З яким подарунком завітав з Київщини композитор Микола Куценко на ювілей мами в село Хороше

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

До рідного дому з піснею Приїхав з Київщини Заслужений діяч мистецтв України Микола Куценко, щоб привітати маму Віру Іванівну з 90-річчям і подарувати їй пісні у виконанні народних аматорських колективів «Калинові дзвони» та «Чорнобривці»

Вокальний колектив «Калинові дзвони» з великою родиною Куценків

У Хорошівському Будинку культури  глядачів  повна зала. На свято пісні прийшли жителі  Хорошого та приїхали гості з навколишніх сіл. Серед присутніх – однокласники Миколи Куценка, друзі та рідні. У квітні Миколі Даниловичу виповнилось 65 років, а його мамі в травні – 90. Тому й присвятив свій творчий звіт митець найріднішій людині – матері.

Творчість Миколи Куценка відома далеко за межами рідного села. Він очолює одні з кращих пісенних колективів Київщини, які здобули звання народних – хоровий колектив «Калинові дзвони»  та чоловічий вокальний ансамбль «Чорнобривці». Виконують колективи українські пісні - народні й сучасні. Але основа репертуару – це пісні, написані Миколою Куценком на вірші сучасних українських поетів. Свої поезії для створення пісень довірили композитору майстри слова Вадим Крищенко, Григорій Заброда, Олександр Демиденко, Василь Швець, Володимир Олефіренко, Микола Драчук. У творчому доробку композитора близько двохсот пісень. Ці пісні із задоволенням виконують аматори сцени, залюблені в українську пісню. 

Заслужений вчитель України Віра Григорівна Головчак та Мати-Героїня Віра Іванівна Куценко

Цей рік ювілейний і для творчих колективів Миколи Куценка: «Калинові дзвони» відзначають  15-річчя.  А розпочався Микола Куценко як композитор від створення вокального колективу «Чорнобривці»  32 роки тому. Згадує Микола Данилович:

- Зібралися всі, хто любить співати, і раптом виявили: а з репертуаром не розженешся! Українських сучасних пісень майже не було. Співали українські народні пісні. А хотілося додати до них і нового звучання. Серед колективу були творчі люди, які писали вірші. Прочитав деякі з них, відчув їх мелодику. І ніби сама собою почала писатися музика. 

Пісні стали улюбленими  для слухачів, чоловічий співочий колектив запрошували на свята й урочистості. Тішили душу ліричні пісні на вірші Володимира Олефіренка, Олександра Демиденка, Василя Швеця, веселили жартівливі на слова Миколи Драчука.

Пізніше до чоловіків приєдналася жіноча група і виник хоровий колектив, який теж швидко став відомим на Київщині. «Калинові дзвони» щорічно беруть участь у Всеукраїнському фестивалі хорових колективів «Серпневий заспів» і стають переможцями. 

Микола Куценко

За вагомий внесок у розвиток культури свого краю Микола Куценко був удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України.

У вокальних колективах Миколи Куценка співають аматори, кожен учасник колективу має професію, але всіх об’єднує любов до пісні. Після роботи чи у свій вихідний поспішають на репетиції в селище Немішаєве з інших населених пунктів і навіть з Києва. 

Хвилини спілкування та хоровий спів для них і відпочинок, і наснага. Серед учасників колективів вчителі, підприємці, аграрії, викладачі коледжів та вишів. Григорій Осадчий, офіцер запасу, теж родом з Хорошого,  живе в Києві, на репетиції колективу їздить в Немішаєве. Така творча дружба триває із сцени Хорошівського БК. 

Василь Швець та Микола Куценко

Від початку створення колективу його активним учасником є професор математики Київського педагогічного університету імені Драгоманова Василь Швець. Це на його слова Микола Куценко написав «Пісню про село Хороше», яка стала творчою перепусткою для візитів на батьківщину керівника колективу.

Вокальні колективи вже не вперше відвідують село Хороше. Вони приїжджали на ювілей села й на ювілей  мами Миколи Куценка.

Так як знають і шанують Миколу Даниловича, так люблять і учасників його колективу. 

Піснею Миколи Куценка та Василя Швеця «Вийдіть, моя мамо»  розпочали програму артисти з Київщини. Не стримуючи сліз у цілковитій тиші звернувся Микола Куценко до своїх земляків із вдячністю. З цієї сцени розпочався його шлях у мистецтво. Саме тут під керівництвом  талановитого земляка Миколи Єгоровича Тюрі він пізнавав музичну грамоту, тут розпочинав свою трудову діяльність худруком Будинку культури. І не було у нього більшої мрії, ніж співати, творити. Пройшли роки і настав час вклонитися вчителям, згадати всіх, хто став у його житті підтримкою і опорою: першу вчительку Мамренко Галину Гнатівну, директора школи Головчак Віру Григорівну, вчителя фізкультури Головчака Василя Йосиповича. 

Коровай з Полісся мамі керівника колективу

Найпалкіші слова вдячності лунали зі сцени для мами Миколи Даниловича – Віри Іванівни Куценко, Матері-Героїні, шанованої людини у селі. Запашний коровай з Київщини вручили їй учасники колективів.

- Ви наша духовна мати, - прозвучало в привітанні від співочого колективу.

Щасливою усмішкою світилося обличчя Віри Іванівни, гордістю за сина, за його здобутки.

Дарунком для мами і для всіх земляків був концерт творчих колективів. Пісенні мотиви Полісся лунали на сцені Будинку культури. Микола Данилови, хормейстер за освітою, вимогливий керівник, тож глядачі у повній мірі змогли насолодитися довершеним хоровим співом. 

Перша частина концерту – ліричні пісні: про рідний край, про маму, родину. Звеселили гостей свята жартівливі твори другої частини. А гуморески Миколи Драчука змушували зал сміятись і аплодувати. 

Тріо «Лілея» з керівником Миколою Куценком

Квіткою на барвистому пісенному полотні був виступ тріо «Лілея». Вже більше десяти років дівчата співають разом. Янгольські голоси, душевність і щирість української пісні – все гармонійно поєднувалось в їх образі. 

Майже три години  тривав концерт – свято пісні для мами і рідного села. Пісні перепліталися зі спогадами. 

Сільський голова Оксана Донченко подякувала гостям за концерт, а Вірі Іванівні – за талановитого сина. У залі знаходились ті, хто знав Миколу з дитинства, хто разом з ним грав в оркестрі народних інструментів і співав у хорі. Коли директор школи Городняська Ольга Іванівна попрохала підняти руки учасників оркестру та хору – це була більша частина залу. Тож тут же народилася ще одна творча ідея: зібратися всім учням Миколи Єгоровича Тюрі наступного року і зробити концерт в пам’ять вчителя.

Спілкування з артистами, приємне й невимушене, продовжилось після концерту. Непроста була дорога з Київщини на Дніпропетровщину: для того, щоб приїхати на концерт, їхали автобусом 800 км вночі. Приїхали ранком в село Хороше, а о 15.00 вже концерт, а наступного ранку – додому. Адже в понеділок знову всім на роботу.

На батьківському подвір’ї на краю села зустрічали гостей. А далі всі – на річку!

Коли запитали про враження від поїздки, Леонід Самойленко, учасник колективу, сказав:

- Я купався в Самарі! Це головна подія цього року! Всім буду говорити, хто хвалитиметься своїм відпочинком. Десять годин в дорозі після робочого дня, здається, сил немає. Та ні ж! Скупалися – і немов не було ні важкої дороги, ні втоми. Цілюща вода, благодатна земля!

Після концерту артисти знову повернулися до хати Віри Іванівни. Микола Данилович провів всіх стежками дитинства понад річкою, повів до криниці, а потім до могили за селом. На село спускався вечір, і ніби сама собою в тиші зазвучала пісня. Довго ще жителі околиці села чули спів над селом. А спогади про пісенну подію ще довго тривожитимуть душу.

Коментарі:

Останні новини