Із хама не буде пана: як роботодавець з Петропавлівщини кинув на призволяще скалічену робітницю

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

- Невже цей жахливий факт може залишитися поза увагою громадськості? – звернулися до редакції односельці постраждалої і розповіли цю історію.

Минав місяць її перебування в міській лікарні. Ніхто не відвідував. Лише на початку приїхала донька із невеликою сумою грошей, зібраною в селі. Їхати з віддаленого села до Першотравенська – шлях неблизький.  

Харчувалася хвора лікарняною їжею. Ліки купувала подешевше. Був час, що навіть знеболювальних вона не могла собі придбати при такій серйозній травмі. Коли її побачили односельці, не могли впізнати. Схудла, змарніла, вона лежала, зіщулившись, на лікарняному ліжку, вираз болю не зникав з її обличчя. 

Жінка отримала травму pixabay.com

- Це ти?? Що трапилося? – запитала жінка з її села, яка приїхала у лікарню до своїх рідних. Сусідки по лікарняній палаті, не вибираючи слів, лаяли того, на чийому господарстві жінка отримала травму, а власник господарства так нічим і не поміг. 

… Жінка мешкала разом з донькою та маленькою онучкою.  Роботи у селі не було, тож знаходилася на обліку в центрі зайнятості. Зраділа, коли її покликали на роботу в приватне господарство доглядати овець. Приватний підприємець (назвемо його Роботодавець) обіцяв офіційне працевлаштування. Знялася з обліку, старанно ходила на роботу.

Проте Роботодавець не поспішав робити запис в трудовій книзі, переніс цю справу на 1 січня 2019 року. Робота була важкою. Жителі села говорять, що працівницею вона була старанною й добросовісною. Ті, хто спостерігав, дивувалися, як вона справляється зі стадом баранів. Барани вони ж бо і є барани. 

Під напором овець двері розкрилися, збивши робітницю з ніг pixabay.com

Морозного грудневого ранку жінка відкривала ворота приміщення, де знаходилися вівці. Це приміщення – колишній гараж, ворота великі і важкі. Стадо овець кинулося на простір, напираючи на ворота. Під напором овець двері розкрилися, збивши робітницю з ніг. Жінка впала на шлакоблок. Травма виявилася серйозною – перелом ноги. Та попри нестерпний біль вона піднялася, щоб не випустити овець, і закрила ворота.

"Я зрозуміла, що не зможу бігати за вівцями  і їх треба негайно закрити назад", - сказала вона. 

Роботодавець на той час знаходився там же. Дізнавшись про нещасний випадок, він сказав робітникам, щоб відправили жінку додому, а сам поїхав з місця події, певне, були важливіші справи.

Біля будинку чекала швидка pixabay.com

Ніхто відвозити жінку не поспішав: транспорту не було. Вона просиділа в коридорі на морозі близько трьох годин. Нога розпухла і почорніла. А до того ж дуже морозило. Не дочекавшись допомоги, вона попрохала доньку, щоб та знайшла автомобіль.

По дорозі додому водій, почувши плачевну історію, сказав:

"Викликайте швидку! Як ваша мама лишень терпить все без знеболювального!"

Коли приїхали, біля будинку вже чекала швидка. Фельдшер сказав, що негайно направляють хвору в районну лікарню. А звідти відвезли в Першотравенськ.
Після огляду лікарі підтвердили, що в жінки дійсно пошкоджена кістка  і записали в медичну картку: перелом великої гомілкової кістки. Треба було оперувати. Але переохолодження спричинило простуду, піднялась температура. Тож операцію довелося відкласти. Роботодавець обіцяв жінці оплатити лікування і переслав на картку 500 грн.

Жінка потрапила до лікарні в тяжкому стані pixabay.com

Проходив час, наступні гроші не надходили. Приїжджати в лікарню рідні не мали змоги: живуть за десятки кілометрів від Першотравенська в різних селах. Мати – похилого віку, донька – з  дитям на руках. Та все ж вони зібрали кошти на медикаменти. 

Та головне – для проведення оперативного втручання потребувалися медичні пластини, ціна яких 5 тисяч грн. Операцію відкладати надалі було неможливо. Пластини взяли в борг і 2 січня прооперували жінку.

Лікар, травматолог-ортопед Ігор Філіпчук підтвердив, що жінка потрапила до лікарні в тяжкому стані. Травмована кістка має важливу функцію – вона опорна. Оперативне втручання проводять у такому випадку якомога швидше – протягом 2-3 діб. 

Роботодавець виясняв точну суму лікування, знову обіцяв і знову безрезультатно Фото взято із інтернету

- У нас про запас на екстрений випадок є пластини, - повідомив лікар. - Але, використавши їх, ми повинні знову їх покласти, щоб на наступний раз вони були напоготові.

Жінка продовжувала телефонувати Роботодавцю. Він не відмовлявся платити, але коли це буде – не говорив. Попрохав номер телефону лікаря. Зателефонувавши лікарю, Роботодавець виясняв точну суму лікування, знову обіцяв і знову безрезультатно. Щоразу називав нову назву міста, у яких він перебуває, обіцяв по приїзді гроші привезти. Дивує, що Роботодавець забув: гроші можна перечислити з будь-якого міста. 

Жінка знаходилася в лікарні, її ніхто не відвідував, харчувалася лікарняними харчами та іноді допомагали ті, хто провідував своїх, давали їй продукти чи гроші на хліб.  Справа йшла до виписки. Але без оплати за використані пластини жінку не виписували. 

Роботодавець перестав відповідати на дзвінки pixabay.com

У розпачі жінка говорила сусідам по палаті: "Я вже просила його: дайте мені в борг ці гроші, я відпрацюю!" 

Сусідки говорили їй: "Ти травмувалася, покалічившись на його власному господарстві, та ще й за це гроші в борг прохаєш?! Це неприпустимо!"

Зневірена жінка, яка вже занудилася в лікарні, напівголодна, без грошей, телефонувала щодня Роботодавцю. Та він перестав навіть відповідати на дзвінки. Мабуть, вважав, що тієї суми, яку він дав – 500 грн – цілком достатньо, щоб лікуватися протягом місяця та ще й операцію зробити. Що ж – щаслива людина! Мабуть, не доводилося хворіти. Або вірить в безкоштовну медицину.

Ні співчуття, ні допомоги не дочекалася хвора.

Обурений байдужістю й бездіяльністю Роботодавця лікар говорить, що на прохання хворої, той телефонував до лікаря. Але не для того, щоб дізнатися про здоров’я працівниці, а щоб вияснити суму лікування. 

- Для нас це не перший випадок травми на робочому місці, - говорить Ігор Володимирович. – А ось таке ставлення до своєї працівниці – вперше. Зазвичай відразу після того, як травмовані потрапляють до нас у відділення, керівники господарства приїжджають, дізнаються про стан хворих, оплачують лікування. На жаль, ми не можемо оплатити медичні препарати. А послуги у нас безкоштовні. Попереду у жінки реабілітація, в залежності від організму від 12 до 16 тижнів. 

Донька травмованої жінки в своєму селі з маленькою дитиною на руках ходила від хати до хати, прохаючи допомогти зібрати кошти на лікування. Фермер, який жив неподалік від потерпілої жінки, дав 2000 грн. Очевидно, він більше мав співчуття до жінки, яка постраждала на робочому місці, дбаючи про статки Роботодавця.  

Ні співчуття, ні допомоги не дочекалася хвора від роботодавця pixabay.com

Ні співчуття, ні допомоги не дочекалася хвора. Донька, зібравши потрібну суму з двох сіл, приїхала в лікарню, заплатила за медичні пластини й забрала матір. 

Жителі села обурені такою поведінкою Роботодавця, звернулися в газету і в суд. Суддя направив їх до адвоката. 

Гарну характеристику має Роботодавець серед своїх знайомих. Що він може так негідно повестися у цій ситуації – мало хто вірить. А проте говорять про нього: "Мабуть, гроші, й дійсно, псують людину". То що – там він шляхетний і порядний.  А тут? Де ж елементарна порядність до людини, яка працювала в нього? Де звичайне людське співчуття? Чи його порядність строго дозована, і на працівників не розповсюджується. Де ж він справжній? 

То у кого більше совісті й порядності?

А жінка, не бажаючи неприємностей Роботодавцю, навіть не зізналася в лікарні, що травму отримала на робочому місці. На швидкій зафіксували побутову травму. Повірила жінка, що допоможе Роботодавець оплатити лікування. Промовчала й про те, що працювала вона неофіційно. Знову ж таки, захищаючи господаря, на якого працювала.

То у кого більше совісті й порядності? Жінка повернулася додому з лікарні до матері. Як вона буде жити далі? За які кошти? Соціальних виплат немає, лікарняного – немає. Як буде проходити реабілітація? Скільки ще потрібно грошей на подальше лікування? 

Постскриптум

Роботодавець зателефонував в редакцію Фото взято із інтернету

Дізнавшись, що небайдужі люди звернулися в суд і в газету, Роботодавець зателефонував в редакцію. Але не для того, щоб пояснити ситуацію і пообіцяти оплатити лікування якнайшвидше. Він погрожував, обіцяв подати в суд. Підозрював усіх в неправдивості інформації – і травмовану жінку, і лікаря. Мов, не може так дорого коштувати лікування.

Словом, вся його поведінка відповідала народному вислову – вів себе по-хамському. Вигороджував себе, травмуючи інших, знаходив собі виправдання, а в інших вбачав усі гріхи. Він звинуватив жінку в алкоголізмі і те, що на час отримання травми вона була в нетверезому стані. Всі медпрацівники, які оглядали її того дня, ці підозри спростовують. 

Тож позитивний образ, який так старанно намагається зіграти кривдник у своїх колах, виявився не занадто реалістичний. Не вписується  якось у позитивний імідж успішного господаря зневажливе ставлення до своїх працівників і відсутність елементарної людської порядності. Недарма ж у народі говорять, що з хама не буде пана. 

Від сайту: поважайте себе і цінуйте свою працю!

- Ви що – прокуратура?! – кричав у трубку телефона знервовано Роботодавець. 
Не прокуратура. Але на прохання жителів вважаємо за потрібне реагувати. І повинні висвітлювати всі події – і гарні, й болючі. Цінуємо своїх читачів і жителів району. Кожна доля важлива для нас. І якщо ми зможемо допомогти людині вирішити питання – добре. А ще своє завдання вбачаємо в тому, щоб попередити своїх читачів про ризики, які можливі.

Із жінкою трапилась біда.  Працювала на довірі, офіційно працевлаштована не була. І, на жаль, такі випадки у нас непоодинокі. Те, що це незаконно, що шкодить державі, бо не платиться податок в казну, зрозуміло. Нехай, дійсно, цим займаються відповідні державні служби.

Поважайте себе, цінуйте свою працю, майте власну гідність!

Тим більше, що з 1 січня 2018 року  штрафи за порушення трудового законодавства та оплати праці зросли. Наприклад, фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору може коштувати 128 690 грн. Ця інформація не секретна, вона є у вільному доступі.

Наше звернення до людей, до тих працівників, які погоджуються працювати без офіційного працевлаштування: поважайте себе, цінуйте свою працю, майте власну гідність!

У сучасному світі немає місця трудовим відносинам часів феодалізму. 

Немає офіційного працевлаштування – немає соціальних гарантій, які прописані в Конституції України: оплачувана відпустка, гарантований 8-годинний робочий день, доплата за понаднормовану працю, виплата лікарняних листів, соціальне страхування. А ще хочеться вірити, що керівники приватних господарств – люди розумні, порядні, компетентні, і будуватимуть свої трудові стосунки з працівниками, опираючись на законодавчу базу, не забуваючи про закони людяності.

У сучасному світі немає місця трудовим відносинам часів феодалізму. 

Коментарі:

Останні новини