Як це було: зустріч через 60 років після закінчення школи

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

На території Петропавлівського ПТУ зібралися люди поважного віку — майже всім уже виповнилося по 78 років. Але гучні веселі розмови, щирі обійми і дружні жарти наводили на думку: тут сьогодні зібралися школярі, зустрілися однокласники.

І дійсно — зустріч випускників 1958 року — 60 років після закінчення школи. Свій діамантовий ювілей юності прийшли відзначити Марія Козоногіна, Ніна Лоб, Раїса Твердохліб, Віра Войтенко, Надія Бандура, Володимир Грищенко, Микола Міщенко. Не часто доводиться бути присутньою на таких ювілеях шкільної дружби. Тож, користуючись святковою нагодою, ділюся із читачами відповідями випускників-ювілярів на мої питання.  

Випускниками якої школи ви є?

Зустріч випускників через 10 років petropavlivka.city

Зустрічі випускників проходять у Петропавлівському ПТУ, бо нашої школи, на жаль, вже немає. Була вона першою десятирічкою у селищі і знаходилася тут, на території училища. Адміністрація ПТУ радо відкриває нам двері закладу, щоб ми могли провести ювілейні зустрічі. А зустрічаємося ми через кожні 10 років. Так у нашому класі заведено. Плануємо зустрічатися частіше — через кожні п`ять років (посміхаються).

Скільки учнів у вашому класі випускалося і чи далеко роз'їхалися по світу однокласники?

Тільки з нашого 10-а класу випускалося  25 чоловік. Зараз залишилося 12 випускників-однокласників. Але з усіма намагаємося тримати тісний зв`язок, спілкуємося по телефону. Наприклад, наша шкільна подруга Любов Савченко живе у Макіївці, не змогла приїхати на зустріч.

Набрали її телефон і всі привіталися з однокласницею — яка вона була рада, ви б чули! Майже всі учні нашого випуску жили або живуть на території України, а більшість навіть у нашому районі.

Поділіться спогадами про вчителів, які навчали ваш випуск

Зустріч випускників через 30 років petropavlivka.city

Директором школи був Григорій Максимович Опашнянський — солідний, інтелігентний чоловік. Він міг переконати будь-кого, а хлопців відучити курити лише однією розмовою. І хлопці дійсно кидали курити, бо дали директору слово — слухалися безвідмовно. Галина Архипівна, перша вчителька, кожного з нас брала за руку і старанно на дошці виводила літери. Без комп`ютерів, без усякого сучасного приладдя. Писали всі каліграфічно, грамотно.

Класний керівник Ніна Ігнатіївна вміла знайти підхід до кожного. Її завдання виконували всі, ніхто не лінувався. Та й зараз двоє випускників, яким вже по 78 років, досі працюють — мабуть, дається взнаки відмінне виховання (сміються).

Пам`ятаємо молодого вчителя-фізика Семена Олександровича, який декому із хлопців привив любов до електрики, цим самим визначивши їхню професію. А ще Кошель Микола Іванович, з яким хлопці полюбляли спілкуватися на різні теми, а він охоче давав відповіді на будь-які питання.

Які уроки були улюбленими у школі?

Зустріч випускників через 40 років petropavlivka.city

Математика, фізика, фізкультура, географія. Та, напевне, всі уроки, бо у кожного був свій улюблений предмет (говорять ювіляри весело наперебій).

Найважче було з українською мовою. Викладала її Зоя Олексіївна, строга вчителька — боялися не вивчити урок. Закарбувалося, що всі предмети у школі викладалися українською мовою. А вже після школи — навчали нас у вищих закладах російською. Тож було нелегко, але намагалися отримати освіту.

Крім навчання, що вам ще запам`яталося зі шкільних років

Зустріч випускників через 50 років petropavlivka.city

Наші шкільні роки — це роки після війни. Батьки працювали у колгоспі, отримували трудодні, а не гроші. Було важко: носили одяг, який в кого був, шкільної форми не було за що придбати, але банти обов`язково всі дівчата уплітали в коси.

На партах стояли чорнильниці з перами. Школу у холодну пору топили соломою. Але ми приходили зранку вже у теплі класи.

А тоді працювали всі і багато. Напевно, такими працьовитими ми залишаємось і в поважному віці.

Часто доводилося допомагати батькам, ходити з ними на роботу. Працювали і на пенькозаводі, і в колгоспі пололи, кукурудзу чистили, колоски за комбайном підбирали, в саду фрукти збирали — кожен заробляв собі гроші. Не порівняти з нинішними школярами, яким батьки часто дістають довідки, щоб навіть у класі не чергували.

А тоді працювали всі і багато.Напевно, такими працьовитими ми залишаємось і в поважному віці. Можемо похвалитися: серед наших однокласників немає ні алкоголіків, ні туніядців.

За наполегливу роботу голова колгоспу на випускний подарував бочку вина. Але в ті часи ніхто не дозволяв собі напиватися — це була велика ганьба. Яскравими залишаються спогади про культпоходи у кінотеатр. А ще заняття хору, які проводила Людмила Олександрівна Русанеко.

Як відбуваються ваші зустрічі, про що говорите?

Часто наші зустрічі, як годиться, тривають до самого ранку. Коли розходимося, то по черзі заходимо до однокласників на ранковий чай. Вважаємо, що наш 10-а клас — найдружніший клас. Майже з усіх ювілейних зустрічей є світлини, яких дуже багато, бо самих зустрічей не злічити.

Дуже хочеться якнайдовше зустрічатися з усіма однокласниками

Говоримо про все на світі. Починаємо, звичайно, зі шкільних років, а потім ділимося життєвими досягненнями. Як наприклад, у декого з однокласників вже по п`ять правнуків. А одна однокласниця у цьому році відзначатиме зі своїм чоловіком діамантове весілля.

Ваші побажання один одному

Дуже хочеться якнайдовше зустрічатися з усіма однокласниками. Збиратися разом, ходити один до одного в гості. Ділитися життєвими успіхами, згадувати свою шкільну дружбу, яка непідвладна рокам.

 

Коментарі:

Останні новини