Із золотим ювілеєм подружнього життя Смолових Олександра Васильовича та Віру Миколаївну рідні і знайомі вітали 11 вересня. Саме цього дня 50 років тому відбулося їхнє весілля.
Так щасливо склалися життєві обставини, коли родина Віри Миколаївни переїхала зі Старого Колодязя до Петропавлівки на постійне місце проживання. Тоді молода дівчина Віра, після закінчення школи, вступила у медичне училище, а молодий юнак Олександр щойно повернувся зі служби в армії.
Зараз Віра Миколаївна згадує, при першій же зустрічі зі своїм майбутнім чоловіком вона зрозуміла, що припала йому до душі. Олександр увесь вечір не зводив очей з дівчини. Між ними немов з’явилася невидима сила, яка притягувала два молодих серця, сповнених життєвої енергії.
- Олександр пізніше мені зізнався, що його дуже зацікавила присутність у компанії друзів незнайомої дівчини, – ділиться спогадами Віра Миколаївна. – Я вже на той час навчалася у медичному училищі Павлограда. І моєму майбутньому чоловікові було вкрай цікаво – хто ця дівчина, звідки вона, як з нею познайомитися?
Набравшись сміливості, юнак запропонував дівчині товаришувати. Вірі теж сподобався Олександр, тому перші хвилини зацікавленості згодом переросли у подружнє життя довжиною у пів століття. Зараз сімейна пара відверто розповідають, що й незчулися, як ці роки минули – немов один день.
- Після нашого знайомства я вже точно знала, що Олександр – це моя доля, – говорить Віра Миколаївна. – У пам’яті закарбувався один випадок. Десь за кілька місяців після першої зустрічі, до мене додому прийшов стурбований батько Олександра і запитав, чи захочу я й далі з його сином зустрічатися. Я не зрозуміла спочатку, що сталося.
Виявилося, напередодні Саша з батьком пиляли дрова і ненароком відрізав собі пальці на правій руці. Тож його тато переживав, яка ж буде моя реакція на отриману ваду юнака.
Але Віра не відмовилася від своїх почуттів до Олександра. Вона була впевнена – якщо щиро кохаєш людину, то ніяка фізична травма не завадить їхнім стосункам. Вона прожила з Олександром всі ці роки не помічаючи таку особливість. На життєвому шляху подружжя всього було – і радісного, і сумного, як і в кожній родині. Щасливі моменти ділили навпіл, негаразди і труднощі теж долали разом.
- Багато в чому нас постійно підтримували його і мої батьки, – розповідає далі Віра Миколаївна. – Напевне, їхнє сімейне життя стало яскравим прикладом й для нас. Вони нас навчили відданості один одному, щирості у своїх почуттях та готовності турбуватися про свою кохану половинку. А ці важливі знання ми намагалися передати вже нашим дітям.
Старший син Сергій пішов професійною стежкою батька – вивчився на водія. Зараз працює далекобійником закордоном. За всіма кращими традиціями подружнього життя батьків, Сергій створив і свою родину. На радість бабусі й дідусю виховав доньку Наталю, яка подарували їм правнучку Єву.
Менший син Віри Миколаївни та Олександра Васильовича, Роман, закінчив Харківську юридичну академію. На сьогодні він зі своєю дружиною Аліною проживають і працюють у Дніпрі. Зовсім нещодавно у них з’явився первісток – синочок Саша.
- Найбільше раділи дідусі, – посміхаючись розповідає Віра Миколаївна. – Адже на їхню честь назвали онука! Та й взагалі всі наші дітки завжди ставилися і ставляться до нас з повагою і шаною. Часто телефонують, розпитують про здоров’я, як справи, чим займаємося. А ми, у свою чергу, завжди з нетерпінням чекаємо їх з нашими онуками у гості.
Всі роки свого подружнього життя Віра Миколаївна та Олександр Васильович порівнюють зі спортивним кросом – увесь час бігли, долали перешкоди, отримували заслужені винагороди. Тепер ніби прийшов час трохи перепочити, переосмислити все те, що здолали і пройшли разом. Буває вечорами перегортають сімейний фотоальбом і згадують щасливі моменти.
- Щоб зберігати наступні радісні події із життя нашої родини, ми з дідом навчилися користуватися сучасними телефонами, – говорить Віра Миколаївна. – Так часто, як ми б того хотіли, діти та онуки не можуть до нас приїжджати. Тож ми освоїли відеозв’язок, вайбер та інші корисні у спілкуванні додатки. Я навіть вже вмію самотужки оплатити через інтернет у смартфоні комунальні послуги. Впевнена, що уміння використовувати інформаційні технології не залежать від віку.
Найбільшим щастям подружжя Смолови називають той час, коли вдається великою родиною зібратися усім разом. Хоча радісні події стаються лише на великі свята – Різдво, дні народження, ювілеї. Але й такі родинні традиції намагаються зберегти. І тоді вже Віра Миколаївна готує для своїх улюблених гостей найкращі та найсмачніші страви.
У ці святкові дні батьки пригощають дітей та онуків домашнім холодцем, м’ясними пальчиками, котлетами і запеченою курочкою. Й обов’язково на десерт – власноруч спеченим медовиком з горіхами.
- Коли їдуть діти з родинами у гості, я добре знаю, чим їх пригощати, – говорить Віра Миколаївна. – Начебто і нічого особливого, але головне – ми зустрічаємо своїх найрідніших і найочікуваніших людей у своєму житті. І, дай Боже, хай у них буде все добре упродовж довгих щасливих років життя.
Маючи за плечима 50 років спільного сімейного життя, подружжя Віри Миколаївни та Олександра Васильовича вже давно виробили свої власні секрети і поради. Найперше – це треба вміти прощати один одного, не тримати образ та ніколи не мстити.
- Якщо молода пара пронесе крізь життєві буревії оті перші ширі почуття кохання і поваги, які зародилися у молоді роки, то у нагороду від долі вони отримають шану людей, добре ставлення своїх дітей та онуків і відчуття повної гармонії родинного щастя, – підсумовує нашу розмову Віра Миколаївна.
Зараз Олександр Васильович та Віра Миколаївна Смолови перебувають на заслуженому відпочинку. Але відпочивати їм ніколи: пораються по господарству, тримають домашню птицю, вирощують городину. Гордість подружжя – власний сад з фруктовими деревами і ягідними кущиками. А окрасою садиби називають клумби з різноманітними квітами.
Тому у день золотого весілля із самого ранку Віра Миколаївна отримала від Олександра Васильовича святковий букет, а до квітів – поцілунок і нове освідчення у щирому коханні.
