- 24 лютого я прокинулася від того, що мій будинок здригнувся. Я проживаю поблизу Житомира, і коли почали бомбити військовий аеродром в Озерному, то хата затряслася. На вулиці було темно, але я вже зрозуміла, що відбувається, - каже психологиня єгерської бригади Марія.
До повномасштабного вторгнення росіян ця тендітна жінка працювала в школі соціальним педагогом та вчителем-логопедом. Потім почала займатися волонтерством.
- У травні я приїхала до єгерів з волонтерами, привезли деяку допомогу. Тут я познайомилась з чудовими людьми і загорілася бажанням потрапити до лав цієї бригади. Тому що зрозуміла, що можу бути корисною. І почався мій шлях бігання по військкоматах, щоб вступити на військову службу, - розповідає вона.
Додає, що чоловік та 11-річна донька легко її відпустили, зі словами: "Мамо, ми в тебе віримо та будемо чекати з перемогою!".
За словами Марії, у воїнів піднесений бойовий дух, вони невтомно боронять свою землю. А після важкої служби хлопці можуть прийти до неї – комусь буває морально важко, а комусь просто потрібне добре слово та щира розмова.
- Ми тут усі як одна сім’я, єдиний організм, який б’ється в такт, - підкреслює психологиня.
Після перемоги Марія хоче повернутися додому та міцно обійняти своїх рідних:
- А далі просто жити в мирі, радіти кожній дрібниці, кайфувати від життя.
