Наталя і Віталій Порохови, смт Петропавлівка
День весілля: 24 червня 1995 р.
Освідчення в коханні при першій зустрічі, і відразу: «Виходь за мене заміж!» . «Ні» - відповіла Наташа, а про себе подумала: «Він такий дорослий, а мені ще вчитися треба!»
Наталі здається, що свого майбутнього чоловіка знала завжди, хоча і не вбачала у ньому об’єкту для закоханості: він був на 5 років старшим, навчався в коледжі, а вона була ще ученицею.
Віталій пішов служити в армію - Наташа старанно навчалась. Та коли повернувся з армії і знову приїхав на дискотеку у село Хороше, зустрів Наташу – і не впізнав!
Освідчення в коханні при першій зустрічі, і відразу: «Виходь за мене заміж!». «Ні» - відповіла Наташа, а про себе подумала: «Він такий дорослий, а мені ще вчитися треба!» Наталя вступила до педагогічного коледжу, а Віталій став терпляче чекати. І доводити свою любов і серйозність намірів увагою та піклуванням…
Тепер у них вже дорослі діти: 19-річна Люда і 13-річний Павлик.
Чудовий відпочинок на березі Чорного моря, сонячна погода, квітучі алеї пансіонату. І через роки у спогадах море троянд на фоні моря.
Юлія і Полат Султанови, Туркменістан
День весілля: 17 жовтня 2015
Історію кохання Юлі і Полата засвідчили незчисленні світлини. Полат захоплюється фотографією, а в Юлі вбачав ідеальну модель для фото.
Юля Пойдун після закінчення Хорошівської ЗОШ вступила до Полтавського університету економіки і торгівлі. Полат Султанов приїхав вивчати міжнародну економіку у Полтавську будівельну академію з Туркменістану.
Фото Юлі побачив на сторінці Вконтакті у свого друга. І закохався. Так, кохання з першого погляду можливе! А завдяки сучасним технологіям стало ще романтичнішим. Тож Полат поставив собі за мету знайти цю дівчину.
Заручившись підтримкою святого Валентина, саме 14 лютого у День всіх закоханих з величезним букетом червоних гербер Полат вирушив на перше побачення в гуртожиток. На жаль, святий Валентин не попередив закоханого хлопця, що живі квіти при мінусовій температурі можуть примерзнути…
Коли вийшла Юля, букет мав зовсім не подарунковий вигляд. Та байдуже! Адже сяючі очі Полата та щаслива посмішка – він знайшов її, дівчину своєї мрії! – говорили про тепло палаючого серця. Почали зустрічатись. Здається, вони обійшли всі вулиці міста, яке поєднало їх долі. А потім почали разом подорожувати містами України: відвідали Харків, Львів, Одесу, Дніпро.
Полат розповідав про рідний Туркменістан, Юля знайомила з Україною, допомагала Полату у вивченні української мови. Завдяки старанням Юлі українську мову хлопець здав на 4 бали. А Юля потрошки почала розуміти туркменську. І кожному хотілось глибше зануритись у культуру іншої країни. Сестри Полата передали Юлі туркменський національний одяг, а Юля дарувала у Туркменістан українські вишиванки.
Історію кохання Юлі і Полата засвідчили незчисленні світлини. Полат захоплюється фотографією, а в Юлі вбачав ідеальну модель для фото. У вечірній сукні і в джинсах, на фоні моря і в полі Юля виглядала бездоганно. Такою спостережливістю володіє лише закоханий фотохудожник!
Полат отримав диплом бакалавра, але продовжив навчання, щоб зачекати до Юліного диплому. Полат старався бути завжди неочікуваним, бо Юля любила приємні сюрпризи.
Зареєстрували шлюб в Полтаві. Полат поїхав на батьківщину. Юля отримала диплом і чекала виклику від чоловіка. Коли приїхала Юля в Туркменістан, у місті Сейді відбулось весілля за всіма правилами східної розкоші. І найбільшою окрасою майоріли прапори України і Туркменістану.
Росте у молодій родині Султанових маленька донечка Лейлі. У гардеробі маленької туркменочки - ціла колекція вишиваночок від друзів і рідних.
Каріна і Віталій Солонець, с. Самарське
День весілля: 1 серпня 2015
«А тебе додому хто привезе?» І Каріна, аби лиш мама повірила, придумала на ходу: «Дімин товариш – Віталій». Мама знала Віталія як хлопця дуже серйозного, тому й погодилась.
У Петропавлівці був день селища. Старший брат Каріни - Дмитро поїхав на свято, а молодшу сестру брати з собою не захотів. А Каріні так вже хотілося побувати там! Ну просто як Попелюшці на балу! Мама була неприступною: «Ні і ще раз: ні! А як ти додому повернешся? З ким? Діма з своїми друзями. А тебе додому хто привезе?»
І Каріна, аби лиш мама повірила, придумала на ходу: «Дімин товариш – Віталій». Мама знала Віталія як хлопця дуже серйозного, тому й погодилась.
З того дня Каріна по-іншому подивилась на братового товариша. А Віталій пообіцяв Дмитру, що нікому не дозволить образити Каріну. Дівчина ще навчалась у школі. Віталій працював на шахті, але завжди знаходив час, щоб зустріти Каріну. В школі всі вже давно вирішили, що вони – пара. Коли Каріна вирішила вступати до інституту, розпочались суцільні дискусії! А як вступила і почала навчатись – справжні драми! За невеликий проміжок часу стосунки пройшли непрості випробовування. «Всього було, - говорить Каріна. – І ревнощі, і сльози, і прощання. Навіть деякий час не спілкувались взагалі!» Та, певне, в хвилини розлуки, зрозуміли, що жити один без одного не можуть, що створені один для одного. Тому такі радісні і щасливі на весільних світлинах.
