Кожен день, не дивлячись чи він робочий, а чи вихідний, у соціальних робітниць розпочинається однаково. Треба спочатку зателефонувати усім, кого обслуговують, дізнатися про їхній стан здоров’я, які продукти і ліки купити або замовити. Потім придбане швиденько велосипедиком розвезти і надати всю допомогу по господарству, яку потребують їхні підопічні. Як то працювати соціальними робітниками? Ми провели один день з працівницями терцентру.
Робітниці із Української ОТГ здають звіти до терцентру
Зустрілися ми ранком в приміщенні територіального центру в Петропавлівці, тут дізнаємося про специфіку роботи центру.
У Петропавлівському районному територіальному центрі з обслуговування одиноких бабусь та дідусів, людей з інвалідністю та людей похилого віку працює 42 співробітника, із них 30 соціальних робітниць. Основна частина їхньої нелегкої, але вкрай потрібної праці оплачується із районного бюджету.
Два останні роки терцентр ще фінансують й дві об`єднані територіальні громади Петропавлівщини. В об’єднаних громадах на сьогодні своїх територіальних центрів і, відповідно, своїх соцробітниць немає. Для того, щоб відкрити свої соціальні центри, необхідно мати державну ліцензію.
Тимченко Наталія із підопічним терцентру
- Ми розрахували потрібний кошторис і громади перераховують нам певну частину для оплати роботи наших соцробітниць, – говорить Тимченко Наталія Валеріївна. – Кожна робітниця обслуговує різну кількість людей, у середньому – десять осіб. Все залежить від того, який стан здоров’я має людина, яка потрібна їй допомога. Якщо підопічні прикуті до ліжка, не має можливості самостійно пересуватися, то соцробітниця обслуговує меншу кількість людей.
У середньому на кожну людину робітниці терцентру затрачають дві години на день. Намагаються побудувати логістику так, щоб робітницям терцентру було зручно і швидше діставатися, щоб економити робочий час.
Територіальний центр надає два види послуг: допомога на дому та адресна допомога за потребою.
Бабуся, якій допомагає терцентр
Враховуючи доходи та особливості проживання, кожному підопічному щороку дають продуктові набори. У терцентрі запевняють, що люди цим наборам дуже радіють, бо це велике доповнення до того, що вони можуть собі дозволити. Наприклад, до Дня людей похилого віку люди цієї категорії отримали солодкі подарунки.
Обслуговують соціальні робітниці людей з усього краю, як об'єднаних громад, так і сіл, що не входять до громад. Як працюватиме терцентр після створення Петропавлівської ОТГ ніхто не знає. Але те, що така соціальна функція дуже потрібна населенню, сумніву жодного немає.
- За останні дев’ять місяців роботи наші соціальні робітниці надали допомогу 742 особам, – розповідає Тимченко Наталія Валеріївна. – Соціальну допомогу вдома отримали 257 осіб. Матеріальною допомогою скористалися 485 людей. Вони отримали продуктові набори.
Бабуся, якій допомагає терцентр
Підопічні, яким допомагає терцентр, це, в значній кількості, люди одинокі. У них немає дітей, або їхні діти вже пенсіонери чи мають інвалідність.
Є частина людей, які обслуговуються на платній основі. Наприклад, діти не мають змоги часто навідувати батьків, тоді діти таких стареньких укладають договір на догляд за їхніми батьками. Оплата послуг складає 12% від суми доходів – це, так звана, диференційована плата.
Для цього потрібно надати відповідні документи, довідку про розмір пенсії. Дана послуга дуже зручна і потрібна, вважать працівники терцентру. Буває так, що діти живуть далеко в місті, а батьки – у селах нашого району. Щоб допомогти своїм стареньким батькам, часто не наїздишся. Тож і звертаються до соцпрацівників. І тоді діти спокійні, що будь-якої пори року за їхніми батьками буде догляд і вдома порядок.
- Ми намагаємося завжди підтримувати зв'язок з рідними тих людей, яких обслуговуємо, – говорить Наталія Валеріївна. – Якщо щось стається надзвичайне, ми терміново повідомляємо родичів, радимося з ними, приймаємо спільні рішення. Крім того, дуже тісно співпрацюємо з Управлінням соціального захисту, з районною радою ветеранів. Із соцзахистом вирішуємо питання субсидій, путівок на оздоровлення, надання відповідних пільг. У раді ветеранів завжди звіряємо списки людей, отримуємо від них інформацію про те, кому і де потрібна наша допомога. Тримаємо тісний зв'язок із медичними закладами району, бо абсолютно всім нашим підопічним потрібна консультація медиків.
Соцробітниці терцентру теж можуть виявити перші порушення здоров’я своїх стареньких: побачити ознаки інсульту, визначити рівень тиску, цукру, надати першу невідкладну допомогу. Для цього вони проходять заняття із представником Червоного Хреста. Були такі випадки, що соцробітниці, прийшовши до людини, рятували їм життя – вчасно надавали першу допомогу, викликали швидку.
Послуги, які надає районний терцентр, якимось одним переліком не обмежується. Як говорять самі працівники, роблять все необхідне – ходять скуплятися до магазину, в аптеку, викликають медиків, виконують вказівки лікаря, допомагають на присадибній ділянці, заповнюють та сплачують комунальні рахунки, оформлюють потрібні документи, виконують ремонтні роботи по господарству та в будинку.
Виконують ремонтні роботи по господарству та в будинку.
І все те, що прохає сама людина, яку обслуговують. Такої роботи не бояться соціальні робітниці. Та, мабуть єдине, що засмучує в цій професії, коли доводиться прощатися зі своїми підопічними.
- Дуже важко наші соцробітниці переживають, коли їхні підопічні помирають, – зізнається Наталія Валеріївна. – Яке б ставлення у людей не було до самих працівників, але наші дівчата дуже звикають до своїх підопічних, стають їм, немов рідними. Та й самі старенькі звикають до своїх помічниць. Буває, що соцробітниця пішла у відпустку чи на лікарняний, а старенькі чекають її з нетерпінням, говорять, що вона найкраща й іншої їм не треба.
У випадках, коли людина вже зовсім не може обслуговувати себе та потребує цілодобового нагляду, а рідні немає, стареньких влаштовують до Будинку літніх людей. Для цього звертаються до Управління соцзахисту та до лікарні. Збирають потрібні документи. Дивлячись який стан здоров’я, влаштовують підопічного в той чи інший Будинок для літніх людей. Серед соціальних робітниць більшість має десятирічний стаж і більше. І навіть є династії.
Любов Міщенко та Віра Миколаївна Високобильська
Любов Міщенко працює соцпрацівником вже 19 років. До цього трудилася в Укртелекомі, попала під скорочення. Рік була без роботи. А її мама, Марія Михайлівна Руча, на той час працювала в терцентрі. Запропонувала і їй спробувати. Люба погодилася, спробувала – все сподобалося.
З Любов`ю Міщенко ми зустрілися на подвір`ї її підопічної. Люба саме поралася по господарству.
Любов Міщенко та Віра Миколаївна Високобильська
- Робота в нас нелегка, але я давно звикла, – посміхаючись, говорить Любов Григорівна. – Подобається, що не сиджу на одному місці, а увесь час рухаюсь. Звикла і до своїх підопічних, вони для мене стали немов рідними. Навіть мій чоловік знає все про моїх бабусь і дідусів, як про родичів. Часто чоловік мені допомагає у моїй роботі: щось перевезти машиною чи перенести руками, щось відремонтувати. Ніколи не відмовляв. У якійсь мірі він теж соціальний працівник.
Задоволена своєю помічницею і Віра Миколаївна Високобильська, у свої 78 років багато чого робить сама, та від допомоги не відмовляється.
Віра Миколаївна Високобильська
- Мене обслуговує Міщенко Любов Григорівна, – ведемо розмову із Високобильською Вірою Миколаївною. – Любою я дуже задоволена. Все, що прохаю, вона виконує вчасно і добросовісно. До терцентру я звернулася самостійно. Син мій помер, похований в іншій країні. Донька має інвалідність, не ходить ногами. Тож допомоги потребую постійно. Разом з працівницею Любою вже прибрали город. Зараз пораємося на подвір’ї, по будинку – готуємося до зими.
Робочий день Любові розпочинається з покупок для людей, яких обслуговує. Спочатку вона заїжджає в магазин, купляє все необхідне за списком. Потім до аптеки, а далі до своїх стареньких.
Приїжджає до підопічного, виконує всю роботу, яку господиня чи господар садиби вже запланували. Після них до наступних. І так щодня.
- Найголовніше, що поряд із необхідністю отримати соціальні послуги, наші бабусі та дідусі дуже потребують простого спілкування, – стверджує Любов Міщенко. – Тому постійно з ними бесідуємо, розмовляємо, буває жартуємо, а буває разом сумуємо.
Наталя Сирота і Воробйова Віра Миронівна
Соцробітниця Сирота Наталя Іванівна працює у терцентрі більше 20 років. Зараз обслуговує Воробйову Віру Миронівну, якій виповнилося 84 роки. Наталю Іванівну застали у той час, коли вона привезла бабусі Вірі медикаменти.
Віра Миронівна веде свою власну «бухгалтерію». Записує по списку, що вони купляють, скільки коштів витрачають, що треба ще придбати. Зі слів Наталі Іванівна, важка робота у неї завжди влітку, коли город, та взимку, як замете снігом. Але усьому вона може дати лад. Допомагає досвід, набутий роками роботи.
- Віра Миронівна дуже вправна господиня, вміє смачно готувати різні страви, консервацію, а особливо випічку, – говорить про свою підопічну Наталя Сирота. – Її смаколики перекуштували майже всі працівники терцентру. Охоче ділиться бабуся Віра власними рецептами. Мій робочий день розпочинається з телефонних дзвінків – що кому купити, замовити. Їду скупитися, а потім розвожу.
Воробйова Віра Миронівна
Ще Наталя готує документи на субсидію чи на пільги, сплачує за газ, електроенергію. Найбільшою проблемою називає те, що у її підопічних на сьогодні немає лікаря. Один із сімейних лікарів розрахувався і виходить, що одинокі старенькі стали нікому не потрібні. З понеділка починає Наталя Іванівна ходити до лікарні, щоб виписати необхідний рецепт. Цей процес може тривати кілька днів, а то й тижнів. У плані часу це дуже важко. А літні люди зі своїм станом здоров’я не можуть довго чекати.
Віра Миронівна рада гостям з газети та відверто розповідає про життя, і яку роль в ній має її соцробітниця.
- Послугами терцентру користуюся з 2008 року. Я задоволена роботою своєї Наталі і ставленням до мене, – говорить Віра Миронівна, яку обслуговує Наталя Сирота. – Так звикла до неї, що ледве діждалася Наташу з відпустки. Вона мені, наче моя дитина.
Обслуговує Наталя Сирота й інших стареньких. Абсолютно всі вони схвально відгукується про роботу соцробітниці.
Надія Андріївна Руденко
Бабуся Надія Андріївна Руденко, якій виповнилося 93 роки, на обслуговуванні у терцентрі понад 12 років. Опікується нею Наталя Несен, якою теж дуже задоволена.
Надія Андріївна Руденко
- З усіма соціальними робітницями завжди знаходжу спільну мову, – щиро зізнається Надія Андріївна. – Намагаюся більшість роботи виконувати самотужки, але все частіше без допомоги вже не справляюся, тож і радію, коли до мене приїжджають допомогти.
Всі люди, яких обслуговує районний територіальний центр, і до яких ми навідалися, говорять про дівчат-працівниць, що вони дуже добрі люди. По господарству допомагають усе, що їх прохають. І город посадити, і прополоти, і по осені врожай зібрати. На подвір’ї лад навести, у хаті. Купити і привезти необхідні продукти, ліки. Для опалення занести в будинок дрова та вугілля, винести жужелицю. Часто й самі працівниці бачать, що треба стареньким допомогти.
Бабуся, якій допомагає терцентр
Призвичаюються дівчата й до погодних умов, адже увесь транспорт, що мають, лише велосипед. Взимку беруть санчата – не тягнути ж в руках продукти харчування.
Народ говорить, що благословенний той, хто діждався старості. А коли старість проходить у повазі та турботі від інших людей, можна назвати себе справді щасливою людиною. Тож і несуть соціальні робітниці районного територіального центру турботу й щастя своїм стареньким.
