Григорій Брівко
15 листопада 1988-го року успішно стартувала наймасштабніша програма космонавтики – запуск ракетно-космічної системи «Енергія-Буран». В роботі були задіяні 1206 підприємств, майже 100 міністерств і відомств колишнього СРСР. Новокраматорський машинобудівний завод (Краматорськ Донецької обл.) брав участь в цій програмі унікальної транспортно-установчої техніки.
Наш земляк інженер-конструктор Григорій Брівко та конструктор Володимир Бородай створили унікальну машину для перевантаження човника та секцій ракети «Енергія» з літака «Мрiя» на транспортер і назад. Точність розрахунків та прогнозованість результату вразили усю конструкторську еліту світу.
BG Image
- Було жахливо навіть подумати, – згадує колега, – запуск міг не відбутися! І полетіли б генеральські голови! Бо недогледіли! Вирахували, що для успішного запуску треба було на один метр зробити заглиблення в бетонованій площадці, щоб механізм не мав перешкод. Не дай Бог Москва дізнається! І уявіть собі, офіцерський склад із молотами та ломами звечора до півночі вибивали на майданчику бетонне покриття.
Військовослужбовців, що проходили тут службу, залучати не можна було, щоб подія не отримала розголосу. Але все було зроблено вчасно. А вранці космічний корабель стартував успішно. Генерали підходили по черзі Григорію Денисовичу руку тиснули. Бо лише він помітив недоробку. Світла голова була у нього! Генерали перед ним шапки знімали і голови схиляли перед його конструкторським талантом!
У час конверсії, коли військову техніку переводили на мирні рейки, інженер-конструктор Григорій Денисович успішно працював над переконструюванням для шахтного машинобудування та випробовував машини у шахтах. За цю роботу теж отримав державні нагороди. До 70-річчя заводу НКМЗ випустили книгу, де почесне місце займає наш земляк Брівко Григорій Денисович, у музеї заводу зберігаються матеріали роботи конструкторського бюро, серед інженерів-винахідників – ім’я Григорія Денисовича.
BG Image
Після виходу на заслужений відпочинок все ж навідувався до конструкторського бюро. Його радо зустрічали молоді колеги. А він щиро дивувався:
- А де ж ваші креслярські дошки? Олівці? Лінійки?
Молоді інженери посміхалися, демонстрували своє вміння на комп’ютерах, де виконували проектні роботи.
Григорій Денисович у розпачі:
- Ех, нам би такі можливості! Ми б давно космосом мандрували! А ми ж все олівцем, лінійкою та гумкою робили! Скільки раз переробляли, коректували! А тут – раз і все готово!
Часто приїжджав у рідне село Миколаївку, зустрічався з друзями дитинства. Мав щиру жартівливу вдачу. Цінував українську пісню, а улюбленою була «Реве та стогне Дніпр широкий».
Любив спати у селі на сіні у садку – говорив, що так відпочиває від Байконуру. Лиш приїжджав, поспішав до саду, на город, любив смакувати, як у дитинстві, щойно зірваним яблуком чи грушею, огірком чи помідором Збирав дітей – племінників та сусідів і возив на власному авто на рибалку на ставок, усім рідним надарував бамбукових вудочок та наборів для риболовлі. А ввечері під зоряним небом розповідав дітям про життя Всесвіту, про сузір’я, про те, що людство колись вільно буде пересуватися космічними шляхами.
