До музею завітала регент церковного хору при святому храмі села Хороше Петропавлівського району Олена Павлова. Вона й раніше бувала в районному музеї, консультувалася з історії краю, користувалася архівними матеріалами.
А ось тепер принесла свою працю в чотирьох частинах під назвою "Духовні перлини Петропавлівщини", щоб подарувати її районному музею. Зміст книги розкривається матеріалами з історії та сучасності місцевих сільських храмів. Особливо ґрунтовно описує Олена Олександрівна історію церкви села Олександропіль. Вона торкається особливостей архітектури та дизайну храмів району, піднімає питання впливу архітектурного простору та його організації на складові фактори людського сприйняття.
Цікавими є розповіді про престольні дні в селах Слов'янці, Райполі, Лозівському, Чумаках, Новій Русі, Олефірівці. Важливою частиною її праці є своєрідна Книга Пам'яті з іменами священників і благодійників, які залишили свій слід в історії рідного краю починаючи з ХVІІІ ст. (священника Марка, монахів Коханівського монастиря ігумена Амвросія та ігумена Афанасія Рухмальова з братією, які загинули за віру від рук радянських активістів; священника Гавриїла, канонізованого в травні 2017 року, як місцевого святого), і тих, які сьогодні творять духовну історію у Хорошому, Коханівці, Петропавлівці, Дмитрівці, Троїцькому, Миколаївці, Самарському й інших селах.
Також згадує простих прихожан та окремих сміливих подвижників, вступивши у суперечку зі старою владою за духовне відродження краю в 90-х, добивалися відновлення богослужіння, наприклад, у Свято-Петропавлівському храмі. Переважно — це наші односельці 1902-1937 років народження. Пройшовши кілометри по петропавлівських землях, Олена Олександрівна опитала багатьох старожилів та записала їхні спогади про храми, що прикрашали наш край у старовину.
Поворотним у відродженні богослужінь в районі Олена Олександрівна вважає 1989 рік, коли прихожанам повернули будівлю Свято-Петропавлівського храму та звільнили її від сплати податків на землю у 1996 році за рішенням VІІ сесії селищної ради ХХІІ скликання.
Вона опрацювала документи про Голодомор 1932-1933 років майже по усіх сільських громадах району, назвавши імена багатьох його жертв, як мучеників. Згадала загиблих воїнів у роки радянсько-німецької війни 1941-1945 років по Хорошівській сільській громаді, і тих, що лежать у братських могилах Олександрополя, Добриньки та інших сіл району.
Її робота цікава тим, що в ній вміщено десятки копій безцінних групових світлин та портретів священників і прихожан 20-х-50-х років ХХ ст., світлини 2000-х років ХХІ ст. А ще Олена Олександрівна вмістила зразки пісенного репертуару церковного хору села Хороше зі словами та нотами і описала його особливості. Слова та музику багатьох пісень вона написала сама.
Самвидав Олени Павлової побачив світ завдяки небайдужим до історії нашого району землякам. Перш за все — це спонсори Ковальський Р.С. та Тригуб М.Г.; Кравець В.І. оформив фотоматеріали, Харченко Н.В. здійснила комп'ютерний набір тексту; Стряпкова Наталія художньо оформила всю працю. Авторка також безмірно вдячна Бабаніній О.І. за консультації з питань архітектури, працівникам центральної районної бібліотеки та районному музею за надання архівної інформації.
Пригодилися матеріали з домашніх архівів сімей Козинець О.Д., Сидорової В.В., Середи Г.Г., Ручої М.М., Скробало А.І., а Стасенко Л.Ф. поділилася важливими для написання цієї праці спогадами; велику допомогу у наповненні праці фактичним матеріалом надали Бойко Г.Д., Велика В.В., Венгер Л.Ф., Гвинтівка В.Ф., Іванченко О.М., Застава Н.О., Лубенська В.Г., Мінаєва Р.М., Мєх В.Я., Сахно П.В., Середа В.І., Черненко Л.Ф., Британ С.П., Ткаченко А.Г. та Сидоренко Наталія.
То хто ж ця незвичайна жінка, яка, не рахуючись з власним часом, здійснила для нас повномасштабний екскурс в історію духовного життя району?
Я знала її ще маленьким дівчатком, старанною школярочкою, яка навчалася під чутливим піклуванням досвідчених учителів Марії Трохимівни Судак, Поліни Григорівни Абашкіної, Діни Тимофіївни Жук. Маючи від природи талановиту, творчу натуру, дівчинка виявляла нахил до малювання, ходила до музичної школи, де навчалася грати на домрі та фортепіано.
Коли Петропавлівська восьмирічка стала середньою школою №2, Оленка закінчила в ній дев'ять класів і стала студенткою музичного училища імені Глінки, мріяла бути хормейстром Далі вступила до Донецької державної консерваторії ім. Прокоф'єва на факультет "музикознавство".
Перебуваючи ще в музичному училищі, Олена цікавилася церковними співами. А в 1991 році, коли в Петропавлівці за батюшки Павла почалося відродження Свято-Петропавлівського храму, стала ходити до церковного хору. Закінчивши у 1998 році музичну консерваторію, вона неофіційно зайнялася хоровим церковним співом. Молода учителька Петропавлівської дитячої музичної школи вкладала всю душу в обдарованих діток, яких учила писати музику. Її вихованцями були юні таланти Богомол Оксанка і її братик Діма, Стародінов Михайло, Толкачова Аліна, Черевко Оксанка.
З 2004 року Олена Олександрівна офіційно стала регентом у штаті Хорошівського храму. В особі отця Валентина Богомола вона знайшла однодумця і понині керує тут церковними співами. При кожному богослужінні чи літургії її хор виконує пісін чітко, грамотно, мелодично — так гарно, що в душах прихожан у ті хвилини оселяється спокій і надія, віра в добро.
Миряни поважають цю добру й спокійну на вдачу жінку, довіряють й у всьому допомагають їй, а вона в свою чергу вірить, що церковна пісня здатна зцілювати людські душі.
