28-29 липня поблизу Києва відбувся Чемпіонат України з парашутно-групової акробатики у класі "двійки". Дніпропетровська команда з цією програмою відмінно впоралась і стала чемпіоном України. Один із членів команди — наш земляк із селища Залізничне, пожежний-рятувальник Петропавлівського відділення ДСНС Станіслав Комаревський. Він розповів для Petropavlivka.city, як підкорити небо.
Церемонія нагородження на чемпіонаті України
Сьогодні за плечима чемпіона Станіслава Комаревського 951 стрибок з парашутом, призові місця в обласних змаганнях та чемпіонатах України, досвід спортсмена-парашутиста.
А ось перше враження від знайомства з парашутом було не із приємних: сувої тканини, мотузки, ремені. І страх небезпеки. Все, що відбувалося, було за межами свідомості. Таким запам'ятався Станіславу перший стрибок з парашутом, який він здійснив в 2008 році під час проходження служби у ВДВ. Кожен солдат мав це зробити. Розчарування службою було наскільки великим, що Станіслав навіть хотів попрохати дозволу перейти в танкові війська.
Після демобілізації повернувся в селище Залізничне, почав працювати на залізниці, а думка про стрибки з парашутом не виходила з голови. Дізнався, що в селищі Майському є зона для стрибків з парашутом. Поїхав туди, вияснив всі деталі, що для цього треба і стрибнув удруге в житті. Це був стрибок з висоти 1000 метрів для любителів. Парашут відкривається автоматично.
Юнак почав цілеспрямовано вивчати все, що стосується парашутного спорту, багато читав. Дізнався, що існує програма AFF — курс прискореного навчання для парашутистів.
Станіслав Комаревський
Під час навчання спочатку готувалися на землі — теорія, заняття на тренажерах, підготовка до стрибків; далі — стрибок з інструктором, формувалися навички розкриття парашуту і безпечного приземлення, відпрацювання навичок вільного падіння. І врешті — парашутист отримував свободу дій і вміння управляти своїм тілом в повітряному потоці.
Дивним було відчуття: на повітряному потоці можна було переміщатися! Здійснивши 11 навчальних стрибків, Станіслав відчув, що вже залишити спорт не зможе. У перший рік здійснив 23 стрибки, наступного — 33.
— Є відмінність між стрибком з парашута в повітряно-десантних військах, де я служив, і спортивним стрибком. В десантників стрибок — це засіб досягнення мети. В спорті — самоціль. І саме в спорті стрибок можна розвинути до рівня мистецтва.
Із захопленням розповідає про улюблений вид спорту, в якому він став професіоналом. Після служби в армії працював на залізниці (закінчив коледж залізничного транспорту) і чекав вихідних, щоб знову відвідати Майське — навчання парашутистів.
Парашутний спорт — задоволення не із дешевих. Кожен стрибок оплачується. Сьогодні це коштує 700 грн.
— А триває стрибок 60 секунд. Коли вийшов за межі любителя, треба було зібрати власний парашут. Це теж немалі кошти. Щоб зібрати другий парашут, довелось на деякий час відмовитись від стрибків, а збирати гроші на спорядження.
Починав Станіслав у великих формаціях, де у повітрі декілька парашутистів утворюють різні фігури. Так пройшов рік. Але більше йому були до вподоби так звані двійки та четвірки.
Станіслав Комаревський
У двійках працює три парашутиста: двоє створюють фігури, а третій — відеооперетор — повинен зафіксувати виконану програму на відеокамеру. Тож команда складається з трьох спортсменів. Відзнятий відеоматеріал оператор здає для перегляду конкурсній комісії, і за ним судді визначають правильність виконання вправ.
Відеооператор завжди лишається за кадром, але від його вправності і оперативності залежить результат спортсменів.
Станіслав вирішив стати відеооператором: придбав камери (одна для запасу), спеціальний комбінезон. Відеокамери розміщуються на шоломі. Оператор на інтуїтивному рівні повинен знати, коли треба вийти з літака, на якій висоті триматися, щоб вірно відзняти політ членів команди. Адже для виконання завдання дається лише 25 секунд!
Станіслав Комаревський
Майстерність оператора дуже високо цінується. Спочатку Станіслав знімав великі формації, а потім його взяли до команди "двійок". Щоб попасти в сильну команду потребувалась високопрофесійна підготовка і навички роботи.
Особливо висока напруга панувала на останньому Чемпіонаті. Змагання були дуже складними. Літак був звичайний — АН-2, але з новим двигуном. Оператор повинен вийти з літака і тримаючись за поручні, пройти метр по борту, щоб вірно відзняти вихід команди. На такій швидкості це непросто. Але відеооператор не має права пропустити ні долі секунди, інакше всі старання спортсменів підуть нанівець.
Команда запланувала здати нормативи на Майстра спорту, для цього треба було попасти в трійку. Тому хвилювання було особливе. Між собою майже не спілкувалися: кожен у голові в себе розписав посекундно свою роботу. Зайве слово могло збити всю систему.
— Не допускаєш в мозок ніякого спаму, налаштовуєш себе як точний механізм. Перед польотом перевірив камеру. Все працює. А в голову закрадаються думки: а якщо відмовить камера? А якщо не спрацює й запасна? Чемпіонат України проходить раз в рік. І якщо із-за мене команда не досягне високих результатів, вийти на цей рівень через рік буде дуже складно.
За два дні спортсмени пройшли 5 турів змагання. Програму визначали жеребкуванням. У кожному турі була своя програма. На кожну фігуру треба було витратити ледь більше однієї секунди. За нормативами треба виконати 84 фігури, наші спортсмени виконали 85. Тож їм вдалося не лише здобути Майстра спорту, а стати чемпіонами України.
Важливе значення має психологічний клімат. Станіслав розповідає, що перед виходом їхньої команди, команда суперників у літаку почала з'ясовувати дріб'язкові моменти, на кшталт "треба двері закривати". Це було за декілька секунд до виступу нашої команди.
У результаті в першому турі спортсмени вийшли на 4 місце. А вже з третього посіли І місце і впевнено тримали до останнього туру.
Схвильовані чемпіони, що державою парашутний спорт не підтримується на належному рівні. В Україні працює Федерація парашутного спорту. Спортсмени сплачують внески, щоб можна було складати графіки змагань, проводити їх, розробляти нормативи, затверджувати умови.
Радіє Станіслав, що виконав програму Майстра спорту з парашутного спорту. Через 3-4 місяці після всіх паперових підтверджень отримає посвідчення.
Планує спортсмен цього року здолати межу в 1000 стрибків.
Юля та Станіслав
Небо поєднало його з майбутньою дружиною, теж парашутисткою. Юля приїхала в Майське з Івано-Франківської області, з міста Долина. Познайомились, разом стрибали з парашутом. Юля має 56 стрибків на своєму рахунку. А зараз вона тимчасово зупинила спортивну кар'єру заради сім'ї: вона дружина і мама синочка. Разом з сином Мирославом вони підтримують тата на змаганнях. А Мирослав уже приміряє шолом тата.
Усміхнений, позитивно налаштований, товариський Станіслав всього лиш перший рік працює в пожежно-рятувальному підрозділі Петропавлівського відділу ДНСП, але вже здобув авторитет бувалих рятувальників. Колеги привітали чемпіона і пишаються, що саме з ними поряд працює чемпіон-паршутист.
Множиться спортивна слава Петропавлівщини, а молоді, ініціативні ентузіасти освоюють нові види спорту. Підкорили землю, воду, а тепер вже й небо! Вітаємо Станіслава Комаревського і зичимо нових перемог!
Відеоматеріали (робочі сюжети, за якими визначали переможців чемпіонату) надав герой публікації спеціально для Petropavlivka.city
