Нашому земляку, жителю Петропавлівки, відомому на увесь район фотомайстру Руслану Киці пощастило разом із дружиною Вікторією відвідати країну кленового листя — Канаду. Руслан ділиться з нами враженнями мандрівника. Тож подорожуймо з Русланом країною, де мешкає найбільша українська діаспора у світі.
Подорож розпочинається
Їхали до Канади у гості до рідної сестри Вікторії. Вся поїздка стала незабутнім подарунком мені і дружині. Подорож розпочалася із Києва. Потім літаком до Нідерландів. Із самого початку поїздки вражало все: краєвиди країн, аеропорти у різних містах, літаки. Окремою, немов театральною виставою, запам`яталася посадка на літак, особливо пілотів та бортпровідників: стрункі, у розкішній уніформі, з білосніжними усмішками на обличчях — одним тільки виглядом члени екіпажу вражали своєю професійністю.
Аеропорт Амстердаму
У Нідерландах мали п`ять годин вільного часу для пересадки на інший літак. Тому вирішили використати цей час, щоб оглянути Амстердам. Добродушний персонал аеропорту допоміг нам швидко виїхати у місто, хоча це дуже непросто — сам аеропорт розміром з Петропавлівку. Вулиці Амстердаму зустріли нас бурхливим потоком велосипедистів — від найменшого до найстаршого жителя міста всі користуються велосипедами. Оглянувши столицю Нідерландів, повернулися в аеропорт.
Велосипеди на вулицях Амстердаму
Коли літак злетів, заходило сонце, але наша подорож була на захід, тому увесь час було сонячне світло. Ми ніби наздогянали день. Завдяки сонцю ми змогли спостерігати неймовірної краси пейзажі: вітряні елетростанції у морі, населені пункти, дороги, поля. Під час польоту над Атлантичним океаном всі пасажири літака не в силі були відвести погляди від крижаних айсбергів Гренладії, які велично пливли синіми хвилями.
Ми в Канаді
Так співпало, що наша подорож відбувалася у ювілейний рік заснування Канади. Тому більшість туристичних об`єктів були безкоштовними для мандрівників. Приємно, що майже всюди можна було побачити пам`ятні знаки на честь перших українських переселенців — таким чином сучасні канадці дякують нашим співвітчизникам за розбудову їхньої держави.
Канадська архітектура
Вразила велика різниця у думках канадців і українців. Щоб спланувати свій вихідний, українці зазвичай турбуються: де взяти будматеріали на ремонт садиби, як управитися з городом, та ще й щоб наварити їсти на тиждень уперед. А канадці планують у вихідні дні поїздки всією родиною до визначних місць, на природу, на цікаві їм події — все для проведення часу разом із сім`єю.
Північною Америкою на автомобілі
Окремо хотілося б розповісти про автівку, яку орендували у знайомих українців: у програвачі аудио-диски з українськими піснями, у салоні український прапорець, на задньому склі — тризубець. І таких автівок достатньо, відчуваєш, що тут українська діаспора. Ми два тижні подорожували цим автомобілем. Бензин дешевший, ніж у нас, тому транспорту дуже багато.
Ночували не в мотелях, бо це було задорого, а в машині. У Канаді дозволено ночувати в авті лише на спеціальних парківках, на автозаправках чи біля супермаркетів. Суворо заборонено палити вогнища. А от водити авто там можна три місяці за українським водійським посвідченням.
Про дороги та правила руху
Канадські дороги рівні, чисті, безпечні — не відчуваєш шаленої швидкості. Але швидкість теж контрольована — навіть на хайвеях (швідкісних магістралях) не можна їхати більше 110 км за год. Вздовж шкіл — до 30 км на год. А коли зупинився шкільний автобус для висадки дітей — зупиняється увесь транспорт, який рухався поруч.
Виконання правил руху дуже суворе. На дорогах розмітки, знаки, світлофори в ідеальному стані. Всі перехрестя регулюються. Вздовж доріг дуже багато оглядових майданчиків для туристів, всюди знаки із зображеннями тварин, які мешкають у даній місцевості. На спусках передбачені спеціальні "пастки" на випадок, коли у машини відмовили гальма — все створено для комфорту і безпеки подорожуючих.
Дороги огорожені металевими сітками, щоб не вибігали дикі тварини, для них збудовані спеціальні переходи над дорогою.Якщо ж сталася надзвичайна ситуація, набираєте телефон 911 і, не знаючи мови, просто мовчите — до вас неодмінно приїдуть три рятувальні служби: швидка, пожежна, поліцейська. Місце знаходження визначають за телефонним сигналом. Зі звя`зком канадці не мають проблем навіть у найвіддаленіших куточках. Такий порятунок гарантовано і для місцевих, і для приїжджих.
Ще запам`яталося, що кожен велосипедист (чи дитина, чи дорослий) дбає про свою безпеку. Всі власники двоколісного транспорту у шоломах, налокотниках та наколінниках. У темний час доби велосипедисти їздять із увімкненими фарами. В автомобілях і водій, і пасажири — всі пристебнуті пасками безпеки. Із самого народження діти в авто їздять тільки так, тому найперше, що вони виконують, коли сіли до автівки, — це самостійно пристебнулися. І так усюди, і увесь час. Власна безпека на першому місці.
Сфера послуг по-канадськи
Приємно вразили канадські магазини, точніше торгівельні центри, які в основному збудовані в околицях міста. Маленьких крамниць, як у нас, в Канаді немає. Щоб щось придбати, необхідно виїжджати з міста. У торгівельних центрах ідеальна чистота, немає жодних неприємних запахів — приміщення постійно вентилюються, зволожуються водяною парою.
У Торгівельному центрі
Кожен овоч чи фрукт (щоб це не було: чи картоплина, чи авокадо) натерті до блиску, викладені у рівнесенькі ряди. Ціни на овочі та фрукти, у порівнянні із канадською зарплатнею, дуже низькі.
На багатьох касах відсутній касир. Покупці самі пробивають придбаний товар і оплачують через термінал. До каси підходять по черзі, ніхто не дихає тобі в спину. За декілька метрів всі чекають, поки попередній покупець розрахується і аж потім підходять. Так, до речі, в будь-яких установах — черги із натовпу немає.
Давнє українське село у Новому Світі
Є в Канаді українське село під відкритим небом, на кшталт музею Пирогове, що під Києвом. У канадському музеї представлена історія освоєння земель українськими мігрантами початку 20-го століття. Тут можна прослідити становлення Канади, яку будували наші діди-прадіди, — від землянок до добротних садиб та господарств. Працівники музею в українських костюмах того часу не просто грають свої ролі, вони ніби живуть тим життям: жнуть серпами жито, молотять ціпами, пораються по господарству, пригощають борщем та узваром.
На честь емігрантів у цьому селі на видному місці висять таблички з прізвищами укранців. Перші переселенці жили в землянках, але обо`вязково поруч садили город, сад, сіяли пшеницею поле, тримали домашніх тварин та птицю. Коли їхали Канадою, здавалося, що ми в Україні — безмежні золоті поля пшениці. Лише далеко, на фоні синього неба, виднілися нафтові вишки. На полицях магазинів музею-села товари, як з крамниць початку минулого століття. Працює ярмарок, де можна придбати вареники, вишиванки, сувеніри.
Музичний ансамбль
І всюди звучить українська мова. Найбільше увагу відвідувачів привертають роботи на землі: обробіток плугом нив, сівба та збирання врожаю. Настрій туристам підіймають музичні ансамблі. Музиканти одягнені в українські вишиванки, але виконують твори у стилі кантрі — своєрідне поєднання американського з українським.
Канадський менталітет вражає
Між канадськими містами існує негласна здорова конкуренція у будівництві, спорті, культурі. Змагаються міські команди у американський футбол. А якщо в одному місті збудували хмарочос, то інше місто намагається збудувати ще вищий.
Зупинка громадського транспорту.
Вражає чистота і порядок всюди. На кожному кроці безкоштовні туалети, в яких завжди гаряча вода, туалетний папір і гель-мило для рук. До слова, такі туалети є навіть у лісі. Було соромно десь по дорозі викинути обгортку з цукерок — наскільки все ідеально охайно.
Урна для сміття
У місцях вигулу домашніх тварин передбачені безкоштовні пакети, щоб господарі прибирали за своїми улюбленцями.
Урна для сміття
Де б ми не їздили, всюди урни для сміття зі змінними пакетами, що закриваються від диких тварин. Чому від диких? Бо в Канаді немає бродячих собак чи котів. Зате, ведмеді, койоти, пуми, зайці — звична картина канадських краєвидів. Дика фауна суворо охороняється. Тож тварини не бояться напливу туристів.
Туристичні вигоди
Клімат Ванкуверу, одного з міст Канади, де ми побували, схожий на погодні умови нашої Ялти — і не холодно, і не спекотно. Помітили, що в середині вересня ще не були скошені поля пшениці. Це все завдяки теплим течіям Тихого океану. На океанському узбережжі немає, звичних для України, пансіонатів та баз відпочинку. У будь-якому місці туристи мають можливість вільно підійти до океану. На набережних створені велодоріжки та доріжки з м`якою травою для вигулу собак.
Перлина Ванкувера — океанаріум — найбільший у країні. Якщо говорити коротко, то там є все. Яскраві враження у відвідувачів після вистав за участю косаток, дельфінів, морських котиків.
У Ванкувері
Взагалі Ванкувер неодноразово визнавався як одне з найкращих міст за рівнем комфорту, безпеки та кліматичних умов серед світових мегаполісів. Дуже зелене місто із дивовижними парковими зонами.
Своєю красою вражає і острів Ванкувер, де можна прогулятися по застиглій вулканічній лаві. З оглядових майданчиків на острові зручно спостерігати за китами та дельфінами, які мирно плавають у відкритому океані.
Українців видно всюди
Українців у Канаді велика кількість. Часто на вулицях, у крамницях можна почути українську мову. Українці, на відміну від канадців, намагаються одягатися зі смаком. Наші жінки завжди роблять зачіски, макіяж, а канадці над цим не заморочуються. До крамниць вони ходять в домашньому вбранні, інколи навіть у піжамах. Скажу відверто, що наші дівчата вродливіші. Українці, до речі, вирізняются своєю вродою і там. Заїхали до української крамниці, продавчиня-українка гарно одягнена, із зачіскою та макіяжем. Тож у будь-якому куточку світу головна українська риса — шана красі та вроді.
Творчий пивбар, в якому малюють картини
Оригінальною подією подорожі стала наша поїздка у творчий пивбар, в якому люди різного віку малюють картини. Відпочиваючи за келихом напою (тут варто попередити туристів, що випивших водіїв у Канаді карають дуже великими штрафами), присутні слухають тренера і створюють власні шедеври живопису.
Один із відвідувачів, кремезний байкер з довгою бородою, слухав нашу українську розмову, раптом вимовив українською: "Все буде добре, хлопці!". Ми приємно здивувалися. Виявилося, що він був знайомий з українськими байкерами і вивчив від них цю фразу.
Післясмак дорогою додому
Повернулися до Дніпра. За канадськими суворими правилами, зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити чоловіка, який поспішав. Аж раптом вилітають "жигулі", ледь не збивши чолов`ягу. "Ми в Україні..." — іронічно зауважила дружина.
Дорогою до Петропавлівки із сумом розглядали дороги та вулиці, повні окурків, пластикового та паперового сміття. По приїзді наші друзі запитали: "Якщо там все так добре, чи не хочеться переїхати жити до Канади?". Відверто кажучи, найбільше хочеться створити свою країну не гіршу, ніж за океаном.
Відео подорожі
