Її слова звучать життєрадісно й піднесено у визначні державні свята, зворушливо й ніжно для шанованих людей району, грайливо й весело під час проведення народних свят. Для кожного заходу і для кожної події вона знайде саме ті слова, які зможуть торкнутися найпотаємніших глибин людської душі. Вже багато років на сцені районного Будинку культури, на сільських клубних сценах і на почесних підмостках міст України звучить оптимістичне слово Зої Корнєвої — методиста, режисера, майстра сцени.
Приємний дикторський голос, відверта щира вдача, незгасний оптимізм та режисерська майстерність давно вже зробили відомою для глядачів району та й далеко за його межами.
Мистецтво конферансьє — особливе. Це особистий шарм, і почуття гумору, і вміння презентувати артиста на сцені і майстерність володіти глядацьким залом. І все це освоїла Зоя Василівна. Тут вона жарт розкаже, тут про пісню розповість, а тут загадку загадає — і вже зала не зводить з неї очей.
Зоя Корнєва співає у народному колективі народної пісні, веде театральну студію «Еллада», займається наставництвом, створює сценарії для масових заходів. Одним словом, її роль важлива для всіх ланок роботи районного Будинку культури.
Починалась її професійна стежина з Будинку культури колгоспу «Більшовик». Зоя закінчила училище культури й була призначена директором цього закладу.
Проводи зими, великі народні гуляння
Вона згадує добрими словами Степана Васильовича Ковальського, який очолював Будинок культури раніше, а потім став художнім керівником.
Степан Васильович багато чого передав молодому фахівцеві, а головне – нестримний оптимізм і бажання нести культуру, як тоді говорили, — в народ. Готували концерти для жителів селища, виїжджали з культурними десантами у поля.
Був у Степана Васильовича мотоцикл, на якому побували по всіх колгоспних полях. Концерти-блискавки, як їх тоді називали, заряджали бадьорістю колгоспників.
Проводи зими, великі народні гуляння
Традиційними були проводи зими, великі народні гуляння. Всі сценарії писала Зоя, сама ж була й організатором цих заходів і ведучою. Тоді ж почала Зоя і співати в хоровому колективі «Колос», яким керував Степан Ковальський. Одна із перших почала співати вона і в щойно створеному колективі «Джерело».
Вийшла заміж, одна за одною народилися доньки. Згодом Зоя Корнєва почала працювати в районному Будинку культури. Робота культармійців не має часових рамок: чи вихідні дні, чи вечірня година – коли люди відпочивають, вони працюють.
Напружена праця – концерти, конкурси, фестивалі, часті виїзди за межі району. У Будинку культури повиростали й доньки. Працювали всі самовіддано, не очікуючи нагород чи подяк.
Розповідає Інна Денисенко, начальник відділу культури:
— У той час не прийнято було навіть грамот виписувати. Відпрацювали, відсвяткували — все вийшло без заминок, то й добре. Найвищою похвалою було, коли Валентина Йосипівна Біневська скаже: «Спасибі, доцю, ти молодець! Все гарно вдалося!»
Перше Івана Купала в районі
У важкі смутні 90-ті роки від працівників культури як ніколи чекали підтримки. Люди жили без зарплат і з пустими прилавками. Та пісня не повинна була змовкнути.
У перші роки незалежності держави починають відроджуватись народні традиції. Знаменно, що саме Зоя Василівна започаткувала проведення свята Івана Купала у районі. День народження її якраз і припадав на цей день. Тож і перше свято Купала в Петропавлівці пройшоло вдало. А згодом традицію підтримали й сільські Будинки культури.
У 1992 році обласний фольклорний фестиваль проводили в селі Хороше біля річки Самари. Свято вдалося на славу! Не лише жителі району приїхали сюди, а й кращі колективи області.
Автором сценарію і ведучою була Зоя Корнєва. Обласне керівництво помітило талановитого режисера та ведучу й запросило її провести ще одне обласне свято у парку Шевченка.
Це було дуже почесно, адже Зою Василівну визнали кращою ведучою області!
Після того не раз вона на обласній сцені відкривала виступи колективів Петропавлівщини, щоразу викликаючи позитивні емоції глядачів.
Тепер вже Зоя Василівна може похвалитися й своїми учнями, які унаслідували її таланти. Творча співпраця з дітьми, з молодшими колегами дає свої плоди.
Разом з Каріною Лисяк Зоя Василівна готує сценарії свят. Вміє вона прислухатися до думки молодих, бере нові ідеї для втілення. Вміє і любить працювати з молоддю. І завдяки спільній праці на сцені є ще одна талановита ведуча – Каріна.
У районному Будинку культури працює гурток театральної майстерності. Діти із задоволенням його відвідують, вчаться декламувати виразно, опановують театральне мистецтво. Кращі твори були презентовані глядачам.
А Зоя Василівна радіє успіхам своїх вихованців, щаслива тим, що змогла їх залучити до мистецтва.
Шанують у колективі Зою Василівну за активну громадську позицію, за щиру вдачу й професіоналізм.
Чоловік Зої — Ігор, палко закоханий в спорт, тому й розуміє, що для дружини робота важлива. Тож підтримує її, так як і Зоя підтримує фанатичне захоплення спортом чоловіка.
Палку вдачу успадкували й доньки: вони такі ж активні, емоційні та оптимістично налаштовані.
Говорять: час рікою пливе. Ні, час не пливе, час стрімко летить! Здається, щойно прийшла на роботу після культосвітнього училища юна режисер до Будинку культури, а ось вже й більше ніж 30 років промайнуло. А ось вже й ювілей — 55 років.
У визначний для нашої місцевості день народилася Зоя Василівна Корнєва — 7 липня, у День Івана Хрестителя, у народне свято Івана Купала. Нехай же будуть благословенними всі справи, які вона вершить. Хай тепло, добро й злагода назавжди оселяться в родині! А плідна праця на благо нашого краю приносить задоволення і радість.
