Плаче країна, бо несе тяжкі втрати. Горе для рідних, бо з втратою не можна змиритись. Сумна звістка для Петропавлівки - на 37-му році життя загинув наш земляк, захисник України Руденко Олександр Миколайович.
Загинув, захищаючи рідний дім, рідну країну
Олександр пішов на службу за контрактом 17 грудня 2021 року. Служив у 92-гій окремій механізованій бригаді. Молодший сержант, стрілець та помічник гранатометника 2-го механізованого батальйону, 3-го механізованого відділення, 1-го механізованого взводу, 4-ї механізованої роти. Загинув 23 травня у боях під Харковом від осколкових поранень.
Олександр Руденко
Кожен герой, який загинув, захищаючи рідний дім, рідну країну - важка втрата для країни, для кожного українця, найтяжча – для родини. Найбільше болю зазнають рідні захисників, адже вони втрачають частинку себе. Ми поспілкувалися з дружиною захисника та говорили про те, яким він був за життя.
На службу пішов за контрактом
Минуло вже 9 днів, як попрощалися із захисником Олександром Руденком. Але й зараз при згадці чоловіка котяться сльози в дружини Анни. Бо з втратою не можна змиритися. Проте на вустах Анни з’являється й посмішка, бо чоловік був світлою людиною. Лише добрим, веселим та компанійським згадують Олександра Руденка.
Олександр з родиною
Олександр у родині був старшим з трьох дітей: має ще брата Женю та сестру Настю. Був опорою для рідних, а згодом став опорою для вже своєї сім’ї.
2005 року зустрівся з дівчиною Анною. 2006 році Анна з Олександром одружилися. У родині двоє діточок: донька Ліза та син Михайлик. Їх Олександр обожнював. Намагався дати все для життя.
Весілля Олександра та Анни
Працював Олександр на шахті «Степова» (другому блоці). У листопаді 2021 року прийняв рішення йти служити за контрактом на три роки. Останнім часом перебував під Харковом, там власне й знаходився 24 лютого, коли почалася повномасштабна війна.
- Ми дуже хвилювалися за Сашу, чекали, коли скінчиться контракт, він прийде додому. А тут війна, він в гарячій точці. Саша сказав, що воюватиме, - говорить Анна.
Загинув у бою
Останній раз Олександр був вдома 2 січня. Відтоді родина більше не бачилась, але кожен день спілкувалися по телефону або писав: «Живий, здоровий, переможемо!»
З 23 травня Олександр перестав виходити на зв’язок, зранку написав: «Усе добре та буду зайнятий». Більше родина не отримувала від нього ні повідомлень, ні дзвінків...
За кілька днів почали телефонувати в частину, писали оголошення… Але ніхто нічого не знав. А потім випадково сестра побачила в соцмережах новину, де згадувалося, про загиблого Олександра Руденка.
- Ми телефонували у військкомат, але таких даних не було. Лише за кілька годин до нас приїхали військовий комісар Олександр та представники Петропавлівської селищної ради й підтвердили, що Олександр загинув, - розповідає дружина Анна.
Герой Олександр
Родині повідомили страшну звістку. Чоловік загинув від уламків снаряду «Град». 23 травня на Харківському напрямку був великий бій, під час обстрілу були поранені 19 захисників. Говорять, що Олександр закрив собою трьох військовослужбовців та врятував їм життя. Загиблого Олександра з поля бою вивезли лише 25 травня, тому довго не могли офіційно повідомити родині.
Він був душею компанії
Олександр був веселий, завжди з усмішкою. Дуже любив своїх дітей. Захоплювався мисливством, риболовлею. Міг цілий день рибалити, часто брав дітей, спочатку доньку, а потім і маленького сина завжди брав із собою. Любив музику, мав багато друзів.
Анна розповіла, що чоловік завжди брав її роботу собі, допомагав, давав більше відпочивати, був сімейною людиною, робили все разом. Кожну мить приділяв спілкуванню з родиною. Після війни планував зібрати всіх рідних разом для святкування нашої перемоги.
Дружина розповіла, що чоловік дуже полюбляв коржики з теплим молоком. На війні сам готував коржики, та завжди скидував дружині фотографії улюбленої страви.
- Він завжди був веселий, співав пісні, навіть коли працював на городі, -згадує сестра героя.
- Він у нас такий хлопець, з будь-якої ситуації знайде вихід, а так як любив риболовлю і мисливство, то для нього польові умови були звичним явищем. Усе витримував, ніколи б не подумали, що отримаємо таку жахливу звістку,- розповідає дружина.
Олександру було лише 36 років, але на війні вважав за потрібним бути до останнього. У загибель захисника родина досі не може повірити, донька дуже тяжко переносить втрату, 5-річний синок не знає, що татко вже не повернеться додому.
Прощання з Героєм
Прощання з Олександром пройшло 30 травня вдома на рідній землі. У останній путь провести прийшло дуже багато людей. Сусіди, рідні, місцеві утворили живий коридор та зустрічали загиблого захисника. Люди зустрічали земляка, стоячи на колінах.
Прощалися з Героєм у храмі Святих Петра і Павла. Поховали чоловіка на місцевому кладовищі в рідній Петропавлівці.
Прощання з героєм
Прощання з Олександром Руденко
Перед очима рідних Олександр назавжди залишиться людиною з посмішкою на обличчі.
Доземний уклін батькам за сина-Героя. Щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять захиснику. Герої не вмирають!
