Суботнього ранку на Петропавлівському сільгоспринку було не дуже людно, як це буває зазвичай навесні та влітку. Торгові ряди пустували. Скраю розмістились декілька продавців молочних товарів. Розповідати про себе відмовились, бо за їхніми словами, бувають тут не часто.
Із іншого боку торгових рядів розмістили свої товари дві жінки поважного віку. Вони й погодились розповісти про себе для petropavlivka.city
Ніна Панікаревич та її сестра Мотя
- Якщо все розповісти про нас та записати, то місця в одній газеті не вистачить, - жартують вони.
На прилавках охайно розкладені товари: шкарпетки ручного в'язання, баночки з медом, торбинки з сушеними фруктами - вишні, абрикоси, яблука, груші; Далі - цибуля, часник, квасоля. Торгують дві жінки разом - щоб менше платити за торгівельне місце. Тепло одягнені, закутані пуховими платками. Хоча морозу й не було, та коли довго постояти, можна й замерзнути.
Ніні Панікаревич 80 років. Працювала в лікарні, як вона говорить, "на роздачі", годувала хворих.
Ніна Панікаревич
- Почала трудитися в старій лікарні, а тоді й у нову перейшли. Отримувала харчі для хворих, а потім розносили ми їх по всіх відділеннях. Доки здоров'я було, працювала й після пенсії. А коли було скорочення, мене звільнили. Пенсія мала. Ніяк не втямлю,що воно з тими пенсіями робиться. То добавлять 40 грн, то знімуть 100. Тож і приходиться виходити торгувати. А вдома ще й дідусь лежачий. Свої клопоти.
Влітку бабуся Ніна торгує на ринку свіжими овочами та фруктами, а ще запасається на зиму: лишки сушить, щоб і взимку було з чим на ринок ходити.
Поряд з бабусею Ніною на базарі її сестра Мотя.
Сестра Мотя
Разом живуть у одному дворі, разом і на ринок приходять.
Мотрона Калюжна розповідає про те, як вона 38 років на маслозаводі працювала. А до того була й на будівництві, й у колгоспі. Тож стаж загальний трудовий має немалий. А за ці роки заробила 1500 грн пенсії.
Почала працювати на маслозаводі в 1955 році. Розповідає, що в селищі ще не скрізь й електрика була. За час роботи різноробочою довелось багато чому навчитись. А найдовше пропрацювала на маркуванні та упаковці продукції - зазначала номер партії, номер бригади, дату виготовлення. Із гордістю розповідає бабуся Мотя, (як вона себе називає):
- Петропавлівський маслозавод був один з найкращих в області. На першому місці був Дніпродзерджинський, а на другому - наш. Відправляли щодня по 280 ящиків масла. Я працювала у цеху, де масло виробляли. А був у нас ще й молочний цех, і цех згущеного молока. Молоко до нас звозили з усього району - з усіх колгоспів. Був у нас на Петропавлівщині і сир свій, і згущене молоко, і молоко в пляшках.
Вік пропрацювала, а ось тепер радіє кожній заробленій гривні. Тому й виходить на базар торгувати сільгосппродукцією.
