2009-го року на обласній туристичній виставці Петропавлівський район презентував екскурсійний маршрут. Завдання для всіх учасників області – познайомити із видатною особистістю свого краю.
Експозиція в Хорошівській школі
Свою експозицію Хорошівська школа, що представляла район, назвала «Петропавлівщина космічна». Члени журі скептично посміхалися, читаючи назву: мовляв, ну й амбіції у сільського району! Який космос? А коли побачили виставкові стенди, послухали наших екскурсоводів, не могли стримати свого захоплення. Голова журі, викладач Дніпропетровського університету Зеленська Н.І., звернулась до дітей: «Гідна людина! Пишайтеся своїм земляком!»
Життя і діяльність видатного діяча і науковця Сайгака Володимира Михайловича довгий час знаходились за завісою секретності. Наш земляк стояв у витоків освоєння Всесвіту, а у рідному селі Дмитрівка було мало відомо про роботу Сайгака В.М. Про всю значимість роботи стало відомо лише після смерті. У рік 60-річчя з дня народження стараннями іншої відомої дмитрівчанки Зої Ружин було відкрито меморіальну дошку на будинку, де народився Володимир Михайлович. А вулицю назвали його іменем. У Дмитрівській школі створено музей видатного земляка. Для школи стенди про життя й трудову діяльність передала із Самари сім’я Володимира Михайловича.
Володимир Михайлович народився 31 жовтня 1938 року в с. Дмитрівка. Батько Михайло Якович працював завідуючим майстернями, мати Параска Павлівна – зоотехніком у колгоспі. Вступати на фізико-технічний факультет університету Володимиру порадив учитель Іван Тимошівський. Це був 1955-й рік, до запуску першого супутника ще два роки. Людство тільки почало говорити про космос. Дружина Володимира згодом захоплено дивувалася, що у сільській школі вчитель так багато дав майбутньому академіку для вибору професії і в шкільному класі говорив про нову науку космонавтику. За цю підказку все життя Володимир дякував вчителю, і приїжджаючи до рідного села, завжди зустрічався з ним. Факультет, на якому навчався Володимир, був особливим, його називали «Ракетний», бо створений для того, щоб забезпечити кадрами конструкторське бюро. Відбір був дуже суворий, складали 6 екзаменів і проходили спеціальну кадрову комісію. Навчалися у режимі секретності. Конспекти лекцій були прошнуровані, сторінки пронумеровані, підручниками користувалися лише у бібліотеці. На курсі навчалися розумні, серйозні і відповідальні молоді люди – інтелектуальна еліта країни.
1960 року випускник фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету прибув за призначенням на роботу у місто Куйбишев, де у атмосфері надзвичайної секретності працює конструкторське бюро, очолюване Сергієм Корольовим.
Тут наш земляк пройшов шлях від конструктора до заступника Генерального конструктора. Початок його діяльності був пов’язаний з ракетами типу Р-7. Як конструктор він координує процес розробки і виготовлення ракет-носіїв «Восток», «Союз», «Молния».
Ракета-носій, що забезпечила політ першого космонавта планети Ю.О. Гагаріна у космос, була виготовлена теж при активній участі Сайгака. Було Володимиру тоді 22 роки.
Поряд з розробкою і модифікацією ракет-носіїв середнього класу з 1963 року в ЦСКБ з’явився новий напрямок – створення космічних засобів спостереження земної поверхні. Володимир Михайлович брав безпосередню участь у створенні цілої серії космічних комплексів, які були призначені для фотоспостереження (типу «Зенит», «Янтарь» та слідуючих поколінь); оптико-електронного спостереження з оперативною передачею інформації по радіоканалу; глобального картографування земної поверхні, дослідження природних ресурсів Землі і контролю навколишнього середовища («Ресурс-Ф1», «Ресурс-Ф2», «Ника-Кубань»); дослідження в області космічної біології і медицині («Біон»). Нам сьогодні здаються звичними спостереження зі супутника, карти із космосу. А ми й гадки не маємо, що для того, щоб ми могли сьогодні цим користуватися, наш земляк Володимир Сайгак присвятив життя.
Надзвичайна працездатність, виняткові організаторські здібності дозволили йому в 40 років стати заступником Генерального конструктора. На його плечі ліг важкий тягар управління, техніко-економічного обґрунтування і координації робіт при створенні складних ракетно-космічних комплексів, керівництва конструкторськими розробками.
Багато сил віддав Сайгак В. М. здійсненню конверсійних програм, які проводились підприємством та налагодженню контактів із зарубіжними партнерами.
До того ж Володимир Михайлович веде активну наукову і педагогічну діяльність на кафедрі конструкції та проектування літальних апаратів Самарського (Куйбишевського) державного аерокосмічного університету, став автором 11 наукових праць.
За видатні заслуги в області створення ракетно-космічної техніки Володимиру Михайловичу Сайгаку присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
Лицарем на просторах Всесвіту називали Володимира Михайловича.
У період «холодної війни» колективом, який очолював Сайгак, розроблявся унікальний проект стиковки у космосі космічних кораблів двох держав Радянського Союзу і Сполучених Штатів «Союз- Аполлон», що відкривало нову еру мирного освоєння Всесвіту.
1976-го року за забезпечення виконання міжнародної програми «Союз – Аполлон» був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора. У 33 роки отримує звання «Ветеран Центрального Конструкторського бюро». Бере активну участь у дослідженнях та запусках космічних кораблів на космодромах Байконур та секретному військовому космодромі Плесецьк, де створювались космічні війська. 1985 року стає заступником начальника КБ. Відкриваються нові перспективи – працює за принципово новим напрямом – створення засобів космічного спостереження за земною поверхнею. На жаль, рано зупинилося серце Володимира Михайловича, у 58 років. Напередодні перемовин із французами Володимир Михайлович став почувати себе недобре і пішов до готельного номеру. У день робочої зустрічі він не вийшов до залу. Коли колеги зайшли до його кімнати – живого не застали.
Пам’ять про нашого земляка бережуть в школі та університеті, де він навчався. Вулиця Академіка Сайгака в Дмитрівці нагадує односельцям про внесок в розвиток космічної галузі. Пишаймося, бо Лицар Всесвіту із всесвітньо відомим ім’ям – наш земляк.
За матеріалами Дмитрівського шкільного музею
та інтернет-джерелами
