У жовтні професійне свято святкують люди, через яких газетки, зокрема й «Степова зоря», потрапляють до ваших поштових скриньок. 8 жовтня відзначаємо Міжнародний День листоноші або Міжнародний День газетяра, 9 жовтня - Всесвітній День пошти (Міжнародний День поштової служби). У ці дні ми відзначаємо нелегку роботу газетчиків, які наполегливо працюють, щоби преса потрапила до рук наших читачів. Ми дякуємо нашим працьовитим розповсюджувачам газет, без яких багато людей не отримали б новин. Напередодні свята ми побували в Петропавлівському відділенні Укрпошти та дізнавалися, як нині працюють наші листоноші.
Уже п’ять років очолює Петропавлівський колектив Лідія Твердохліб. У відділенні трудиться 10 працівниць: 7 листонош та два оператори. Колектив має як досвідчених поштарів, так і молоде покоління. З роками колектив став значно меншим, але навіть у військовий час поштове відділення працює: доставляють газети, пенсії.
- Війна значно вплинула на роботу Укрпошти: змінилися графіки роботи, упали об’єми роботи з періодикою, газет стало менше ходити, бо багато редакцій закрилися. Дякуємо “Степовій зорі”, що в нас є робота. Ми працюємо в звичайному режимі: розносимо газетки, пенсії, товари. Не закриваємося, тож не поспішайте переходити на банки - пенсії як носили, так і носимо. Проводимо передплату на 2023 рік: передплата вже повним ходом. Звертайтеся, - говорить Лідія Твердохліб.
У Петропавлівському відділенні сьогодні працюють:
Лідія Твердохліб — начальниця відділення,
Вікторія Новікова — заступниця начальниці,
Ольга Грицай — операторка відділення.
Листоноші: Ольга Пишненко, Валентина Омельченко, Зоя Ничволода, Валентина Гампа, Наталя Супрун, Таміла Гуляєва, Анна Ременюк.
Колектив змінився: є молоді карди, є досвідчені листоноші - усі дружні, веселі та працюють на рівні.
Візит журналістки до листонош став приводом переглянути колективний альбом: світлини різних років роботи Укрпошти в районі. На цьому фотознімку перерізають червону стрічку – відкривають відділення.
На іншій світлині – сортувальне відділення. Фотознімки з колективних зборів, спортивних змагань між листоношами, колективні знімки різних років. На одній із світлин впізнаємо ще юну Ольгу Павлівну Пишненко. Вона найдосвідченіша листоноша, бо віддала цій роботі 43 роки. Дуже цікаво було почути з її вуст, як працювали пошти 40, 30, 20, 10 років тому.
Ольга Пишненко
Ольга Павлівна почала працювати на пошті в 1976 році. Працювала спочатку в поштовому відділенні - доставляла телеграми. З 1979 року й наступні 43 роки працює листоношею в Петропавлівці.
- На початку 80-х років друкованої преси було неймовірно багато. На кожній дільниці стояли опорні пункти, куди підвозилася пошта на район. Ми під’їжджали до пункту, забирали газети та розвозили по домівках. Періодики тоді було дуже багато, у листонош завжди була повна поштова сумка. “Робітниця", “Труд”, “Здоров’я”, “Правда”, “Вісті”, “Людина та закон”… У ті часи отримували цілі стопи періодики, а газети та журнали доставляли ледь не в кожен двір. І якщо вся періодика приходила в один день, тоді поштове відділення було завалене пресою, а листоноші розносили пошту щоденно, лише неділя була вихідною, - згадує Ольга Павлівна.
Коли Радянський союз розпався, періодичних видань стало набагато менше. Проте люди почали виписувати через поштові відділення книги: популярні були детективи та романи.
- Бувало 800 газет у день носили, тепер до 300. Багато приходило книг на поштові відділення: як би там не було, той, хто любить читати, звик тримати в руках книгу чи газету, передплачують та купують друковану пресу. Для людей старшого віку друкований примірник завжди в пріоритеті. Зараз найпопулярніші газети: усеукраїнська “Український пенсіонер” та місцева газета “Степова зоря”, - розповідає Ольга Павлівна.
А ще згадує листоноша настільки популярними були святкові листівки.
- На всі свята люди надсилали один одному вітальні листівки: 8 Березня, Новий рік, 1 Травня, День Перемоги, Великдень... Дві-три години ми сортували листівки, щоб доставити їх читачам. Отримували цілі стопки листівок, у кожен двір щонайменше дві листівки приходило. А ще листувалися. Зараз нові технології, родичам можна зателефонувати й привітати та поговорити. Тож листівки люди вже не надсилають, як, власне, і листи. Листи тепер здебільшого офіційні розносимо, - згадує Ольга Павлівна.
Листоноша — це не просто людина, яка приносить періодику та пенсії, для жителів краю це вісниця інформації, а ще порадниця, співрозмовниця. Зустріч з листоношею - це особлива подія.
- Приносиш газетки, а люди вже чекають. Найперше поговорити їм треба. Щось розпитують, щось розказують. Особливо коли вибори, питають: “За кого ж голосувати”, а ще розкажуть за кого вони будуть голосувати, про політику, про кандидатів. Я й сама звикла до людей, от навіть коли йду у відпустку, посиджу вдома, а вже сумую, спілкування не вистачає, - говорить Ольга Павлівна.
Професія листоноші завжди була в попиті. Незважаючи на те, що це важка робота, працювали листоношами в основному жінки.
Ольга Грицай
Двадцять три роки присвятила пошті Ольга Вікторівна Грицай. Її трудовий шлях починався з Укрпошти, і робота лишилася незмінною. Знають Ольгу Вікторівну по всьому району. Вона й листоношею працювала, і керувала відділенням, зараз працює оператором у поштовому відділенні. Її добре знають у Самарському, у Залізничному, у Хорошому. Завжди привітна й усміхнена.
Валентина Омельченко
Цьогоріч 15-річчя роботи листоношею відзначає Валентина Миколаївна Омельченко. За свій вік жінці довелося робити не в одній установі району, а в 2008 році прийшла працювати листоношею. Відтоді 15 років незмінна поштарка для багатьох жителів краю.
- Я працювала в Райсоюзі, у податковій інспекції, у приватних підприємствах, продавчинею. З року в рік у районі скорочували служби, людей звільняли, а працювати треба, то влаштувалася листоношею. Думала, трішки попрацюю, а вийшло аж 15 років, – згадує Валентина Миколаївна.
Жінка складає пенсійні відомості в свою поштову сумку та зауважує, що отримали кілька років тому нові, бо ходили з потріпаними. А от їх раніше тільки періодикою затарювали, а зараз ще й продуктами харчування. Людям несуть і пресу, і харчі. І добре слово.
- Головне в нашій професії - знайти спільну мову з людьми. У більшості бабусі, особливо самотні, хочуть поговорити, поскаржитися на життя. Треба увагу приділити. Деякі навіть газету передплачують заради того, щоб хоч листоноша приходила до двору. У мене одна жінка вже погано бачить читати, а газету виписує, щоб хоч раз на тиждень поспілкуватися, - розповідає Валентина Миколаївна.
Велосипед - то головний транспорт у листонош. У 80-х роках їм видавали велосипеди, і були запчастини до них, а на поштових відділеннях навіть була посада для людини, яка ремонтувала велосипеди. Уже понад 10 років як листоноші користуються власним транспортом і ремонтують велосипеди самостійно. На жаль, підприємство не приділяє належної уваги умовам праці листонош.
Таміла Гуляєва
Таміла Гуляєва три з половиною роки як працює листоношею. Сама не очікувала, що поєднається з цією професією надовго.
- Чесно, не думала йти на пошту працювати. Ми з чоловіком переїхали сюди з Харківської області, коли дитині було 4 роки. Маю вищу освіту — бухгалтер, шість років навчалася за спеціальністю облік та аудит. Спочатку на роботу нікуди не брали, бо була маленька дитина, а потім не брали, бо брак досвіду. А потім карантини, війна. На пошті вакансія була, я оформилася. Колектив мені подобається. Графік роботи дозволяє й дитині час приділити, і обов'язки виконувати. От тільки зарплатня низька — близько 4 тисяч, власним коштом ремонтуємо велосипеди, та взимку тяжко працювати, - розповідає Таміла Гуляєва.
Велосипед, поштарська сумка й похід по дворах. Робота листонош нелегка. Узимку треба долати снігові замети, ожеледицю, а влітку — пекуче сонце. А ще домашні улюбленці — це майже квест пройти для листонош, щоб доставити газету та покласти її до поштової скриньки. Часто собаки відв’язані, або ж прив’язані занадто близько до скриньки. Тому звертаються до жителів, щоби ті хоча б у день візиту листоноші песиків своїх прикривали. Листоноші розносять пошту з 12.00 до 15.00.
Валентина Гампа
Валентину з поштою пов’язує чимало років, бо жінка давно працювала підмінною листоношею. Останні два роки вона працює вже як штатна листоноша.
- Два роки розношу газети, пенсії вже не підмінною. Мене влаштовує графік роботи, бо маю дітей, тож до початку робочого дня можу їм сніданок приготувати й до школи відправити. Приїжджаю з роботи, можу й зі школи зустріти дитину. А головне, мені подобається колектив, керівництво і сама робота. У мене гарна дільниця, мене люблять. Навіть коли їду повз, гукають “Валю, привіт!” У відпустку пішла чи на лікарняний, хтось із дівчат замінює, а люди питають: “Де моя Валя?” А як виходжу з відпустки, вони кажуть: «Якась жінка приносила газету, а я бачу, що не ти, а де ти була?» З людьми спілкуємося й по телефону. Номер телефону мають усі пенсіонери, бо попереджаємо коли буде пенсія, щоби люди чекали. А буває телефонують, питають за газетку: “Чого немає?” Пояснюю, що зараз графік доставки змінився, завтра буде. Як почалася війна, то колотнеча з газетами вийшла. Але все поступово налагоджується, - розповідає Валентина.
Вікторія Новікова
Вікторія Юріївна Новікова — заступниця начальниці. Працює 13 років на пошті, це її перша та незмінна робота.
Зоя Ничволода
Зоя Ничволода півроку працювала підмінною листоношею. Показала себе добре в роботі, і тому взяли її на постійне місце роботи. «Я з дорогою душею пішла працювати», - говорить Зоя.
Анна Ременюк
Близько трьох років як з велосипедом та поштарською сумочкою на вулицях можна побачити Анну Ременюк. Це вже молодше покоління листонош.
- 2020 року, коли почався карантин, установи та заклади закривали, треба була робота, а її ніде не було. А на пошті була вакансія. За пару днів зібрала всі необхідні документи та пішла працювати. Колектив у нас дружній, люди на мене не жаліються, - говорить Анна Ременюк.
Наталя Супрун
П’ять років разом з колективом працює Наталя Анатоліївна Супрун. Жінка все своє життя працювала на шахті, а коли пішла на пенсію, вирішила ще попрацювати та влаштувалася листоношею. «І буду працювати, поки здоров’я буде», - каже Наталія Анатоліївна.
За роки роботи колектив районного відділення Укрпошти змінився як у кількісному, так і в особовому складі.
- Варто відзначити роботу керівників відділення: Анатолія Станіславовича Щербини та Бабенко Валентини Павлівни. Це ті керівники, яких я пам’ятаю. Шкодуємо, що пересувні відділення відійшли до Межівщини. Логістика нам незрозуміла. Працюють, бо пошту везуть з Дніпра на околицю до Донеччини, а потім повертаються до Петропавлівщини та Першотравенська маленькими машинками. На жаль, на цю ситуацію ми вплинути не могли. Та попри різні нюанси в роботі колектив добросовісно працює, я пишаюся своїми дівчатами, - говорить начальниця відділення Лідія Твердохліб.
Ранок у наших листонош починається зі спільної кави. Потім чекають, поки приїде машина з Дніпра з періодикою та посилками. Розбирають та сортують газетки та листи. Листоноші набивають замовлення та їдуть на дільниці. А після обходу вулиць приїжджають до відділення на звіт. У колективі дівчата жартують: “Якщо до нашого колективу потрапляєш, то це надовго. Відпускаємо колег тільки в декретну відпустку. А взагалі працюємо, поки здоров’я дозволяє”.
У день професійного свята бажаємо всім листоношам автоматизованих відділень нашого Присамарського краю.
Передаємо наші вітання з професійним святом начальницям поштових відділень:
- Троїцького поштового відділення – Наталі Кіровій,
- Миколаївського відділення – Олені Ступак,
- Брагинівського відділення – Резніковій Світлані,
- Дмитрівського відділення – Олені Берестовій,
- Першотравенських відділень – Ользі Самборській та Інні Перерві.
Наші вітання приймайте начальниці пересувних відділень:
- Начальниця відділення №81: Ярова Людмила Іванівна,
- Начальник відділення №82: Радченко Олександр Юрійович,
- Начальниця відділення №83: Штаба Світлана Олексіївна,
- Начальниця відділення №37: Кульбашна Наталія Василівна.
Шановні листоноші, дякуємо вам за те, що «Степова зоря» завжди потрапляє до своїх читачів, за передплату нашого тижневика, за вашу працю. Бажаємо завжди прекрасної погоди, правильних адресатів, легкої кореспонденції та налагодженої системи в роботі! Здоров’я, особистого щастя, благополуччя та можливостей у всіх бажаннях.
