початку війни ми волонтерили: допомагали вимушено переміщеним людям із пошуком житла, необхідними речами. Насправді, ви не здогадуєтеся, скільки часу та сил було вкладено, аби допомогти людям. І поруч були такі ж шалені та незламні українці. Волонтерство допомогло знайти людей, які сьогодні разом зі мною працюють у редакції.
Навантаження на редакцію не зменшилося, наш невеликий колектив продовжує працювати, щоб ви щотижня отримували «Степову зорю». Газета відтепер розповідає не лише про новини краю, а й новини та історії людей на війні. Цього року я отримала акредитацію від Міністерства оборони України. Тож одягаю бронежилет, шолом і їду в ті місця, де стоять наші захисники, пишу про війну та про людей на війні. Розповідаю про деокуповані території, показую вам реальну війну. Бо ми всі маємо бачити, чути й відчувати, що війна триває, ми маємо бути в одному строю до Перемоги.
Змінюються часи, незмінна - «Степовичка»
Я дякую всім, хто незмінно багато років передплачує газету. Дякую всім, хто працював та працює в редакції, за вашу працю та ваш внесок у життя нашої «Степовички». Дякую всім, хто був і є дописувачами тижневика, ваша творчість є частиною літопису Петропавлівщини. Дякую тим, хто підтримує нас, ваша допомога безцінна. Вітаю нас усіх із 93-ю річницею газети.
Тижневик "Степова зоря" пройшов шлях довжиною в 93 роки, попереду ще довгий шлях. Газета завжди лишається першою для жителів Петропавлівщини. Змінювалися часи, колективи, змінювався світ, а «Степова зоря» була, є і буде вашою незмінною супутницею!
