Минуло 9 днів, як на війні загинув петропавлівчанин, захисник України Олексій Коляса.
Олексій Коляса 1 січня 2022 року Солдат-розвідник Олексій Коляса загинув 1 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмуту на Донеччині. Воїну було 28 років.
Олексій народився та ріс у багатодітній родині: був другим сином, мав старшого брата та молодших двох братів і сестру. Навчався у Петропавлівському ліцеї №1, після якого закінчив Петропавлівське професійно-технічне училище, освоїв професію тракториста-комбайнера. Невдовзі зустрів свою кохану Майю, з якою у них народилося двоє діток – Матвій та Мирослава.
До Збройних Сил хлопець пішов ще у 2014 році. Боєць захищав Маріуполь, у боях під Лебединським був важко поранений та тяжко переживав втрату своїх побратимів. Після реабілітації Олексій пішов працювати на шахту підземним електрослюсарем на водовідведенні.
З початком повномасштабного вторгнення Олексій знову став у військовий стрій. 25 лютого виїхав із останньої зміни в шахті й одразу пішов служити на посаду солдата-розвідника 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу.
- Херсон, Маріуполь, Бахмут... Там, де найгарячіше, там мій Льоша. Під Херсоном він урятував побратима з позивним Кіпіш, зараз, на жаль, хлопець вважається безвісти зниклим. Там же Льоша отримав дуже серйозне поранення. Коли побачила сина, в якого голова через осколкове поранення ледь тримається на плечах, була шокована. Але щойно лікарі “підлатали” Льошу, як він знову відправився на війну, – згадує мама Ірина.
Олексій був розвідником, мав спеціальний сертифікат, бо пройшов навчання у військах НАТО. Через великі обов’язки та секретність військових дій Олексій зрідка бував удома. Він і сам несамовито рвався виконувати будь-які поставленні завдання. Напередодні загибелі, Олексій зустрівся зі своєю мамою, яка приїхала на фронт.
- Це мені Бог так дав, щоб я побачилася востаннє із сином. При зустрічі він був дуже сумний, бо багато побратимів загинули в бою. Я зустріла його, коли автомобіль вивозив 300-сотого. Олексій був у камуфляжі, видно було лише очі, по яких я його й упізнала, – розповідає Ірина Коляса.
Чергове військове завдання для Олексія стало фатальним. Він вивозив пораненого з поля бою, їх “накрили” постріли з бойових Турів.
- Ми стояли за Бахмутом на Сіверському каналі. Олексій їхав за пораненим бійцем, коли їх розбомбили з Турів: три машини — три попадання. На полях бою дуже багато лишилося наших хлопців, ми вже не маємо батальйону... А про Олексія побратими відгукуються як про класного бійця, рвався в бій, вивозив із пекла наших поранених побратимів. Він не боявся їхати, навіть під обстрілами РПС, завжди їхав на завдання, – розповів побратим Олексія Віталій Козуб.
За роки війни Олексій здобув бойові нагороди – «За захист Маріуполя», ще одну нагороду вручав особисто президент України Петро Порошенко.
У Олексія лишилися двоє діток: Матвій та Мирослава.
