Є в Петропавлівці особливе місце, де на площі у кілька десятків квадратних метрів зберігається майже уся історія Петропавлівщини. Без сумніву, тут бував хоча б раз кожен житель нашого краю. І, напевно, приводив із собою гостей з інших куточків України. Це унікальне місце – Петропавлівський історико-краєзнавчий музей. Вже понад 50 років працівники музею збирають по крупинці і систематизують в хронологічну послідовність життєвий шлях Присамарського краю. Про становлення і розвиток музейної справи нашого регіону розмовляємо з директоркою краєзнавчого музею Ніною Іванівною Сергієнко.
Петропавлівський історико-краєзнавчий музей зустрічає відвідувачів експозицією кам’яних ідолів скіфо-сарматського періоду, які надійно оберігають осередок скарбниці історії краю. На першому поверсі бібліотеки Будинку культури розташовані основні виставки музею. На першому плані – скурпульозно зібрані архівні матеріали. Кожна папка з документами підписана, має дати та своє місце на полицях. Експонати музею зібрані відповідно до історичних епох. Екскурсії проводить господиня закладу – директорка музею Ніна Сергієнко. Про неї і розпочнемо сьогоднішню розмову.
Сергієнко Ніна Іванівна народилася у селі Чумаки Петропавлівського району, в сім’ї колгоспників. У 1961-1971 роках навчалася в Чумаківській восьмирічній та Дмитрівській середній школах. Була активною в позакласному шкільному житті, виявляла різносторонні здібності в гуманітарній галузі навчальних дисциплін. Захоплювалася історією рідного краю. У юні роки мріяла стати артисткою – співати і танцювати на сцені перед глядачами. Але доля склалася трохи інакше. Із 1972 по 1979 рік Ніна Сергієнко стала студенткою Дніпропетровського державного університету, історичного факультету.
- Отримавши кваліфікацію «Історик. Викладач історії та суспільствознавства», з 1978 року розпочала свою педагогічну практику в Петропавлівських восьмирічних школах №1 та №2, – розпочинаємо бесіду з Ніною Сергієнко. – Пізніше, понад 30 років, прививала учням любов до історії України і рідного селища в Петропавлівській середній школі №2. І увесь цей час збирала старожитності в рідному краї, які сьогодні є надбанням фондів краєзнавчого музею.
Працюючи вчителем, Ніна Іванівна завідувала загальношкільним методичним кабінетом, впроваджувала в педагогічну практику новаторські методи викладання історії та права, була незмінним членом атестаційної комісії школи. Своїм кращим наставником вважала професора історичних наук ДДУ Швидько Г. К. та захоплювалася науковою та етнографічною спадщиною Дмитра Яворницького. За час педагогічної практики в школі виховала 7 учителів історії, деякі з них працюють в школах Петропавлівщині. Тривалий час Ніна Іванівна керувала післядипломною практикою випускників історичних вузів.
- Я ще й була класним керівником, випустила 6 класів, – продовжує розповідати Ніна Іванівна. – Намагалася у своїх учнів виховувати почуття відповідальності за доручену справу і вчила бачити свою особистісну роль в колективі. Мої учні майже завжди виходили переможцями в загальношкільних та районних спортивних, предметних, туристичних змаганнях, за що нагороджувалися поїздками на екскурсії до Москви, Києва, Волгограда, Дніпропетровська.
За відмінні досягнення в педагогічній та викладацькій роботі Ніна Іванівна нагороджена кількома республіканськими грамотами, медаллю «Відмінник освіти України», численними обласними та районними подяками, дипломами та почесними грамотами органів освіти, держадміністрації, обласної та районної рад.
Упродовж усіх років педагогічного стажу Ніну Іванівну не полишало бажання створити в Петропавлівці оновлений краєзнавчий музей, де була б у повній мірі представлена історія нашого краю. І у 2003 році вона прийняла майже зруйнований та забутий районний музей на громадських засадах.
- Задля збереження фондів музею я чотири рази організовувала перенесення його в нові приміщення та поновлювала експозиції – і все це своїми руками, – продовжує розповідь Ніна Іванівна. – Самотужки робили й ремонти. Нам вдалося повернути втрачене в 1968 році звання «Народний музей». А у 2010 році музей став комунальним закладом і почав професійно надавати послуги відвідувачам.
В роки оновлення закладу Ніна Іванівна впорядкувала старий архів музею та синтезувала його на науковій основі. Вона зібрала об’ємний архівний матеріал про визначних людей краю, склала тематичні папки на установи та організації керівної, судової, видавничої, обслуговуючої та культурної інфраструктур тогочасного райцентру.
Упорядкували історичні матеріали на кожне промислове і сільськогосподарське підприємство району з початку їх заснування – із 20-х років ХХ-го століття до початку ХХІ століття. Сьогодні завдяки наполегливим зусиллям краєзнавчий музей модернізовано в сучасний центр історії та культури Петропавлівщини.
- Наш музей органічно вписався в структуру районного мистецько-культурного центру «Квітка». Про нього знають за межами району та області, – говорить Ніна Іванівна. – Музей є лауреатом ІV Всеукраїнського фестивалю «Музей і діти». Ми постійно беремо активну участь у розбудові музейної справи області. Нещодавно я підготувала ряд методичних розробок установчої документації для створення місцевих музеїв у селах та навчальних закладах району. І залюбки ділюся ними зі своїми колегами.
Ніна Іванівна має власну методику діяльності краєзнавчого музею, склала ряд тематико-експозиційних проєктів, підготувала кращі зразки методичних надбань для обласного музейного інтернет-фонду. Керівниця музею брала участь у здійсненні обласної фольклорно-етнографічної експедиції «Звичаєвий фольклор Петропавлівщини». Крім того, вона веде широку науково-дослідницьку та пошукову діяльність. Постійною стала її робота зі студентами-практикантами історичних факультетів українських вишів.
- У вересні минулого року мене запросили для участі у проведенні телемосту між дніпропетровською та польською сторонами з питань організації діяльності музеїв в екстремальних умовах сучасності, – ділиться досягненнями Ніна Іванівна. – Це було дуже приємно! Адже роботу нашого музею визнали на міжнародному рівні. Тепер маємо можливість ділитися власними надбаннями з усіма, хто вивчає історію рідного краю.
На даний час Ніна Іванівна Сергієнко продовжує працювати на посаді директора комунального закладу «Петропавлівський народний історико-краєзнавчий музей». І напередодні Міжнародного дня музеїв вона радо ділиться з читачами «Степової зорі» інформацією про становлення, розвиток та діяльність краєзнавчого музею Петропавлівщини.
Народний історико-краєзнавчий музей Петропавлівки – центр
виховання патріотизму в регіоні
На території селища Петропавлівки Дніпропетровської області з 1967 року діє місцевий історико-краєзнавчий музей. За часи його роботи заклад декілька разів змінював своє місцеперебування. З 1967 по 1982 роки його фонди містилися в будівлі місцевої церкви.
Починаючи із 1982 і по 2003 роки – у колишній будівлі селищної ради. З 2003 по 2010 – у будівлі райкому компартії, на місці будинку творчості для дітей та юнацтва, а з 2010 по 2017 роки знаходився на базі Петропавлівської ЗОШ №2. Нині експонати музею знайшли своє місце в приміщеннях культурного центру «Квітка». І відтепер це головний осередок музейної справи на Петропавлівщині.
Експозиція музею містить кілька відділів: «Наш край з найдавніших часів до початку ХХ ст.», «Наш край у 1900-1940 рр.», «Випробування війною та відбудова: 1939-1945», «Розвиток краю у 60-90-х та у 1991-2021 роках» та етнографічний зал «Українська світлиця».
За рік Петропавлівський народний історико-краєзнавчий музей відвідує більше 3 тисяч осіб. Після чергового перенесення закладу у пристосоване приміщення відвідувати його стало ще зручніше. Двері музею відкриті для всіх категорій населення. Всі екскурсії здійснюються безкоштовно.
Зі слів директорки закладу, можна виділити щонайменше п’ять причин, щоб відвідати Петропавлівський музей.
1. Відчути подих скіфського степу.
Не кожен музей може похвалитися міні-експозицією під відкритим небом «Кам’яні свідки історії краю», яка з першого погляду привертає увагу прямо біля входу в музей. Це кам’яні ідоли скіфо-сарматського періоду Х-ХІІІ ст. н.е. Дивлячись на них, в уяві людей постають грізні воїни, які ходили ковиловими степами Петропавлівщини, залишивши тут на згадку про себе близько тисячі курганів і земляних фортифікаційних та культових споруд – «майданів».
2. Побачити предмети періоду заснування й розвитку слободи Петропавлівки.
Музей розповість про життя в нашому краї з моменту заселення ще у козацькі часи та з початку заснування Петропавлівки у 1775 році. Запропонує докази того, що Петропавлівщина – козацький край, край надзвичайно працьовитих людей, серед яких виділялися хлібороби, ковалі, гончарі, теслі та ткачі.
3. Найширше в музеї висвітлено тему «Випробування війною 1939-1945 років».
Біля цієї експозиції відбуваються зустрічі з ветеранами війни і праці, проводяться змістовні екскурсії та уроки мужності з метою патріотичного виховання підростаючого покоління. Архів музею запропонує численні спогади учасників боротьби з ворогом у краї та на фронтах найстрашнішої в історії людства Другої світової війни.
4. Переконатися у тому, що в музеї не нудно.
Окрасою музею є «Українська світлиця», яка розповідає про хатній побут мешканців Петропавлівщини в ХVIII-XIX століттях. А ще музей впроваджує інтерактивні форми і методи. Робить доступними для широкого загалу матеріали науково-дослідницької діяльності. Проводить заочні екскурсії в події далекої давнини. Експонує скам’янілості, підняті з глибини шахтних стволів. Пропонує фотоколажі, фото-треки, організовує акцію «Ніч у музеї». До визначних свят України, області та краю проводяться дні відкритих дверей. Стала традиційною екскурсія для всіх категорій населення на Алеї Слави в центральному парку селища. Діє експозиція «Забуттю не підлягає» в кімнаті Слави воїнів АТО та волонтерів.
5. Відвідати виставки та працювати в музейному архіві.
У результаті плідної роботи архів музею поповнився цінною інформацією з історії краю: «Рух опору нацизму на Петропавлівщині в 1941-1943 роках», «Петропавлівщина – край козацький», «Остарбайтери з Петропавлівщини», «Герої не вмирають», «Безсмертні в пам’яті народній».
У музеї діють постійні та змінні виставки: «Ми – майбутнє твоє, Україно!», «Трудовий поступ Петропавлівщини» – про сьогодення краю у незалежній державі, «Петропавлівська вишиванка», ретро-виставка «Художня листівка 20-го століття», «Марки та значки – захоплення школярів 70-80-х років 20-го століття», «Ялинкова іграшка твого дитинства» тощо.
Розповісти про всю діяльність в одному номері тижневика майже неможливо. Тому радимо жителям Петропавлівщини при нагоді завітати до краєзнвчого музею і на власні очі побачити історію рідного краю.
А усіх небайдужих людей Ніна Іванівна запрошує до співпраці – у поновленні експозицій та архівних матеріалів. Нині музей перебуває в приміщенні однієї з кімнат Петропавлівської бібліотеки по вулиці Героїв України.
