Як сказала одна з робітниць Петропавлівського територіального центру: «Наша робота – це суєта кожного дня, але ніхто її не бачить». Та й справді, буденні справи непомітні, але такі важливі для людей, які лишилися самотніми. Напередодні Дня працівників соціальної сфери поспілкувалися з соціальними працівницями та робітницями Петропавлівського територіального центру, який очолює Зінаїда Павленко. Що турбує та чим задоволені, дізнавалися з перших вуст.
Мовою цифр
Сьогодні у Петропавлівському територіальному центрі лишилося 195 людей на обслуговуванні. Із них 178 — одинокі громадяни, 17 одиноких, які отримують соціальні послуги за плату, 14 осіб п’ятої групи рухової активності, які без сторонньої допомоги зовсім не справляються, та 95 — четвертої рухової групи. Майже всі громадяни старше 80 років.
Послуги надають 25 соціальних працівників, з них 10 соціальних робітників по Петропавлівці (обслуговують 87 громадян, з них 77 одинокі люди). У Самарському — 2 соціальні робітниці, які обслуговують 16 громадян. Росішки-Роздори — 10 громадян обслуговує одна робітниця. У новоствореній Петропавлівській ОТГ 13 соціальних робітників, які надають послуги 113 громадянам. Також територіальний центр надає адресну допомогу 175 громадян, з них Залізничне — 26, Самарське — 14, Лозівське — 18. Усього 346 громадян на обслуговуванні.
Про роботу буденну
Може здатися, що роль соціальних робітників в житті підопічних незначна, ніби служба доставки: прийшли й пішли. Насправді, самотні люди настільки звикли, що їхнім життям хтось переймається, що вже не уявляють, як би поралися самостійно.
Наталія Тимченко
- Можна подумати, що наші робітниці принесли продукти та ліки і вільні. Але, щоб принести ліки, їй треба ще сходити до сімейного лікаря, оформити рецепт, вистояти в черзі, буває й не один день доводиться ходити. До соціальних робітників старенькі звикли, як до своїх членів сім’ї, – говорить соціальна працівниця Наталія Тимченко.
У кожної працівниці та робітниці свій фронт роботи: завідувачі відділення та фахівці із соціальної роботи займаються роботою з людьми та документами, складають графіки та плани, аби ніхто з підопічних не лишився без уваги. На сьогодні не мають жодного випадку коронавірусу. Всі захищені, забезпечені засобами захисту, працюють за спеціальним графіком: менше контакту, більше в телефонному режимі, особливо в умовах строгого карантину.
Марина Піньковська
- Кожен пристосувався по графіку та допомагали один одній обслуговувати людей на дільницях. Хоч ми не повинні надавати допомогу на городах, якщо громадянин не належить до 4 чи 5 групи рухової активності. Але в нас особливий район, без городів не буває. А ще стільки роботи по господарству. І ввечері приїжджають, то світло пропало й треба електрика викликати, в критичні моменти старенькі губляться, навіть і знають номери аварійних служб, але телефонують своїм соціальним помічницям, – говорить соціальна працівниця Марина Піньковська.
На обслуговуванні у Тетяни Боровенської 10 осіб пенсійного віку Лозівської сільради.
Тетяна Боровенська
- Встигаю відвідати всіх, підопічні задоволені. Легко з моїми спілкуватися, найбільше просять хатньої допомоги (занести та винести, вугілля принести, розтопити піч, води наносити), продукти та ліки купити. А ще поспілкуватися: дітей немає, рідня далеко, – говорить пані Тетяна.
Надія Осіпова з Троїцького обслуговує 9 людей:
Надія Осіпова
- Збираю замовлення, потім їду до магазину, аби придбати все необхідне, після – до кожного відвезти замовлення. Заплатити комуналку і ще й пояснити треба, чому за два куба використаного газу заплатили близько 14 гривень, а за транспортування – 209 гривень. За 30 років, що я працюю — це суєта кожного дня, але ніхто її не бачить.
Про дисциплінарну роботу
У колективі Петропавлівського територіального центру не ділять обов’язки. Взаємозаміна тут звична справа. Наприклад, у Дмитрівці звільнилася робітниця, 10 підопічних якої лишилися без помічниці. Тоді організовується дисциплінарна команда, яка виїжджає до людей.
- Збираємо раз на тиждень замовлення та підвозимо продукти, ліки. Намагаємося людей підтримати до нового року у такий спосіб. Проблема в цьому випадку, що запущений процес ліквідації нашої організації, нових робітників ми не можемо приймати на роботу. До Миколаївської громади ці території ще не передані офіційно, – пояснює Зінаїда Павленко.
Послуги територіального центру значно ширші
Територіальний центр – не обмежується адресною допомогою літнім людям. Послуги центру набагато ширші. У співпраці з німецькими партнерами GIZ створили пункт прокату: замовили інвалідні коляски, милиці та палиці. Громадяни, які не мають інвалідності, але тимчасово потребують цих предметів, можуть заключити договір і взяти їх у користування. Пункт прокату діяв би при відділенні надання натуральної допомоги, вже й положення розроблене.
- Ми продовжуємо працювати над організацією пункту прокату, бо вважаємо, що це нашим людям потрібно.
Працює в штаті чоботар-швачка Олена Циганкова. Швейні послуги користуються великим попитом. Дівчата, соцробітниці, приносять замовлення від своїх підопічних, Олена шиє, перешиває, ремонтує одяг та взуття. Усе це для підопічних центру безкоштовно, тож старенькі значно економлять на взутті та одязі.
- Олена прийшла влаштовуватися на роботу два роки тому. Коли я побачила у її трудовій книзі — взуттєвик, запропонувала працювати швачкою. Ми придбали швейну машинку, праску та дошку для прасування, нитки. Це гарна послуга. Олена перешиває одяг, шиє жилети, фартухи, постільну білизну та валянки, ремонтує взуття, – говорить Зінаїда Олексіївна.
Олена роботою задоволена, адже займається улюбленою справою. Зізнається, у дев’яності, коли всі підприємства зачинялися, важко було працювати за спеціальністю, а вона ж спеціаліст – швачка-чоботар, свого часу працювала на взуттєвій фабриці. Тож на пропозицію шити не відмовилася.
Олена
- Замовляють різне: перешити, замочки вшити, підлатати. Після моєї роботи речі, ніби з магазину. Ось наволочку пошила, штани застрочила, тут блискавку вставила. А цю спідничку бабуся носила замолоду, тепер з неї пошию фартушок. Цю сукню перекрою і бабуся її далі буде носити, – розповідає про роботу Олена.
Олена також шиє сумки для соціальних робітниць, шиє і вишиває, щоб сумка була не лише практична, а й мала естетичний вигляд. Під час карантину Олена шила захисні маски для всього колективу та підопічних, тож не було проблем з цим стратегічним товаром, усі були захищені.
Чи матимуть підтримку люди похилого віку
Яка подальша доля працівників Територіального центру та людей, що обслуговують не знають. Начальниця центру Зінаїда Павленко хвилюється: не продумана ситуація в державі, бо нового не створено, а те, що маємо, вже ліквідують.
- Не святковий настрій, заклопотані справами. Люди лишаються без роботи, альтернативи немає майже ніякої. Нічого нам не пропонують, повідомили про ліквідацію нашого центру, працівників звільняємо. По Миколаївській, Брагинівській та Українській громадам ми пояснюємо підопічним куди звертатися за допомогою, громади вже надали інформацію. По Петропавлівці – нічого не відомо, поки що направляємо людей до УСЗН. Взагалі громади нашого району мали намір лишитися на співфінансуванні та користуватися послугами наших працівників. Але Петропавлівської ОТГ ще немає, ми не знаємо, яке бачення у новообраного голови. Навіть не знаємо чи новообрана влада знає, що є така проблема в Петропавлівці, – пояснює Зінаїда Павленко.
Наразі лише Миколаївська ОТГ створила свій центр обслуговування людей, по домовленості з нового року робітниці з Дмитрівки і Олефірівки перейдуть до громади. Територіальний центр до кінця року районна рада забезпечила фінансуванням. Виділили кошти на вихідну допомогу при ліквідації в розмірі середнього заробітку. Але чи буде територіальний центр у новій громаді, чи матимуть люди похилого віку поміч, невідомо.
- Є соціальні робітники, які довгий час працюють. Наприклад, Карпенко Наталія Олександрівна, прийняли її на легку працю молодою дівчинкою обслуговувати людей у Хорошівській сільраді, так і працює вже 29 років. Тепер теж підлягає звільненню. Дуже переживаємо за наших підопічних. Вони звикли, що до них прийдуть, їм допоможуть. Хочу сказати, що таких моментів дуже багато, – гогворить Зінаїда Павленко.
Сподіваються, що буде створено терцентр в Петропавлівській громаді і буде кому піклуватися про людей літнього віку. А поки на питання стареньких до помічниць: «Катя, ти не прийдеш? А хто до мене прийде?» Відповіді немає.
