Дивовижним видалося минуле літо для родини Читалових Миколи та Людмили з Петропавлівки. Їхню садибу та дружну веселу родину облюбували птахи. Та неабиякі, а незвичайні. Птахи, які до людського житла наближаються дуже рідко. У червні у Читалових на подвір’ї проживав одуд.
А в липні за Петропавлівкою підібрали знесиленого сірого лебедя, який проживає на подвір’ї Читалових. Діти Євгеній, Ніколєтта та Даніїл радіють таким гостям. Дивуються самі господарі, розповідаючи ці історії друзям та знайомим.
Спочатку на подвір’ї підібрали молодого одуда, який ще не вмів літати. Одуди жили неподалік. Господарі згадують, що навесні горобців вижили одуди, яка голосна це була пташина сварка, скільки було репету!
Потім спостерігали, як батьки годують пташенят. Говорять, що раз по 100 прилітали до гнізда з черв’яками, капустянками, жуками. Коли знайшли одуда-підлітка, вирішили його приютити у себе. Спочатку він жив в клітці для кота. Купували для птаха в риболовецькому магазині червів.
Проквартирував одуд у Читалових три тижні. Почав потрохи літати: міг облетіти по два круги по будинку. Вирішили сім’єю відвезти пташку на волю. Виїхали за селище до старого саду. Підкинув господар вгору птаху – одуд підлетів трішки й сів на дверцята авто. Сидить птах і дивиться на людей, не поспішає відлітати.
Всім було жаль прощатися з домашнім улюбленцем. Старший син аж заплакав.
Відійшов тато трішки далі, знову підкинув вгору. Сів птах на сухий осокор і не летить.
Доки не підійшов господар і не запитав: "Ну що: летиш чи їдемо додому?" Птах , мов зрозумів, - здійнявся в небо й полетів в сторону поля.
Неочікувана зустріч з птахом
Тільки зі сльозами повернули свого гостя природі, трішки заспокоїлися та приховали спогади, як знову трапилася неочікувана зустріч з птахом. Цього разу - з лебедем.
Довго губилися в здогадках Людмила та Микола: звідки ж взявся лебідь? Чому так далеко він був від води? Знайшли його, коли поверталися із Першотравенська майже перед поворотом на Петропавлівку. Лебідь просто кинувся під колеса.
Навесні далеко на луках помічали водойму, бачили там гусей. А ось лебедів не доводилося. Микола зробив припущення: можливо лисиця загнала птаха так далеко, а може люди налякали. Насувалася гроза і роздумувати особливо часу не було. Птах, знесилений і зляканий, тремтів, але людей не боявся.
Неочікувана зустріч з птахом
Тож Микола взяв птаха та посадив на задні місця авто. Їхали додому та радилися по дорозі: де птах буде жити, що їсти? Уявляли батьки, як зрадіють діти. І, дійсно, радості не було меж. Кожен хотів погладити, доторкнутися до лебедя.
Старший син швидко зорієнтувався і знайшов в Інтернеті поради, як годувати лебедя. Дізналися, що лебідь любить їсти варене яйце та яблука. Облаштували місце в курятнику, на подвір’ї зробили штучну водойму: спочатку в ночвах, а потім у батьків взяли велике корито на 15 відер, вкопали. Воду міняють через день. Лебідь спить у воді. А вдень починає чепуритися – вичищає кожну пір’їнку. Такий чистюля!
Сам не пасеться, а їсть те, що принесуть. Дуже смакує йому листя капусти.
Лебідь призвичаївся і веде себе як вдома. Любить сидіти перед будинком.
Звикли гратися з птахом діти.
Неочікувана зустріч з птахом
Знайомі говорять, що певне, у садибі Читалових така гарна родинна атмосфера, що птахи себе відчувають добре й безпечно.
Науковці говорять, що одуд нечасто живе біля житла людей. Одуда в народній міфології вважають священим птахом, він символізує родинну злагоду. Про лебедів відомо всім: лебедину вірність ставлять у приклад людям.
Тож дійсно добрий знак, що багатодітну сім’ю Читалових так люблять птахи.
