Єгер-навідник протитанкової зброї отримав позивний "Татар", бо його прадід – кримський татарин, який був змушений покинути свій дім через сталінські репресії. Його донька, бабуся "Татара", народилася вже в Казахстані. Там же познайомилась з дідусем "Татара", який забрав її у своє рідне Рівне.
- Родину, яка залишилась в Криму, розстріляло НКВД, тому туди не було до кого повертатися, - розповідає хлопець.
Сам він за спеціальністю економіст, спочатку працював у банку, згодом відкрив свою фірму, яка допомагала українцям знайти роботу за кордоном.
У перші дні повномасштабної війни "Татар" відправляв з України жінок з дітьми, зокрема і свою дівчину. А потім пішов до військкомату.
- З більшістю єгерів зі свого підрозділу ми познайомились та згуртувалися ще у військкоматі. З такою підтримкою й воювати легше, - зізнається він.
На рахунку навідників вже багато підбитої техніки ворога – і легкові машини, і БТРи, і навіть танк!
- Даємо рашистам зрозуміти, що їм тут не раді і треба вже "валити" з нашої землі, - посміхається "Татар".
Під час короткої відпустки воїн одружився з коханою. А збільшувати сім’ю планує одразу після Перемоги.
