Вона вчила його бути мужнім і витривалим, а тепер і сама вчиться в сина стійкості. Вона – Ілона Валько – мама захисника України. Він, Марк Ільчук - герой, який знав про велику війну й готувався до неї. І довго не зізнавався матері про те, що вже на війні. Ми поспілкуватися з Ілоною – мамою захисника України. Жінка розповіла про свого сина. Зараз він у місці, де б'ються серця всіх матерів нашої країни, де зосереджена вся її увага. Дізналися, як це бути мамою захисника та як виховуються справжні чоловіки.
Найважливіша робота – це бути мамою захисника
Ілона майже все життя пропрацювала з дітьми в музичній школі. Загальний стаж - 32 роки в музичній школі, 26 з них – директорка закладу. Але найбільший її стаж і найклопіткіша робота – це бути мамою захисника.
Виховати справжнього чоловіка
Усе своє життя Ілона присвятила двом речам – музиці та сину Марку. Очолюючи Петропавлівську дитячу мистецьку школу, навчаючи дітей грати на фортепіано вона виховувала сина – справжнього чоловіка.
-Коли в мене народився син, моєю головною метою було виховати справжнього чоловіка. Марка люблю безмежно, хоч і виховувала його строго, - починає розповідь Ілона, мати Марка.
Марк в дитинстві
Хлопець навчався в двох школах: окрім загальноосвітньої ходив до музичної. Учився, як і мати, грати на фортепіано. Марк закінчив клас фортепіано, 8 років навчався в Петропавлівській мистецькій школі.
А ще кожну неділю з мамою ходив до Свято-Петропавлівського храму. Був пономарем. Це дуже впливало на його розвиток, духовне збагачення. Хлопець був усебічно розвинений. Матері часто про це говорили знайомі.
Обрав стезю військового
Він міг би стати віртуозним музикантом або присвятити життя духовності. Проте Ілона вирішила, що це не все, що має пізнати син. Після закінчення загальноосвітньої школи мати віддала його до Донецького військового ліцею.
- Я розуміла, що це важко: це була одразу казарма, у якій були дуже суворі правила, жорсткий режим, чергування. Але не шкодую про такий вибір. На той час він уже був для мене маленьким військовим, - розповідає мати.
У Донецькому військовому ліцеї навчалися діти з усієї країни, жили вони там гуртом, вивчали військові принципи.
- Жартома казала Марку, що він у дорослому дитячому садочку, - посміхаючись каже Ілона. - Марк сміявся, коли я так говорила, але направду дитсадочком навчання в ліцеї не назвеш, там були досить жорсткі принципи виховання. У душі я звісно переживала, мені його було шкода, то ж моя дитина, але я розуміла, що шляху назад не буде.
Марк з гідністю закінчив навчання у військовому ліцеї, стало питання про подальшу долю. Ілона тут уже запитала, ким син хоче бути.
- Марк мені сказав, що хоче розвиватися в тому ж напрямку, військовому, - згадує Ілона.
Хлопець вступив до Дніпропетровського залізничного університету. Там продовжилася казарма, в якій були набагато суворіші правила, та освоював уже дві освіти: військову й цивільну.
- Удень Марк навчався, а після навчання була воєнна муштра: займалися фізичною підготовкою, важко було дуже, - згадує Ілона.
Після закінчення університету Марка направили до Івано-Франківська, там він працював у дорожньому управлінні на залізничній дорозі. У його обов`язки входило направляти вантажі до військових частин.
Двічі учасник бойових дій на сході України
Потім 2014-й… Марк поїхав на схід України боронити нашу державу.
- Про це син мені навіть не сказав, я не знала, де він. Думала, що так і працює на заході Україні. Була в мене розмова з його керівництвом, вони мені сказали, що він сам добровільно захотів поїхати на схід… Довго плакала, але зрозуміла, що це саме той час, коли я дочекалася плодів свого виховання. Я виховала справжнього чоловіка, захисника, - говорить мати.
Згодом, коли була ротація та Марка перевели працювати до Ужгорода, він отримав звання капітана, на той час йому виповнилося 26 років.
2022-го року Марк не лишає своїх принципів і знову їде на схід України. Уже на війні він отримує статус учасника бойових дій та звання майора.
- Зараз син – майор Збройних Сил України. Двічі був у зоні бойових дій. Хочу сказати, що я не та мати, яка б заховала свою дитину в такий тяжкий для країни час. Я все життя працювала з дітьми в музичній школі, знаю як боляче виховати дитину, а потім наразити її на небезпеку… Я це розуміла, але любов до свого краю, до своєї прекрасної України переборола в мені все. Це травма для мене, як для матері, але в нашій країні - війна, і я пишаюся, що моя дитина – захисник України, - каже Ілона Валько.
Марк: «Я дивився на тебе і робив так, як ти»
Сам по собі Марк - дуже сильна самостійна особистість. Ніколи не скаржиться, не жаліється на труднощі.
- Що б не сталося, він говорить: «У мене все добре». Мене береже, не сказав, що на сході знову. На День народження від нього мені прийшла посилка. Побачила адресу, так і дізналася, що він на сході. Але й тоді він не зізнавався, говорив, що на пошті щось наплутали. Це щоб я не хвилювалася, - говорить мати.
Фактично Ілона виховувала сина одна та змогла виростити такого сильного й сміливого чоловіка.
- Я сама - досить сильна особистість, ніколи не здавалася, допомагала людям і сину це передавала. Він завжди мені говорив: «Я дивився на тебе та робив так, як ти», - згадує Ілона.
Зараз жінка навіть розглядає можливість усиновлення сироти з Маріуполя.
- Дуже багато діточок залишись без батьків. У мене є така можливість і сили, хочу виконати таку свою мрію-місію. Та й онуків уже хочеться, але тепер рішення тільки Марк прийматиме, - ділиться сокровенним Ілона.
Марк вірить у перемогу України й наближає її
Марк зустрічається з гарною дівчиною Русланою, яка підтримує свого захисника. Закохані разом уже не один рік, звісно, планує пара й на рушник стати, і порадувати матір онучатами. Проте спершу – Перемога України.
- Марк дуже вірить у нашу перемогу та що все буде Україна. Каже: будемо боротися до кінця. Я його в цьому підтримую, - каже пані Ілона.
Зізнається про свої емоції, свій стан під час того, як її син знаходиться на війні.
- Війна взагалі трішки забрала в мене сили. Завжди думаю про те, щоб син витримав усі ці жахливі події та з ним нічого не сталося. Сконцентрована повністю на цьому зараз. Можливо, і деякі свої особисті помилки зробила, але думаю, що все життя я чим можу, допомагаю своїй дитині вижити та перемогти в цей тяжкий час для нашої країни, - говорить Ілона.
Про мамине виховання
- Якось Маркові довелося грати на фортепіано в казармі, то він говорив мені: «Мама, як добре, що я закінчив музичну школу». Його часто забирали на концерти, коли дізналися, що він грає на фортепіано. Марк - така дитина, дуже часто говорить мені "дякую". Інколи я не розумію за що, а він: «Мам, дякую тобі за все».
Ілона дістає з шухлядки скриньку з дорогоцінними нагородами: бойову заслугу сина за відвагу, отриману в 2022 році. 10 лютого 2022 року повернувся зі сходу України та прислав матері поштою додому свою нагороду. Ще одна нагорода - медаль "10 років сумлінної служби" отримав у листопаді 2021 року.
Марк також є донором крові для поранених військовослужбовців. Це принципово для нього бути корисним максимально.
- Марк не раз говорив, що тяжка доля припала на сьогоденну військову службу. Це велика відповідальність, напруга, втрати, але син вірить у нашу перемогу, як і більшість людей. Я не чула про втрати з близького оточення Марка, але думаю, що він просто не захотів мене засмучувати й переживає ці втрати сам. Від мене ж багато не приховаєш, як мати відчуваю, знаю, що наші хлопці знаходяться не в добрих умовах. Звісно переживаю, чим можу намагаюся допомогти, підтримати, - розповідає Ілона.
Із сином в нинішніх умовах Ілона бачиться нечасто. Але іноді Марк приїжджає у відпустку, іноді мати сама їздить до сина, тоді це найщасливіші миті в її житті. Побачити та обійняти сина, що може бути бажанішим. Вона його чекатиме: живим і здоровим, і з Перемогою. Бо все це й означає - бути мамою захисника.
