14 січня село Хороше опинилося під атакою ворога. Близько 11-ї години російський реактивний безпілотник влучив у житловий будинок подружжя Іванченків. За двадцять хвилин — другий БпЛА поцілив у ту саму хату. Після повторного удару від оселі не залишилося нічого.



Олегу й Олені Іванченкам по 65 років, вже на заслуженому відпочинку. Один зі звичайних ранків перетворився на пекло. Їхній будинок стояв на тихій сільській вулиці села Хороше. Вранці чоловік був удома, жінка — на вулиці, гуляла з собакою. Перший вибух застав Олега Іванченка в хаті.
- Я підійшов до кішечки, хотів очі витерти. І тут почув звук — і на мене падає стіна. Я толком не зрозумів, що сталося. Слава Богу, що ноги сильні, на шахті багато років працював. Я уперся в стіну, відкинув її і вискочив через вікно. Босим, — розповідає чоловік, стоячи серед уламків власного дому.

Шифер, балки, рештки стін — все звалене в одну купу. На місці кімнат — обгорілі рештки стіни, вцілілі фрагменти меблів, посуду, одягу. Даху немає зовсім. У повітрі — запах диму й сирого попелу.


Після першого влучання до Іванченка підбігли сусіди.
- Хлопці допомогли. Я кажу: “У першу чергу дайте мені взуття”. Біля дверей воно було. Мені дали калоші», — каже Олег.


Олена Іванченко повернулася до зруйнованої хати вже після вибуху.
- Від хати нічого не лишилося. Все. Чоловік був у хаті, на задньому вікні. Потолок на нього впав. Він каже: “Я вискочив босим через те вікно”. А мене собчака завела прогулятися подалі від дому, — говорить жінка, ледве стримуючи сльози.

Коли люди почали допомагати, гасити пожежу й розбирати завали, пролунало попередження про ще один безпілотник.

Сусідка Світлана розповідає:
- Ми живемо трохи далі. Коли другий летів, ми вже за двором стояли з документами. І бачили, як шахед прямо сюди, у цю ж хату летить. Поліція сказала вийти з хат. Я саме з сином диван заносила, двері були відчинені, коли перший приліт стався.

Другий удар був на очах у всіх.
- Ми вже почали розбирати завали, як сказали, що буде повторний приліт. Хлопці кажуть: “Зараз буде повторний”. Ми відвігли від хати — і він прямо з того боку летить і б’є в центр хати, — додає сусідка Людмила.

Після другого вибуху будинок остаточно завалився. Стіни впали, вогонь розгорівся з новою силою. На місце прибули рятувальники 57-ї державної пожежно-рятувальної частини з Петропавлівки. Вони гасили пожежу та обстежували руїни.


Місцеві жителі допомагали, чим могли: носили воду, відтягували уламки, шукали документи.
- Допомагаємо розібрати завали, надіємося, що документи знайдемо. Ми й родині Ярошів допомагали, коли в них був приліт. У нас це вже не перший випадок — люди без житла залишаються просто за мить, — каже Людмила.

Постраждали й сусідні будинки — вибуховою хвилею повибивало вікна.
- Онуки мої дуже перелякалися. Їм п’ять і десять років. Вікна повипадали — на кухні, в хаті, на горищі. Я їх заспокоювала, але все одно страшно», — додає Людмила.

Але попри чергові вибухи в селі люди не думають виїжджати, на те мають свої аргументи.
- Будь-то може на їхньому місці залишитися: без житла, у носках і трусах. Чи думаємо їхати. Ні. Не думаємо виїжджати — як господарство тут кинути? Маю дев’ять кіз, четверо свиней, собака алабай, і без них не поїдеш, а з ними куди? — говорить сусідка Світлана.


Олег Іванченко згадує і про котів:
- Білий котик вижив. А в мене було три кошечки. Де дві — не знаю. Одна лежала на ліжку, друга — на дивані під вікном. Якраз туди все й упало.


Подружжя купило цей дім десять років тому — спочатку як дачу, згодом переїхали жити постійно. Тепер повертатися нема куди.
- Почуваюся нормально, трохи подряпини маю. Але дуже страшно, — каже пан Олег.


Ніч родина проведе у доньки. А на вулиці села Хороше ще довго стоятиме тиша, розірвана вибухами, і купи уламків там, де ще вчора було життя.

Наразі родина Іванченків потребує фінансової допомоги, це картка доньки:
Іванюк Людмила Олегівна
4149 4975 1640 9747

Наслідки ворожої атаки: відео з місця подій