Про багате минуле, насичене сьогодення та перспективне майбутнє Першотравенського РМЗ

Першотравенський ремонтно­механічний завод цього року святкує 50­-річчя від Дня свого народження. Сьогодні завод є візитною карткою у Західному Донбасі, адже забезпечує ремонтами та матеріалами власного виробництва не лише шахти компанії ДТЕК, а й другорядні підприємства. Про шлях, який пройшов завод, про багате минуле, насичене сьогодення та перспективне майбутнє говорили з головним інженером Першотравенського РМЗ Сергієм Смирновим.

Першотравенський РМЗ Ірина Ситнік

РМЗ сьогодні — надійне та стабільне підприємство, окрема структурна одиниця в компанії ДТЕК, яка створює робочі місця для жителів регіону. А розпочинав свою діяльність завод як механічні майстерні.

Так як в регіонах Дніпропетровщини не існувало спеціалізованих ремонтних підприємств, при шахтах будували ремонтну базу. На момент запуску в ремонтних майстернях працювало 82 робітника, 20 одиниць технічного устаткування. Завданням бази було забезпечення шахт запчастинами: тоді виготовляли побільше та подешевше, а до якості не прискіпувалися.

За півстоліття на заводі пройшло багато змін. Глобальні перевтілення підприємство відчуло 2004 року, коли завод став частиною акціонерного товариства, а згодом компанії ДТЕК.

Робочий процес Ірина Ситнік

Через те, що завод будувався як механічні майстерні і виконував роль ремонтних служб для шахт, на заводі виробляли багато чого: метизи (елементи кріплення для арок), секції та різноманітні запчастини.

Завод мав власне ливарне виробництво та декілька цехів, зокрема цех ГШО1 виготовляв безліч найменувань від заготовок до готової продукції; цех металоконструкцій займався виробництвом металевих конструкцій (бункери, вуглеспуски, скиди); цех із виготовлення металево­аркових кріплень, який забезпечував конструкціями всю проходку шахт Західного Донбасу.

Сергій Смирнов Ірина Ситнік

— Завод на той час працював за принципом: "виготовляти все і побільше", — говорить головний інженер Сергій Смирнов. —Такий порядок роботи влаштовував допоки компанія не почала забезпечувати шахтарів імпортною високоякісною технікою. Стало зрозуміло: від ремонтів також треба вимагати якості.

З 2009 року на заводі почалася нова історія. На обладнанні, яке на той час мав завод, не могли виконати замовлений якісний продукт. Навіть сьогодні на заводі зберігають як раритет екземпляри техніки, дата виробництва яких 50­-60­70-і роки. З 2011 року компанія почала направляти інвестиції на оновлення парку заводу РМЗ.

Першочергово завод закупив три австрійсько­італійські оброблювальні центри, вартість яких була близько 11 мільйонів гривень. Нові центри дозволили заводу випускати силову гідравліку, яку за якістю прирівнювали до європейських аналогів. Власне і сьогодні виготовлена на РМЗ гідравліка не поступається європейським аналогам, зокрема німецького та польського виробництва.

Слюсарний цех Ірина Ситнік

Наступним етапом модернізації РМЗ став слюсарний цех. Протягом двох-­трьох років повністю перейшли на обладнання австрійського та фінського виробництва. На сьогодні практично увесь парк працює на новому обладнанні за інноваційними технологіями. Обладнання дозволило освоїти виробництво секцій 1­КД­80, 55 моделі (модернізовані базові секції). Конструкції мають більшу витривалість та більш високі характеристики.

28­-річний електрослюсар Анатолій Грушка Ірина Ситнік

У слюсарному цеху кипить виробництво. До речі, у цьому цеху працює "кращий спеціаліст своєї справи" 28­-річний електрослюсар Анатолій Грушка. А звання отримав, коли переміг у конкурсі професійної майстерності компанії ДТЄК.

У змаганнях такого типу він брав участь вперше, і Анатолій дав собі настанову: "додому — тільки з перемогою". І хоча суперниками були більш досвідчені спеціалісти, він виборов третє почесне місце. А ще молодий спеціаліст ділиться власним виробничим досвідом зі своїми учнями, їх у нього п’ять.

— Колись я був учнем, мій наставник Анатолій Михайлович Мороз навчав мене премудрощам. Тепер я навчаю. Десять років працюю на заводі. Це моє перше місце роботи, перерва була лише, коли призвали в армію. Я після строкової служби думав піти на шаху працювати —​​​​​​​ там батько і брат. Але повернувся на РМЗ слюсарем, бо мене тут чекали. На заводі моя друга сім’я, ­— розповідає Анатолій Грушка.

Станок з програмним управлінням Ірина Ситнік

Повернемося до історії модернізації РМЗ. 2011 року дійшла черга до освоєння на шахтах нових вугледобувних та прохідних очисних комбайнів. Відтак перед заводом постали нові виклики. Потрібно освоювати нові технології, вивчати нову техніку. Саме в той період на РМЗ придбали розточувальний станок з програмним управлінням. І працівники заводу за два роки освоїли технологію відновлення корпусних запчастин очисних комбайнів усіх видів, які є у компанії ДТЕК.

Тоді компанія направила інвестиції на закупку двох імпортних оброблювальних цехів, аби налагодити виробництво ріжучих ланцюгів. Сьогодні завод має навіть перевиконання плану з їх виготовлення, адже якість виготовлених на заводі ланцюгів в рази перевищила якість купованих запчастин, тож вони слугували довше.

За 13 років компанія ДТЕК інвестувала в розвиток виробництва понад сто мільйонів гривень, завдяки чому значно збільшили об’єми та види послуг. До прикладу, виготовлення метало­-аркових кріплень виросло в 5 разів, кількість відремонтованих за місяць секцій механічних кріплень виросло з 40 до 150 одиниць, при цьому робітники РМЗ освоїли ремонт імпортного обладнання.

Станок з програмним управлінням Ірина Ситнік

У РМЗ є перспектива майбутнього розвитку.

— Компанія ДТЕК займається не лише вугледобуванням, але й альтернативними джерелами енергії — сонячною та вітровою енергетикою, тому й завод має перспективу, — розповідає головний інженер Сергій Смирнов. —​​​​​​​­ Життя змушує нас займатися структурними змінами заводу. Наприклад, завод перейшов на виробництво, наближене до машинно­будівного підприємства.

Завод сьогодні має окремо заготівельний, механічний, переробний цехи та цех зі збирання та випробування. Окремим виробництвом залишилося виготовлення метало­аркового кріплення. Мають потенціал виготовляти виробництво для інших замовників, хоч наразі 99 відсотків замовлень виконують для внутрішніх потреб компанії.

Робочий процес Ірина Ситнік

Як і на будь­якому підприємстві, на заводі є кадровий дефіцит. Тому кваліфікованих спеціалістів навчають самі. Запрошують на практику людей без досвіду та спеціалізованої технічної освіти. Якщо людина хоче навчитися – її навчать, для того є і база, і технічна служба, і мудрі наставники.

На підприємстві сьогодні працює близько 500 осіб, з них майже половина ­ жінки. Головний інженер зізнається, що на виробництві є цехи, де лише наладчиками працюють чоловіки, а сам цех тримається на жінках.

Жінки у виробничому процесі виконують 40 відсотків роботи Ірина Ситнік

— 40% працівників на нашому заводі ­— це жінки. Ми не уявляємо наш колектив без них. У нас жінки і токарі, і електрозварювальники, і наплавку роблять. Насправді є категорія робіт, з якою краще вправляються жінки. Вони її і виконують.

Кипить робота у цеху Ірина Ситнік

Першотравенський РМЗ живе і розвивається, не зважаючи на свій солідний вік. На заводі діє система безперервних вдосконалень "Новатор", завдяки якій працівники підвищують ефективність своєї праці і отримують матеріальні винагороди за ідеї з покращення на виробництві. Один з лідерів новаторських ідей оператор станків ПУ Микола Курмін утілив на виробництві 8 власних ідей.

Микола Курмін Ірина Ситнік

— Раніше я ремонтував обладнання, тепер працюю в цеху, де збирають секції. І вже в цьому цеху втілив деякі свої новаторські ідеї. Ми вдосконалили кріплення, переробили маслостанцію і так збільшили швидкість роботи пресу, доводчики на дверях встановили і  мінімізували затрати тепла.

Познайомитися з роботою усіх цехів вдалося під час екскурсії. Журналісти побачили роботу п’яти цехів: заготівельно­підготовчого, механічного, збірно­виробничого, метало­аркового кріплення, цех з ремонту силової гідравліки. Виробництво вразило своєю потужністю, новаціями.

Робочий процес Ірина Ситнік

Про РМЗ зазвичай мало говорять, більше уваги приділяють шахтарській справі, але якщо вдуматися, то чи було б скільки видобутого вугілля і в які б терміни завершували виробничий новий рік, якби не налагоджена праця ремонтно­механізованого заводу.

— Заводу 50 років. Ми пройшли непростий шлях: були злети і були падіння, але завдяки колективу, кістяк якого зберігся протягом багатьох років, ми справлялися з усіма завданнями. Завдяки робочому та інженерному складу, обслуговуючому персоналу та злагодженій роботі нашої команди завод живе,­ — підсумував зустріч головний інженер Сергій Смирнов.

У переддень ювілею керівник Першотравенського РМЗ бажає колективу успіхів у роботі, упевненості у завтрашньому дні та нових завдань, з якими колектив успішно впорається.

Фотогалерея: кипить робота у цеху