Ще до об’єднання в одну громаду у Миколаївці та прилеглих селах здавна існувала проблема з водопостачанням. Активно вирішувати стали дане питання вже у межах новоствореної громади. І дійсно досягли вражаючих результатів. Сьогодні розповідаємо читачам газети про досвід забезпечення водою населення громади та про роботу місцевого комунального господарства Миколаївської ОТГ.
По водозабезпеченню в громаді зроблено багато
Приємно, що навіть про маленькі села, наприклад, про Русакове, де проживає не більше 70 жителів, теж дбають. Проблема з питною водою існувала поспіль десятки років і, нарешті, вона вирішилася. Запустили в дію свердловину, Встановили пункт роздачі води, працює очисна споруда, і головне – вода відповідає всім необхідним вимогам – і по хімічному, і по фізичному складу санітарних норм. Вода добра, говорять жителі громади. Є попит серед населення, а люди з інших сіл теж купують миколаївську воду.
- Працює у нас пункт роздачі води, тому можна прийти і отримати воду, – розповідає Людмила Гарнатко. – До того ж, по вулицям, на яких проживають люди похилого віку, воду у бочці розвозимо до дворів. Це села Сидоренко, Русакове. Така ж сама ситуація і у Васильківському. Там є пункт роздачі води і додаткові очисні ємності, в яких ще раз очищається вода. Люди можуть прийти, набрати воду на роздачі, кому як зручно.
Ціна такої води, звичайно, трохи вище, бо вона очищується, та й процес добування її дороговартісний – свердловина глибока. Але користується вода великим попитом. У с. Миколаївка її активно беруть, замовляють люди, чекають, закуповують.
У селах Петрівського округу минулого року теж добудували свердловину і водонапірну башту. Вже йде процес уведення в експлуатацію. Зараз все працює у тестовому режимі, свердловини наповнюються, люди проводять водогін до своїх дворів.
- До своїх садиб водогін проводять за власні кошти, – говорить Людмила Гарнатко. – До речі, вода тут найкраща в регіоні по якості. Це висновок по лабораторним дослідженням. У селі Петрівка замінили башту на нову, поміняли насоси. Плануються певні роботи і у 2021 році. Хочемо до школи замінити трубу. У нас проблема виникла по водогону, що йде через село, – люди скаржились і на гарячі лінії. Але проблема виникла восени, коли бюджет громади вичерпався і період настав такий, що роботи надворі вже не проведеш.
Петрівському водогону вже більше 50 років, тому і планують замінити хоча б ту частину, де люди користуються водою зараз. Керівництво громади розробляє для своїх жителів програму питного забезпечення населених пунктів. Відповідно до програми всі населені пункти плануються під’єднати до місцевого водогону. У минулому році введена в експлуатацію башта та свердловина на вулиці Трудовій, це східна частина с. Миколаївка, яка завжди страждала без води. Провели водогін також до провулку Водяний, частини Першотравневої і вулиці Вишневої, а далі планують по всіх вулицям.
- Але це все залежатиме від доходів місцевого бюджету, – пояснює Людмила Олексіївна. – Люди приєднали воду, яка відповідає вимогам. По Миколаївці собівартість водозабезпечення невелика, бо немає очисних пристроїв, але вода добра, як технічна. А от як питна – ні.
Лічильники води жителі ставлять теж за власні кошти. Багато роботи у цьому напрямку робило Петропавлівське комунальне підприємство, підключали до багатьох садиб, бо місцеві комунальники не встигали. Окрім того, не було свого екскаватора. А вже зараз працюють своїми силами. Завдячуючи програмі «Добре», мають власну необхідну техніку.
- Ми постійно плануємо і проводимо роботи з водозабезпечення в кожному селі нашої громади, – запевняє Людмила Гарнатко. – Маленьке село чи велике, але без води не може бути повноцінного життя. Із Мар’яної Рощі саме багато людей і виїхало через те, що пропала вода. Життя припинилося, немає відповідних умов. А там, де є світло, вода і робота, набагато краще облаштовувати свій побут.
Роботи по водопостачанню активно продовжують. Плани по воді у керівництва на всі населені пункти. Єдине, що потрібно, змінити планові документи, бо до громади приєдналася Дмитрівка. І там теж водогонів немає взагалі. Водомережі були раніше у селах Чумаки, Кардаші, Відродження. Але, як колгоспи припинили свою діяльність, водогони занедбали, і ніхто не знає в яких вони станах і як вони працюють. У Дмитрівці, Олефірівці, Бажанах теж немає води. Це для місцевих жителів вкрай критична проблема.
Найбільша проблема в селах – це дороги
Ґрунтові дороги громади у 2020 році зробили так, як змогли, в межах кошторису і в межах можливостей. Дмитрівський округ, а саме Дмитрівка, потерпала від плачевного стану доріг. На деякі вулиці взагалі було після дощу не виїхати, не заїхати. Тому з весни й засипали вулиці Миколаївки, Мар’яної Рощі, Катеринівки. Влітку підсипали проблемні вулиці Дмитрівки. Засипали шлаком з котельні, бо доменний занадто дорого. І не так дорого сам шлак, як його доставка.
- Залізницею ця послуга не надається, потрібно замовити цілий потяг, щоб його привезли, – розповідає Людмила Гарнатко. – А автотранспортом дуже дорого. Тож намагалися поліпшити ситуацію самотужки. Підсипали дороги і в селі Запоріжжі, але воно нічого там не дало. Все розійшлося, роз’їхалося і ями як були, так і залишилися. Тому з дорогами біда.
Дороги громади – це шляхи територіального і обласного значення. Керівництву хотілося, аби всі дороги передали на місця, і, звісно, разом з коштами. Тоді вони б планували самі. Найбільш загрозливі ділянки, найбільш аварійні могли б поремонтувати самотужки. Проводили б заходи з експлуатаційного утримання, слідкували за станом доріг – самі – і «не чекали б з моря погоди».
- Цю зиму за нашими вимогами приїжджали дорожники і де-не-де посипали, а подекуди розгорнули, – говорить пані Людмила – А позаминулі зими взагалі ніхто нічого не робив. Виходить, кошти десь там у балансоутримувачів, а дороги – у нас, і проблеми теж у нас?!
Щоб передали дороги на місця – таке можливо, але це рішення повинно прийнятися на рівні балансоутримувачів. Наприклад, автошляхи обласного і сільського значення – це Департамент комунального господарства ОДА. Прийняли рішення і, будь ласка, передавайте. Тільки по коштах не все так просто. Це вже державне рішення. Щоб кошти «пішли» за дорогами, потрібні зміни до державного бюджету та податковій службі. У Миколаївській громаді сподіваються, що такі зміни не забаряться в майбутньому.
- Так само, як з прибутковим податком з доходів фізичних осіб, – пояснює Людмила. – Живе, наприклад, людина в Маломиколаївці чи у Миколаївці, в Петропавлівці чи Самарському. А працює – у Дніпрі, послугами соціального характеру – медичного, освітнього – користується на своїй території. Що складного зараз прийняти в державі податковий кодекс і вписати норму, по якій людина повинна сплатити податок з фізичних осіб на ту територію, де вона проживає? Навіть не зареєстрована, а просто проживає. Прийшла людина на роботу на підприємство, написала заяву «прошу сплачувати податок з доходів фізичних осіб за місцем мого проживання». І податки йдуть по кодах населених пунктів. Тут нічого складного немає, але це було б справедливо.
Кожна громада в Україні давно піднімає питання про те, що людина живе на їхній території, а податок сплачує десь-інде. За що є утримувати освіту, медицину, дороги, благоустрій, освітлення вулиць?
Віктор Одоєвцев розпочинав керівну діяльність саме з освітлення вулиць. У цивілізованому світі освітлення населених пунктів – одне з найперших питань. У селах громади багато шахтарів працюють по змінам. Тож цим зайнялися серйозно. 50% освітлення вулиць – це нові лінії і нові ліхтарі, нові датчики. Є «день-ніч», а є почасово. Електрики виставляють годинник і почасово горить світло.
- Освітленням забезпечено усі вулиці, але ще не всі перероблені на електронний варіант, – розповідає Людмила Гарнатко. – Дмитрівський округ ми восени по освітленню вже майже завершили. Компанія ДТЕК обіцяє нам оновити ще дві вулиці десь по 2 км. Ми працюємо над тим, щоб у віддалені села також провести вуличне освітлення. У село Кардаші наразі поновили. Замінили лампи розжарювання на економні ліхтарі. В планах замінити все освітлення на енергозберігаючі технології.
Працює власне комунальне підприємство
Комунальне товариство громади на сьогодні є збитковим. Але сільська рада його дотує, бо підприємство працює на благо жителів сіл. Збитковим є ще й вивезення побутового сміття від домогосподарств. Та цю послугу також дофінансовують, щоб навести лад. Обходять комунальники всі двори, аби якнайбільше охопити договорами людей.
- Ми порахували, якщо буде охоплено 90% дворів, то послуга, можливо, буде коштувати менше, – говорить Людмила Олексіївна. – Матеріальну базу комунального підприємства покращуємо постійно. Планів теж багато. Найбільша проблема – це спеціалісти. Знайти гарних спеціалістів, наприклад, слюсаря, а ще слюсаря який розуміється на сантехніці, або хорошого маляра-штукатура чи хорошого будівельника взагалі нереально. Скільки ми давали оголошень, скільки на зборах оголошували людям, і в інтернеті, але таких працівників немає. А хто буде наймати людину, на яку витратять гроші, а вона неякісно виконає роботу?
В Олефірівці стоїть трактор. Потрібен водій. Оголошують про вакансію, а ніхто не хоче йти робити. Є сучасний екскаватор, на якого також не можуть знайти людину. Хоча на ньому можна виконувати багато видів роботи і заробляти гроші. Зізнаються в громаді, що трудові кадри – це дуже велика проблема. У районі працює філія професійного училища і, здавалося б, повинні бути трактористи, але їх чомусь немає. Може, вони шукають роботу в інших громадах? Та знайти тракториста для комунального підприємства наразі не можуть.
Та у відчай впадати в Миколаївці не звикли. Керівник і працівники сільради вже кілька років поспіль добре знають, що будь-яке питання можна вирішити. Головне – гуртом і лише на благо односельцям.
