Коротко про переможницю:
Таїсії Матвєєвій у січні виповнилось 22 роки. Родом вона із села Троїцького. Коли дівчинці було 10 років, сім’я переїхала до Першотравенська. Після закінчення Першотравенської ЗОШ №5 вступила до Харківського вищого коледжу мистецтв на факультет Пісенне мистецтво. З дипломом коледжу Таїсія повернулася в село Троїцьке і почала працювати керівником дитячого вокального колективу. Наразі Таїсія навчається на ІІ курсі Бердянського педагогічного університету на факультеті психолого-педагогічної освіти і мистецтв. Із січня Таїсія працює педагогом – організатором Петропавлівської ЗОШ №1.
Чи відразу Ви сприйняли пропозицію взяти участь у конкурсі?
-Так, вважаю за честь брати участь в такому заході. Хоча це потребувало великої підготовки. І було, звичайно,багато хвилювання. Взагалі, свято сподобалось, стосунки з іншими конкурсантами були дружніми, конкурсна програма - цікавою.
Глядачі були вражені Вашими вокальними даними і професійним виконанням пісень. З чого почалося захоплення співом?
Перше, що зробили мої батьки, коли ми переїхали жити в Першотравенськ, - записали мене на вокальний гурток в Палац Культури «Шахтар». Спасибі їм за це – вони помітили, що я маю здібності і люблю співати. І саме, займаючись у гуртку, я зрозуміла, що це – моє. Моїм першим успіхом була перемога в конкурсі «Music Land». З цього почалась моя конкурсна діяльність - далі було багато інших конкурсів і фестивалів.
Який конкурсний захід, у якому Ви брали участь, запам’ятався Вам найбільше?
Таким був Міжнародний пісенний конкурс, який проходив у Харкові. Я співала у складі вокального колективу нашого коледжу. Ми виконували пісню «Обійми». Це було надзвичайно: кожен учасник мав свою партію. Наше виконання високо оцінило журі - ми посіли І місце.
Який репертуар Вам більше до душі?
Люблю твори зарубіжних виконавців. Подобається співати пісні англійською мовою. Важливе значення для мене має текст. Завжди глибоко поринаю в зміст пісні – співаю душею.
Як шліфуєте свою професійну майстерність?
Завжди співаю. Під час навчання в Харкові я працювала в ресторані «Корона» караоке-менеджером. Після закінчення із радістю почала працювати керівником гуртків в Троїцькому – вчила дітей співати. А коли навчаєш інших – вчишся сам. Полюбила своїх дітей. Сумую за ними.
Ваше захоплення піснею переросло в бажання продовжити навчання в педагогічному виші. Чому?
Так, я зрозуміла, що для мене найважливіші дві речі – сцена і заняття з дітьми. Мені захотілося всі здобуті знання передати своїм вихованцям. Тому я й вирішила отримати вищу освіту саме за педагогічним напрямком.
Коли відчули, що можете не лише співати, а й навчати інших?
Першим моїм серйозним випробовуванням була підготовка колективів школи до районного фестивалю «Спадщина». Всі посіли призові місця: танцювальний колектив «Квіти України», вокальний з піснею «Десь по світу» , а Анна Іванова з декламуванням віршу стала переможцем. Радіти за успіхи своїх вихованців – це велике задоволення.
У чому вбачаєте своє призначення педагога-організатора?
Професія педагога-організатора розвиває кожного як творчу особистість. Педагог повинен вміти робити все. Робота з дітьми є однією із найцікавіших та найскладніших тому, що до кожної дитини потрібно знайти підхід, бо кожна дитина особлива. У роботі з вихованцями не можна покладатися лише на те, чого навчають книжки. Треба шукати свої методи роботи з кожною дитиною індивідуально. Це є найважчим – розгледіти у дитині те, чого не бачать інші, щось хороше і позитивне. Робота цікава також і тим, що ти бачиш як вони змінюються в кращу сторону. На очах педагога проходить становлення особистості. Ти бачиш, як діти дорослішають, як знаходять кохання, нових друзів на все життя. І в такі моменти ти розумієш, що твоя праця не марна, і те, що ти робиш, приносить користь дітям, їх батькам, так власне і педагогу-організатору.
Чи звиклись Ви з новим колективом та з новими обов’язками?
Я, звичайно, дуже хвилювалась, коли прийшла працювати в Петропавлівську школу. Аякже – все нове! Як мене приймуть? Чи зможу влитися в колектив? Як складуться мої стосунки з дітьми? Я розуміла, що працювати з дітьми – велика відповідальність. А сьогодні я вже із головою занурилась в роботу; полюбила дітей і вчителів, вони вже стали для мене рідними. Я зрозуміла, що школа – це одна велика сім’я, де є взаєморозуміння і взаємодопомога. Готуватись до конкурсу мені допомагали й учні, й вчителі. Особливі слова подяки заступнику директора з виховної роботи Юлії Скрипник та працівникам Будинку культури. Без них моя перемога у конкурсі була б неможливою.
Наскільки Ваш новий титул – Чарівна самарчанка – відповідає Вашому внутрішньому світосприйняттю?
Коли я закінчила коледж, ми з батьками повернулись з міста жити в село Троїцьке. І я цьому дуже рада. У нас власний будинок, великий сад. Поруч живуть бабуся й дідусь. Я відчуваю, що тут моє місце – на Присамар’ї. А те, що мене обрали кращою серед чарівних дівчат та молодих жінок нашого краю, додає мені сил і натхнення. Хочеться працювати заради того, щоб наша Петропавлівщина була землею щасливих людей.
