Коли у 2022 році почався новий етап російсько-української війни, чимало українців долучився до збройного спротиву. На фронт пішли й творчі люди, зокрема й журналісти. Хтось пішов в ТРО, хтось в ЗСУ... Хтось вчився, а хтось умів вправно володіти зброєю. Але й своя головна зброя — слово — для журналістів залишається професією.
Саме війна познайомила мене з колегою-журналістом Мирославом Семенюком.
Журналіст прийняв рішення йти на війну зі своєю зброєю.
Мирослав Семенюк родом з міста Городенка на Прикарпатті, навчався у Чернівецькому університеті на філологічному. Після закінчення вишу переїхав до Києва, працював 5 років на Кореспондент.net, поки його не купив Курченко. Потім в УНН, Гордон, Парламент.UA і Obozrevatel.
- Після 24 лютого вивіз дружину й сина з Києва в Городенку. Ще з тиждень працював, висвітлюючи всі події, але не покидала думка, що я роблю замало. Тому взяв військовий квиток і пішов у військкомат, - говорить Мирослав.
Потім Мирослав ще встиг відправити сім'ю в Італію, а наступного дня вже їхав на полігон, де формувалася 68 окрема єгерська бригада. Так потрапив у пресслужбу, яка згодом стала службою зв'язків з громадськістю.
Мирослав регулярно публікує новини з фронту і збирає історії про відчайдушних, мужніх, з гумором людей, які полишили свої звичні професії й стали захисниками й захисницями України. Кожна історія особлива, бо хлопці й дівчата, про яких пише Ярослав, талановиті, кмітливі, веселі, сильні, просто неповторні.
Історії захисників 68 окремої єгерської бригади читайте в спецтемі “Єгері — спеціальні мисливці на ворога” від Petropavlivka.city.
