Неймовірне село Маломиколаївка або гарбузовий край. Цей населений пункт став відомим завдяки місцевим господиням та цукатам із гарбуза — смачним та натуральним ласощам, які виготовляють лише в цьому неймовірному селі. А згодом асортимент цукатів розширився, жінки почали виготовляти пастилу, наливки та різні смаколики. Ще чимало запасів ідей, які готові були втілити в життя в мирний час... Плани трішки відклали, а роботу не зупинили, тепер дівчата виготовляють сухі борщі та супи для ЗСУ. І вже нагодували понад 17 тисяч солдат, принаймні стільки порцій супів та борщів виготовили жінки. Як готують борщі та супи, а точніше про магію приготовлення українських страв дізнавалися особисто журналісти сайту Petropavlivka.City.
Фазенда для «Герцевських крафтоликів»
Надвечір понеділка вирушаємо на фазенду до село Маломиколаївка. Саме на цій фазенді відбувається диво приготування супів та борщів. Тут нас уже чекають маломиколаївські господині. Зустрічає нас староста, вона ж головна ініціаторка «Герцевських крафтоликів» Світлана Гарнадко.
До затишної сільської садиби веде стежка з туями.
- Фазенду придбали минулого року. На той час наша організація «Герцевські крафтолики» закупила обладнання для виготовлення цукатів. Звісно, стали перед вибором: куди йти з цим обладнанням. Хотіли винайняти хату в селі, потім подумали, що в чужу хату немає сенсу вкладати гроші. З моїм чоловіком придбали цей будиночок. Живу поряд і можу частіше сюди навідуватися та доглядати за фазендою, - починає невелику екскурсію Світлана Гарнадко.
Щовечора Світлана з чоловіком лагодили будинок, вчилися штукатурити й мазати та власноруч наводили лад у будинку. Чоловік самотужки з підручних матеріалів виготовив кілька столів для кухонних приборів. Це був лише початок…
Як усе починалося
Рік тому жінки виграли грант у 100 тисяч гривень від Посольства Королівства Нідерландів на свою крафтову справу. На ці кошти закупили обладнання на виготовлення цукатів: кухонні комбайни, сушарки, посуд та інше необхідне приладдя. Мийки, холодильник, морозильну камеру, полиці надала Миколаївська громада на чолі з Віктором Одоєвцевим. І закрутилося виробництво тепер уже відомих «Герцевських крафтоликів».
- Були в нас замовлення від Посольства Королівства Нідерландів, від компанії ДТЕК, від голландської фірми, яка надавала нам насіння гарбузів. Ми виготовляли для працівників цих організацій подарункові набори з цукатами. А Посольство Королівства Нідерландів замовило в нас такі набори й презентувало в 119 міжнародних організаціях і посольствах. Наші цукати поїхали в усі кінці світу, - розповідає пані Світлана.
На виручені кошти від продажу цукатів жінки закупили ще одну сушарку та інше обладнання, яке з часом ставало в нагоді. Виробництво цукатів розширювали, вивчали смаки покупців і створювали нові рецепти.
- Робили ми цукати з динь, яблук, кабачків, вишні, черешні, ківі, айви. Ми ще вивчали смаки покупців. Почали виготовляти трав’яні чаї. Збирали трави: м’яту, мелісу, чебрець, шипшину, липу, бузину, жасмин... Формували подарункові чайові набори. А потім почали готувати пастилу. Тут теж вивчали смаки покупців. Якщо продукція залишалася, було й таке, ми її роздавали, дарували. Але для бізнесу це нерентабельно. Про борщі чи супи тоді ще не думали, - розповідає учасниця «Герцевських крафтоликів» Оксана Ломова.
Ще в мирний час жінки обговорювали чимало ідей: що ще можуть виготовляти «Герцевські крафтолики». Якось узялися за виготовлення приправ до страв.
- На той час не мали уяви, що можна сушити м’ясо чи картоплю. Думали, робитимемо приправи: сушили окріп, петрушку, моркву терту. Робили невеликі пакуночки. Якось зі своєю продукцією потрапили в місто Дніпро на ярмарок до Дня сільгоспвиробника. На виставці зустріли телеведучого Костянтина Грубича. Він підходить до нас та питає: “Дівчата, а що то у вас за тирса?” Яка ж то тирса, це ж наша приправа. Так наші прянощі потрапили до телеведучого на дегустацію. Але до виготовлення сухих перших страв діло не дійшло. Треба було розібратися із цукатами, бо покупці просили з екзотичних фруктів, тоді як у наявності були цукати з гарбуза, то навпаки, - розповідає пані Світлана.
Від цукатів до сухих борщів
На 2022 рік жінки склали багато планів, проте війна завадила все втілити в життя. Усе, що встигли зробити — це косметичний ремонт приміщення на фазенді. У воєнний час стало не до цукатів, не до розвитку бізнесу. 24 лютого, коли почалася війна, жінки зібралися на фазенді та щоденно ліпили вареники та пекли пироги, млинці для наших хлопців ЗСУ.
- З початком війни ми депресували, мабуть, як і більшість українців. Події в країні приголомшували. А потім Світлана пише нам у групу: «Досить депресій, йдемо готувати для захисників смаколики». І ми зібралися знову разом. Ліпили, варили, пекли, смажили. Але це така продукція, яка діставалася до захисників холодною. І згадали за ідею з борщами та супами, - розповідає Оксана Ломова.
Знову експеримент на кухні Світлани Гарнадко. Почала пробувати сушити вдома овочі. Спробувала створити сухий суп, і все вийшло.
- Зв’язалася я з жінками з Коломиї, які вже виготовляли сухі борщі. Поспілкувалася, дізналася тонкощі, а потім спробувала сама приготувати. Мої головні дегустатори, чоловік та свекруха, страву вподобали. І тоді я написала в групу: «Дівчата, завтра йдемо сушити борщі та супи. Хто хоче, приходьте», - розповідає Світлана.
На сушку борщів та супів прийшли жінки, які й стали основним складом команди: Оксана Ломова, Катерина Пономарьова, Тетяна Поліщук і Світлана Гарнадко. На кухні в кожної жінки свій кулінарний фронт. Варять, чистять, натирають овочі, слідкують за сушарками. Світлана взяла на себе ще й організаційні моменти: дістати провізію, організувати процес, доставити, домовитися, інформувати людей. А ще вона змінює денну роботу дівчат увечері, дає жінкам відпочити в суботу та неділю, сама заступає на цілий день працювати.
- Ми швидко налагодили процес виробництва борщів. Почали отримувати прохання передати хлопцям сухпайки в різні напрямки. Самі вже не встигали. Почали нам допомагати люди. Хтось удома сушить овочі на домашніх сушках, ми вже забираємо сушен. Щоб ви розуміли, один качан капусти займає всю сушарку, а піде він лише на один пакунок борщу, - розповідають господині.
Від величезного об’єму роботи техніка ледь встигає все те пересушити, тож електропроводка в будинку не витримує.
- У мене чоловік - електрик, каже, що у вас постійно йде перевантаження на електропроводку: чотири сушарки, два комбайни, морозилка, холодильник працюють, а якщо ще електропіч включимо… - зізнається Оксана Ломова.
Сушарки працюють майже цілодобово. У якийсь момент довелося призупинити виробництво борщів, щоб полагодити електрику. Спочатку виручив з електрикою сусід Микола Мандзюк: від його будинку підключили електрику, і на фазенді знову закипіла робота. А днями в будинку полагодили несправності й знову продовжили готувати борщі.
І борщі, і супи…
Спочатку жінки розробили власний рецепт борщу, а потім придумали й рецепт супу.
- Сиділа вдома, думала, що треба розширювати асортимент. Спробувала горох посушити, а потім і суп запарила. Перший суп виглядав, як каша, домочадці спробували й уподобали, смачний суп вийшов. І все, рецепт запустили в процес, - розповідає Світлана Гарнадко.
На сьогодні «Герцевські крафтолики» виготовили 17500 порцій супів та борщів — це 3500 пакунків: майже 3000 борщу, решта - супи.
Захисники вже вподобали сухі борщики та супчики
Наші військові частенько шлють відгуки та слова вдячності жінкам за сухі страви. Там, на фронті, це єдина можливість скуштувати гарячу домашню страву. Та й приготування - просте й не забирає багато часу.
- Варять хлопці наші борщі та супи казанами: засипали в казан три пакети й кажуть: “Нам борщем пахне, ми такі раді”. На 93-тю частину ми передавали супи та борщі, вони нам кажуть: «Не вчіть нас, як варити». Додають туди ще й тушкованку, хоч у пакунках уже є м'ясо. А вчора прислали відгук нам з Херсону від 80-тої бригади. Написали: «Передайте, що набори - чудові», - говорять господині.
До сушки овочів долучаються люди з усього краю
Велика кількість замовлень спонукала дівчат залучити людей до виробництва супів та борщів. Адже самі вже не встигали, тоді написали оголошення, щоби всі, хто має вдома сушарки, приєднувався до доброї справи. І потихеньку батальйон господинь почав зростати, потрохи люди допомагали сушити картоплю та буряк. Потім відгукнулися з Петропавлівки Юля Дудіна та Наталя Ситник: почали збирати та сушити овочі. Так як на фазенді ще немає вдосталь місця для варіння продуктів, то цю справу робили вдома. Допомагають готувати Лариса Семенюк, Світлана Корж, Марина Пономаренко, Катерина Пономарьова. Зібрався справжній жіночий батальйон.
- Зараз долучилося до нас ще більше людей, і це чудово, бо вже трішки відмовляємо в замовленнях, дійсно, не можемо всіх нагодувати. Намагаємося об’єднуватися в цій справі. Кожна громада може виготовляти сухі борщі та супи, можна на базі дитячих садочків це робити, зараз вони пустують. Ми готові навчити й підказати всі нюанси приготування, - говорить Пані Світлана.
Дуже вдячні жінки за допомогу головній постачальниці Нелі Шайхутдіновій з села Шевченка. Допомагає Олександр Смирний з села Самарське (привозить дівчатам оптовими нормами капусту, допоміг зробити витяжку на кухні, допомагає й далі). Загалом працює основний склад «Герцевських крафтоликів». Друзі з сіл Шевченка, Богинівки та Мар’їної Рощі завезли до фазенди дрова, переживають, щоб було чим взимку опалювати приміщення.
Супчики та борщики можуть скуштувати всі
Почали жінки виготовляти борщі та супи на продаж.
- Багато людей запитували, щоб купити нашу продукцію. Ще напочатку нашого виробництва телефонували люди з Бучі, кажуть: «Немає де купити, на чому готувати. Ми б купили батькам, і вони там у Бучі могли б запарити собі домашніх страв». Ми відмовляли, бо готували борщі тільки для військових, у нас немає такої можливості сушити борщі для мирного населення. Зараз уже вирішили, що варто трішки для продажу зробити, адже кошти потрібні й на продукти, й на побутові витрати, як от щось полагодити.
Вартує упаковка борщу чи супу (це на 5-6 порцій) 150 гривень. Кошти в основному йдуть на закупівлю продуктів, зокрема й м’яса. Бо якщо з овочами допомагають люди, то м’ясну продукцію варто лише купувати.
- Спочатку всі продукти ми купували за власні кошти. Отримали зарплатню та їдемо на ринок, у магазин. Потім почали долучатися місцеві люди: хто коштами допомагав, хто овочами. А тоді зрозуміли, що ми не нагодуємо всю армію. Кинули клич, щоб до нас долучалися всі бажаючі та допомагали й продуктами, і сушкою овочів, - розповідає пані Світлана.
Навесні овочів майже не було. Війна, люди теж не знали як житимуть у цій фазі: що буде з продуктами. У розпал весни всі вже побачили, що матимуть залишки овочів, тож почали активно звозити продукцію до фазенди. Удосталь було буряків, картоплі. Але потрібно було й м’ясо. І жінки зробили невеличку партію — 70 пакетів борщів та супів для продажу. Клієнтами в основному стали петропавлівчани, партію відправили до Дніпра, ще партію відправляли до Вінниці та Львова. Решта ж борщів та супів , як і раніше, готують для військових.
Магія приготування
Ми стали свідками магічного процесу приготування Герцевських супів та борщів. Коли починається процедура сушки, кімнати фазенди наповнюють неймовірними ароматами овочів, спецій і пісні.
Починається все з підготовки овочів до сушки. Жінки чистять їх: бурячки, картопельку, капусточку, відварюють м’ясо. Після цього відбувається процес подрібнення овочів. Хтось стає за комбайн перетирати бурячок, у іншій кімнати подрібнюють м’ясо, потрохи починається магія, та дім наповнюється смачними ароматами.
Коли всі овочі підготовані до сушки, господині збираються за столом та швиденько розкладають інгредієнти на листи й відправляють до сушарки. У одні сушарки закладають овочі для борщів та супів, а з інших відчуваються запахи цукатів з кабачків та дині.
Уявляєте, які аромати на фазенді Герцевських господинь?
Окрім овочів та м’яса заготовлюють ще часник, цибулю, різні спеції та зелень. Процес сушки займає дуже багато часу, доводиться залишати сушарки увімкненими на всю ніч. Години сушки визначаються в залежності від вологості продукту. Наприклад, овочі - соковиті, тому вони потребують 13 годин для повної висушки, а м’ясо - відварене, тому вже майже сухе, але все одно потребує близько 10 годин сушки для додавання до сухих борщів.
І ось усі інгредієнти вже готові, і починається справжнісінька магія. Господині дістають великі контейнери з сухими овочами. Оксана Ломова відповідає за процес змішування, тому бере велику ємність та починає творити: по черзі додає туди всі необхідні інгредієнти. Допомагає їй Катерина Пономарьова, адже усі продукти треба рівномірно відважити за власним рецептом жіночок. Деякі овочі потрібно ще подрібнити блендером, а деякі, як от бурячок чи капустка подрібнюють й перетирають руками.
- Хочеться зробити для наших захисників борщ, як удома. Тому капустка має зберегти цілісний вигляд, аби вийшов справжній український борщ, - пояснює Оксана Ломова.
Частину бурячка, а ще цибульку, часничок, перчик, зелень подрібнюють у порошок. Після додавання овочів добавляють спеції: чорний перчик, паприку, сіль, кріп та подрібнений часник. Аромати в будинку стають насиченішими, просто неймовірними, так і хочеться скуштувати борщика.
- Коли повертаюся додому з фазенди, чоловік навіть називає мене смачною булочкою з часником, - з посмішкою говорить Оксана Ломова.
Після магічного процесу змішування жіночки починають пакувати борщ. Один пакетик розраховано на 4-6 порцій, до порцій кладуть томатну пасту та інструкцію для приготування. Ось і усі процеси закінчего, можна відправляти смачненьке нашим захисникам на фронт.
Насправді праця господинь дуже важка, але й дуже цікава. Кожна жінка працює на своєму магічному фронті: чистять, ріжуть, подрібнюють, розкладають, змішують та фасують. Їх магія нас заворожила. Упевнені, що й смак борщів та супів вразить кожного українського воїна, адже все це робиться з любов’ю.
У планах – казкова фазенда
А ще жінки мають багато ідей як перетворити свою фазенду на казковий туристичний об’єкт. На подвір’ї встановлять альтанку, колоритну лавицю-гойдалку, а від хатини до річки вестиме стежинка з лаванди, яка приведе нас до різьбленої кладочки на берегу річки. Тут зустрічатимуть гарних гостей та пригощатимуть смачним трав’яним чаєм за власним рецептом, цукатами, борщем та наливочками.
Після завершення приготування борщів та супів журналістів «Степової зорі» пригостили фірмовим холодним чаєм, який вгамовує спрагу, та цукатами з кабачків і дині. Такі крафтові страви безперечно привернуть увагу багатьох туристів. А так як герцевські жінки годують наших захисників борщами та супами, тим самим активно ведуть свій фронт роботи, то впевнено можна сказати: скоро святкуватимемо Перемогу України.
